У прадавньому старому віковому лісі, що знаходиться ген від великих проїжджих шляхів, у межиріччі двох великих красивих річок – Суми і Хролу, на центральній стовповій дорозі розмістилася чотирьохповерхова хатинка штабу центральної ради "партизанського" загону. Кожен житель цієї давньої споруди мав свій куточок зі спокійним життям і думав, що так продовжуватиметься вічно.
Але подув суворий вітер з Гребняківських країв, з річки Суми, і заніс на велику стовпову дорогу вороже налаштованого Кипиша-воїна. І все було б добре, але не може він жити, щоб не воювати. І вирішив воїн свій перший напад здійснити на місцевий інформаційний листок "Вісті межиріччя". Спочатку спробував створити свою стінгазету. Але коли всі стіни були обписані і витирати їх ніхто не захотів, то й немає тепер місця, де можна було б написати щось на кшталт "панду з лісу геть!" Зажурився Кипиш -воїн і думає: « Як же далі повоювати?» І тут на поміч йому прийшла бойова подруга – голова центральної ради Вольга За Вербована. І благословила вона на ратні подвиги своїх вірних поплічників: керуючого центральною радою Червика та коменданта управління майном центральної ради Вольдемарчика. І дала їм такий наказ: «А давай-но ми їх із хатинки виселимо? І причину придумаємо! Скажемо, що потрібна нам їхня кімната для того, щоб кожен член центральної ради, а їх у нас аж 42, міг там посидіти, з людьми побалакати про життя, про ціни на лісовому базарі... Від цього й жити легше стане! А кому потрібен цей інформаційний листок, який до того ж не друкує безкоштовно стратегічні плани центральної ради "партизанського" загону?»
На тому й порішили... Скликали в хатині центральної ради малий штабний хорал. Усе продумали, партизанськими методами діяли, навіть не повідомили нещасних працівників інформаційного листка. Вони ж бо могли прийти на хорал та щось на свій захист сказати! А це в плани "партизанів - змовників" не входило. Та, на щастя, ще здоровим і міцним є старий прадавній ліс межиріччя і живуть у ньому розумні й виважені люди. І їх переважна більшість, не те, що послідовників Кипиша - воїна, і тому редакція інформаційного листа щиро дякує членам центральної ради, що не виселили їх із приміщення, не проголосувавши на догоду лісовим конʾюктурщикам, засліпленим бажанням помсти.
Член центральної ради Кіндрат.
Коментарі
P.S.
І шоб памятники всі на місце поставили за собою...