b_385_225_16777215_0_0_images_news_2014_Politic_gluzman.jpg

Новий грузинський міністр поки нічого не зробив, і не зробить. А люди із МОЗ для самозбереження мають робити вигляд, що вони розумово відсталі, вважає видатний психіатр

Правозахисник, колишній дисидент, психіатр, президент Асоціації психіатрів України Семен Глузман у ексклюзивному інтерв’ю УНН запропонував своє бачення системи Міністерства охорони здоров’я України та розповів про досягнення його очільників.

— Яка ситуація склалася сьогодні у Міністерстві охорони здоров’я?

— Час спливає. Новий міністр Квіташвілі досі не розподілив обов’язки між своїми заступниками. Якщо він менеджер із дипломом, то він має повіситися.

Як працювати людям? І там є дами (А.Терещенко — заступник голови МОЗ), в яких дійсно не дуже простий характер.

Коли я питаю, люди просто зводять очі і хапаються за голову. Тобто там відбувається те, чого раніше не було. Раніше було хоч якесь чинне підпорядкування.

А цю маячню, яку він запропонував щодо закупівель ЮНІСЕФом?! Ні, звичайно, було б ідеально, але ж для цього потрібно змінювати закони. Поки нічого цього немає, і я не розумію, як Квіташвілі спокійно отримує гроші і робить вигляд, що він міністр.

— Тобто після Революції гідності та призначення нового керівника МОЗу змін на краще не відбулось?

— Я можу сказати відверто — і я маю право на свої людські емоції — чимдалі відходить період Богатирьової у МОЗі, тим більше я шкодую, що її немає. Тому що те, що прийшло після неї — це жахливо. Мені багато хто каже, що я не повинен позитивно відгукуватися про Богатирьову, але я ж не кажу, що із нею не потрібно розмовляти прокурору. Напевно гріхи були, але не найбільші серед тих, хто працював в Україні. В будь-якому випадку, вона лікар і вона розумна та рішуча. І ця правда має бути сказана. І щодо психіатричної сфери — у нас було абсолютне порозуміння. Навіть коли потрібно було приймати дуже непрості рішення.

— Кого Ви бачили очільником МОЗу після Майдану?

— Чесно кажучи, я думав, що призначать Ольгу Богомолець. Для моєї справи це було б найкращим рішенням, адже мені достатньо того, що вона лікар, вона розумна і взагалі книжки читає. Вона нормальна інтелігентна людина... Говорять різне про характер, але мене це не стосується. Я завжди просив Богатирьову і всіх інших — не заважайте, більш нічого не потрібно.

— Але все ж таки після Майдану призначили Олега Мусія. Йому вдавалося щось налагодити у системі міністерства?

— У МОЗі перш за все потрібно було змінювати кадрову ситуацію. От що зробив Мусій, коли став міністром? Ніде у світі немає окремої спеціальності лікаря-нарколога — це психіатрія. А в нас це традиція радянська. Дуже зручна для нарколога, бо коли у клієнта психоз, він йде до психіатрів, а коли гроші збирають із наркоманів — це до наркологів. Богатирьова поклала цьому край, позбавивши посади головного нарколога країни. І головним психіатром-наркологом стала професійна Ірина Пінчук. Коли прийшов пан Мусій (якого я трошки знав, оскільки він за всіх міністрів був головою Громадської ради), міністри завжди між собою ворогували, кусали один одного, але Мусій влаштовував усіх. Революціонер, розумієте?! Коли Мусій став міністром, він прибрав Ірину Яківну Пінчук, причому зробив це у кабінетному, одноосібному режимі. “Демократ” Мусій зробив усе як годиться “демократу”. Так він повернув посаду головного нарколога.

— Ви тоді виступали публічно проти Мусія?

— Я виступав проти Мусія з деякими людьми відкрито. Знову ж таки, люди з його команди, які його знали, мені тоді говорили, що людина зовсім стала іншою — з ним неможливо, він нічого не чує. Тим не менш, його все ж таки зняли. Скандал. Майже поставили Лазоришинця. Але він так і не був призначений. Ну а потім з’явився варяг.

— Ви підтримували призначення на посаду іноземця?

