b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_01_01.jpg

«Школо – мати моя рідна. Скільки вітрів перевіяло, скільки гроз прошуміло, а ти все живою і юною залишаєшся в моєму серці, оповита, мов серпанком, любов'ю і ніжністю». Ці слова належать мало відомому українському письменникові М. Бойку. Власне, 45 років виповнилося у вересні новій будівлі, а вік школи набагато поважніший. Шкода, що не були зібрані у свій час пошукові матеріали. Тому, користуючись нагодою, я звертаюся до мешканців селища, особливо людей старшого покоління, надсилати до редакції газети «Вісник Семенівщини» спогади, фотографії та інші відомості.

Пролітають роки, і дуже часто ми забуваємо про тих, хто визволяв Семенівку, хто її відбудовував, – про людей, які не шкодували ні здоров'я, ні життя ради майбутніх поколінь. На мою думку, це межує десь із невдячністю та байдужістю. Мало хто знає, кому треба завдячувати у будівництві нової школи. У минулому секретар Семенівського райкому Компартії України Ф. С. Задорожний, що пройшов усю війну, мав слабке здоров'я (до цього додалася трагедія в сім’ї – він втратив молоду доньку), та, незважаючи на все, ветеран переймався долею інших дітей. І тоді не так просто виділялися кошти на будівництво, тому Федір Степанович буквально «вибив» гроші у Києві, але на будівництво військового шпиталю. Тому і проект школи дещо інший. Це була радісна подія, якої чекали всі, а в першу чергу вчителі, учні і батьки.

b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_01_02.jpgБудівництво здійснювала Градизька ПМК на чолі з головним виконробом Д. П. Матвієнком (фото №1, він вручає символічний ключ від школи першокласниці Л. Кравець). До цієї важливої справи долучилися батьки, вчителі та старшокласники (фото №2, учитель фізкультури В. І. Кравець та старшокласники В. Дубовик, В. Погребняк, В. Корабельщик, В. Лопата, А. Федіна та Г. Шара). Збереглися деякі архівні матеріали, наприклад, журнал обліку роботи батьків на будівництві. А керував цією ділянкою бать­ко, головний лікар Семенівської ЦРЛ І. М. Сень, який попри свою зайнятість знаходив час і для цієї важливої справи. Коли Ф. С. Задорожний виїхав у Полтаву, будівництво завершували керівники району Г. А. Олійник, С. К. Мовчан та Л. С. Сторчак (фото №3, біля мікрофона Г. А. Олійник, у президії С. К. Мовчан та Л. С. Сторчак на святі 23.09.1070 р.). Пам’ятаю, як далекого вересневого ранку вишикувалось безтурботне галасливе «птаство» на подвір’ї старої школи із картами, глобусами та навчальними посібниками в руках і вирушило до нової домівки – красивої, але чужої... Пока... Стихли назавжди класи і коридори маленької, затишної, дорогої серцю кожного вчителя і учня школи. Вона немов прощалася своїми сумними вікнами, а вчителі і діти все оглядалися і не стримували сліз. Проте нова домівка дуже скоро стала дорогою і рідною.

b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_01_03.jpgУ далеких 40-х роках повернувся з фронту старший лейтенант, учасник визволення Полтавщини М. М. Хорунжий. У воєнній гімнастерці, з орденською планкою на грудях, стрункий і підтягнутий прийшов він у школу і довгих 25 років був її незмінним керівником, аж до 1976 року. Сказати, що він багато зробив, це буде неправильно. Він робив усе можливе і неможливе у нелегкі повоєнні роки. Чесний і справедливий по відношенню до всіх, дбайливий господар, мудрий керівник. Вдячні випускники 1955 року – його учні – домоглися, щоб школі було присвоєно ім’я їхнього дорогого наставника М. М. Хорунжого.

Минуло небагато часу, і всі обжилися на новому місці. Завирувало, закипіло змістовне, цікаве і веселе шкільне життя. А тут ще влився колектив старшо­класників із СШ №2. Пам’ятаєте, діти, наші дорогі випускники, як нам тоді до­бре і дружно жилося в школі, яка налічувала понад 700 учнів. Працювало 22 гуртки. Головним пріоритетом роботи школи була боротьба за глибокі знання учнів. І як наслідок, сотні медалістів, тисячі призерів предметних олімпіад.

