b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_05_01.jpg

Живі картини були не лише важливим чинником у військово-патріотичному вихованні молоді, вони були потрібні в першу чергу ветеранам війни, які щоразу зі сльозами на очах клали квіти на машини із живими картинами, згадуючи своїх бойових побратимів, чиї могили давно поросли квітами і травами на своїх і чужих землях. Появи живих картин на святковій демонстрації чекали всі жителі селища. Вони (картини) були не лише гордістю школи, учнів-учасників, вони були гордістю і тих, чиї старанні руки зробили все, аби школа на святі була представлена якнайкраще. Це наші шефи, громадськість, батьки. У цій школі навчалися і їхні діти також.

І так, панно, подорожуючи від одного підприємства до іншого, потрапляли в художню майстерню, де народні умільці-аматори за даними їм ескізами, репродукціями із журналів відтворювали героїчні події минулого, вкладаючи в цю справу не лише свій хист, а й частину свого серця. Коли останні штрихи були завершені, панно прибувало на місце своєї вічної стоянки – у школу. Масового характеру ця справа набула у 70-80-х роках. Але першою ластівкою у 60-х роках за ініціативи старшої піонервожатої Л. В. Мазанько була жива картина, присвячена воїну-визволителю. Це була не лише одна з найперших, але і найяскравіших картин. Коли в ті часи машини не були задіяні, довелося шукати інший вихід. З’єднали 2 велосипеди, між якими закріпили невеликий дерев’яний поміст, як годиться, два велосипеди котили ж і два «водії». Це Коля Ляпаненко та Женя Білов. А на помості возвишався високий красивий хлопець Вася Дроботай у ролі воїна-визволителя. На руках у нього була ма­ленька красива дівчинка Еля Кривобок. Чи пам’ятають тепер про це поважні та шановані люди – Микола Іванович Ляпаненко, Василь Іванович Дроботай та Ельвіра Олександрівна Кривобок? Приємно відзначити, що Микола Іванович Ляпаненко та Василь Іванович Дроботай закінчили Семенівську СШ №1 у 1966 році із золотими медалями. Ельвіра Олександрівна закінчила школу набагато пізніше.

Отже, цьогоріч випуск 1966 року святкує свій 50-річний ювілей. Школа буде рада вітати своїх до­рогих випускників із знаменною датою. Так що, «добро пожалувати», шановні випускники 1966 року.

b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_05_02.jpgУ 70-80-х роках на святкові демонстрації вирушали по 12-14 машин із живими картинами. Задовго до свят ініціативу з підготовки брали у свої руки учні. Вони умудрялися вишукувати все необхідне. Це і папахи, і будьонівки, і шинелі та безкозирки, не кажу вже про колючий дріт та каміння. Траву також самі косили на машини. Якось діти тоді були більш самостійні, ініціативні. Самі виготовляли макети дерев’яних автоматів, обеліски і т.д. Для картини «Прикордонники», наприклад, запримітили на молокозаводі і привезли до школи величезну красиву вівчарку. При чому, це хлопчики 6-х класів, які не були задіяні в картині. Це для 10-го класу. Існувала небезпека: собака може когось вкусити. Довелось шукати для нього намордник (тоді в магазинах їх не було), але він і на носа собаці не наліз. Діти раділи і намагалися мене втішити: «Та не переживайте ви так. Вона ото тільки велика, а така стара, що їй уже і гавкати ліньки, не те, що кусатися». Значить, достеменно перед цим було все вивчене. Усе обійшлося благополучно. Наша вівчарка проїхала на машині у такій гордій і красивій поставі поруч зі своїми «прикордонниками», не гірше, як Мухтар із відомого кінофільму. Крім організаторських здібностей, учні проявляли неабиякі акторські. Було, кожного разу диву даєшся, які талановиті і які красиві наші діти. При підготовці живих картин ніби нічого незвичайного і не помічалося. А коли вже машини проходили по площі і кожна постать завмирала, входячи в свою роль, здавалось – це справжні солдати війни, це майбутні захисники Вітчизни. Так воно і сталося. Це вони, учасники живих картин, пройшли і через Афганістан, через Чорнобиль і Карабах, а потім ще й АТО. Про них розповідь піде пізніше. Участь у живих картинах брали не лише учні, а і вчителі та батьки, наприклад, Г. А. Дяченко, учитель англійської мови. Запам’яталося подружжя Бардалимів, Анатолій Борисович та Антоніна Вікторівна. Їхній син Саша був неодноразово учасником живих картин. І кожного разу біля машини його батьки допомагали не лише синові, а й усьому класу.