— Коли прийшов грузин Квіташвілі, я думав, що ситуація зміниться на краще, оскільки це свіжа людина — він не пов’язаний корупцією з українськими центрами, із українськими олігархами фармацевтичними. І тому, коли прийшов іноземець, мені здавалося, що це спасіння. Адже, на мій погляд, найстрашніше не корупція, пов’язана із медикаментами — ці прізвища відомі і за кордонами нашої країни. А ось коли цих хлопців курирують офіцери Служби безпеки, котрі повинні боротися із ними, — це вже стає невиліковним. Але й це не найгірше. Найгірше — це система роботи Міністерства. Мають бути змінені функціональні відносини.

— Чи зможе, на вашу думку, новий іноземний міністр Квіташвілі змінити систему на краще?

— Наш нинішній міністр поки нічого не зробив. І не зробить. Нині, коли я зустрічаюся з людьми із МОЗу, вони кажуть, що для самозбереження мають робити вигляд, що вони розумово відсталі. Такого раніше не було. До речі, коли його призначили, у мене були декілька грузинських психіатрів, ми з ними працювали. І це не радянські грузини, це люди із європейською освітою. І коли я їм розповів про наше призначення, провідний психіатр цієї групи сказав, що це дуже дивно, адже Квіташвілі на Батьківщині нічим не відзначився. Ну я так розумію, що це пан Саакашвілі свого товариша приміщував, хоча не можу стверджувати напевне.

— Ви зустрічалися із Квіташвілі?

— Мені не вдалося з ним зустрітися. Він не хоче зустрічатися, і не тільки зі мною. Але у нього свої ідеї. Одна з них мене просто лякає — це приватизація. Я розумію, чим все скінчиться, якщо він приватизує нашу систему охорони здоров’я. Це буде її кінець. Потім — реформи. Весь цивілізований світ знає, що реформи не проводять у столиці — їх спочатку треба провести у регіонах, адже там легше зробити це прозоріше. І найголовніше — в цій країні живе 46 мільйонів людей. Звісно, якщо не пояснювати людям, що з ними будуть робити, тоді краще не починати реформу. А новий міністр нічого не пояснює.

— Чому, на вашу думку, новий міністр не проводить реформ у Міністерстві?

— Квіташвілі не зробив і не зможе нічого зробити. І справа навіть не в тому, що в нього немає команди. Чому призначають тих, у кого завідомо її не буде — це не до мене питання. Як мені передали, він жаліється, що йому не дають. Аби реально домогтися іншого ставлення до себе, потрібно казати про це вголос. Вибачте, ми живемо не у тоталітарній країні. Ти можеш дати інтерв’ю або вийти на прес-конференцію і сказати все, що ти думаєш?! А якщо ти не кажеш — ти винен! І якщо Квіташвілі не звільняє тих, хто йому заважає, — він винен, адже він з ними працює! А те, що міністр ходить по кабінетах і розповідає, що в нього не виходить — ну вибач, пожалійся послу Сполучених штатів. До речі, мої високоповажні знайомі повідомили мені, що вже навіть посольство Сполучених штатів намагається напоумити Президента Порошенка, аби він займався і внутрішнім життям країни, а не тільки війною.

— І все ж таки, невже не було міністра, який дійсно проводив реформи у Міністерстві?

— Розумієте, коли Микола Поліщук став міністром, він зробив революцію. Микола завжди призначав спеціалістів, він виходив виключно із професійних критеріїв. І я брав участь в комісіях, коли будь-який журналіст міг прийти і поставити питання. У нього була молода команда. Можливо, не все було добре і тоді, але, тим не менш, була атмосфера відкритості. Зараз ця атмосфера зникла. Та й Лазоришинець у порівнянні із Квіташвілі — геній менеджменту. Він знав систему, він там працював. У мене претензії до Лазоришинця зовсім інші: що він не чув нашу систему — психіатричну; але, ймовірно, це було б краще, ніж Квіташвілі.

— Чому сьогодні збільшився потік медичних працівників, які виїжджають за кордон?

— Західні спеціалісти вже відмовляються працювати у нас. І наші студенти, які навчалися за кордоном, повертаються в Україну і знов від’їжджають за кордон, оскільки бачать, що у нас неможливо нормально працювати. І не дозволяє цього саме українська система охорони здоров’я.

Джерело: УНН

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!