Скільки розумних дітей, які стали прекрасними спеціалістами у різних галузях, підготували до життя вчителі, справжні професіонали своєї справи: Н. І. Борисенко, О. В. Приходько, М. М. Сторчак, Н. А. Ждан, Т. Т. Кравець, Р. Г. Зінченко, заступники з на­вчально-виховної роботи К. Г. Козлова та Н. Г. Первак.

Естафету від М. М. Хорунжого прийняв талановитий педагог М. М. Борисенко, який теж довгих 25 років був директором, багато зробив для зміцнення матеріально-технічної бази, згуртував педагогічний колектив, уболівав за його честь. Ефективно, самовіддано працювали талановиті педагоги Г. А. Дяченко, Д. Д. Дондоха, В. І. Дондоха, Р. Я. Островська, О. Д. Гапенко, Л. А. Ніколенко, О. Г. Бондарєв, Г. М. Вакуленко, А. Т. Соколова, Т. Г. Похиль, Л. І. Мороз, М. П. Проценко, Г. С. Черненко, Т. Д. Куцевол, М. В. Яковенко, Н. І. Денисенко, Л. М. Дяченко, М. З. Котло, Л. О. Колінько та ін.

Жаль, що багато педагогів уже відійшли в інший, потойбічний світ. Та за своїми любимими вчителями і досі сумують їхні колишні учні, згадуючи шкільні роки і вчительську доброту та турботу про них. Незабутніми в серцях випускників залишаються Н. І. Кіященко, Г. К. Молебна, К. Д. Кізь, Н. Ю. Милуш, Г. З. Скрипніченко, І. Г. Бондарєва, О. Ф. Романенко, Г. М. Романенко, Г. К. Сколота, К. Г. Дубравіна, Ю. В. Нєстеров, Г. М. Миролюбова, О. С. Мироненко, В. Д. Біленко, Л. І. Мовчан, Т. Ф. Петренко, Л. П. Семиволос, З. І. Молдавець та Я. І. Молдавець, І. П. Перетятько, О. І. Авраменко, П. М. Савинський, М. Д. Козіна, С. А. Литовченко, Т. М. Німченко, О. П. Попко, В. Ф. Чайка, М. М. Папірна, О. Г. Са­харов, М. Я. Сінельник, М. І. Костенко, О. Ю. Костенко, І. Г. Самбур, Н. Я. Приходько, В. І. Колінько, О. Ф. Пугачова, М. П. Лопата, К. Д. Куля та інші.

На кожній зустрічі я часто буваю свідком того, з якою любов’ю і повагою, а то і з щирим гумором згадують про них і про однокласників, молодих і красивих, що так рано пішли із життя. Але ми тоді говоримо про них, як про живих. І здається, що вони поруч із нами. Душею дитячого колективу була енергійна і кмітлива піонервожата Л. В. Мазанько, на рахунку якої безліч цікавих і корисних справ. Понад 20 років працювала разом із М. М. Борисенком його заступник із господарської частини Н. П. Даценко, яка не шкодувала ні сил, ні часу, ні здоров’я, аби школа була забезпечена всім необхідним. Теплим словом згадують бібліотекаря М. І. Маруніч, із вдячністю говорять про її послідовницю В. В. Вовк, лаборанта А. І. Шару, діловодів Р. В. Калашник та Н. П. Кравченко, працівників їдальні, обслуговуючий та техперсонал.

Школа у свої 45 славно гартує гідне молоде покоління.

Ніна Іванівна ЯНЧА,
заступник директора з виховної роботи 70-80-х – початку 90-х років

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Коментарі  

# Роза 16.04.2016, 17:56
Ееххх! Ностальгія!!! Найкращі роки мого життя)
# Роза 16.04.2016, 18:01
Неймовірне задоволення відчуваєш, коли береш в руки газету, в якій є ця рубрика!))
# elpog 16.04.2016, 18:37
МОЛОДЦІ склад керівництва районной газети помінявся і газета стала цікавішою гарні статті пишете
# Роза 16.04.2016, 18:55
Цитую elpog:
МОЛОДЦІ склад керівництва районной газети помінявся і газета стала цікавішою гарні статті пишете

Ніна Іванівна - людина, яка асоціюється зі школою. Людина, яка і є школа!
# вічіслав 18.04.2016, 18:08
рік вже пройшов а вони ще 45 років святкують !
# elpog 18.04.2016, 18:22
вони не святкують а продовжують рубрику спогад читаєш і згадуєш своі шкільні роки я теж закінчувала цю школу