Ми щиро дякуємо всім керівникам підприємств і організацій, які нам допомагали. Але ж за кожним керівником стояв колектив, який і виконував ту чи іншу справу. Я була б невдячна, якби не подякувала умільцям із райвідділення «Сільгосптехніка» (керівник, нині покійний, В. Г. Черненко) за те, що вони для однієї із живих картин переобладнали «УАЗика» під броньовик. Якби вони працювали зараз, то, повірте, і БТР би змонтували для школи. Слова подяки шлемо всім водіям машин, які не один рік виконували свою поважну місію, незважаючи на те, що у них цей день був вихідним. Дуже приємно, коли вже пізніше серед водіїв були наші випускники – колишні активні учасники живих картин. А тепер слово про вас, дорогі наші діти. Пориньте на мить у спогади: там дитинство, юність і школа. Згадайте себе в тій чи іншій ролі, однокласників, друзів, що були поруч із вами, вчителів і як вам інколи попадало під гарячу руку, коли машина мала от-от вирушати, а ви ще десь бігли з морозивом, скільки нервів це коштувало. Та все це швидко забувалося, і як ми раділи, що у нас усе вийшло.

b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_05_03.jpgВідображення свого шкільного життя ви знайдете на сторінках районного часопису «Вісник Семенівщини» (якщо ви не передплачуєте районку, то зробіть це). Ви пригадаєте свої шкільні роки, однокласників, друзів. Ваші діти та й онуки матимуть змогу дізнатися про здійснені вами хороші справи, про вашу активну участь у всіх сферах діяльності дитячого колективу. Адже ви, дорогі випускники, своїми справами писали яскраву історію школи, селища, країни. Тепер ви стали дорослими і по-іншому все оцінюєте, з роками дорожите кожною миттю свого шкільного життя.

Перш ніж перейти до переліку живих картин та учасників, хочу звернути увагу на те, що кожна машина з живою картинкою мала свою назву – епіграф, що поміщався на машині спереду. На бортах були променисті гасла, вислови тощо. Багато з них були написані російською мовою – то були інші часи. Ми намагалися знайти такі слова, щоб хвилювали серця кожного. Так само і назви картин підбирали. То була наша історія, на якій виховувалося юне покоління 70-80-х рр. Не можна нехтувати минулим, бо без минулого немає майбутнього, змінити минуле теж не можна. Зміст живих картинок відображали ви, дорогі колишні випускники. Свої спогади про ці часи, про яскраві епізоди шкільного життя, про своїх однокласників, учителів ви можете адресувати мені в телефонному режимі, щоб повніше відобразити історію школи.

b_385_225_16777215_0_0_images_news_2016_semenivschyna_shkola_45_05_04.jpgІ так, першою слідувала жива картинка «Вставай, страна огромная, вставай на смертный бой!» (Н. Ворона – 9-А, на фото №1; у різні роки роль виконували Т. Очколас – 10-Г, А. Близнюк – 9-Б, Л. Пилипенко – 10-Б, Г. Чорнобай – 10-А, Т. Коноваленко – 9-А). Далі «Безсмертя. Брест 41-го». «Умрем, но из крепости не уйдем» (О. Пархоменко, Є. Шарий, В. Звірко, О. Перетятько, С. Науменко, С. Іващенко, О. Шклярова, В. Прохоренко – 9-Б, С. Одновол, С. Семигреєнко, В. Мордич, А. Крайній, Н. Стрельцова, К. Ємельянов, Серьожа Нечитайло (світла пам’ять його душі) – на фото №2). 3. «Было у матери пять сыновей, ни один не вернулся с войны» (В. Удовиченко, В. Чинчовий, О. Лащенко, С. Вовк – на фото №3). 4. «Тату, повертайся живим» (М. Хоменко – 5-Б, на фото 4; у різні роки роль виконували Н. Іващенко – 5-В, Т. Колісник – 6-Б). 5. «Лист із фронту» (О. Литвиненко, В. Захарченко – 9-Б, Ю. Молдавець – 4-Б, Л. Мазанько – 3-Б). 6. «Соловьи, соловьи, не тревожьте солдат, пусть солдаты немного поспят» (К. Чорний, Ю. Саврига, В. Давиденко, С. Мазур, В. Дем’яненко, А. Козачок, В. Пінчук, С. Федорченко, Ю. Михайленко, С. Болотов – 10-А). 7. «Прикордонники» (В. Скриль, В. Тютюнник, С. Недяк – 10-Г). 8. «А мати ходить на курган, синів ще й досі виглядає» (Н. Дондоха, С. Савинський, М. Біленко, А. Машталір, В. Тютюнник, Г. Корж – 10-Б, В. Крутько – 10-А. 9. «Стоит под горою Алеша, Болгарии русс­кий солдат» (С. Ромашко – 10-В).

Ніна Іванівна ЯНЧА, заступник
директора з виховної роботи 70-80-х – поч. 90-х рр.
(050-511-39-29)

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Коментарі  

# Роза 16.06.2016, 18:36
Прекрасно!) Старі фотографії так і заворожують!!!
# Роза 16.06.2016, 18:38
Картину про "папу" до сих пір зворушує!