b_385_225_16777215_00_images_news_2015_RidneMisto_chichka.jpg

Різноманітні інтереси людини найчастіше поєднуються з особливою обдарованістю в якійсь певній галузі, причому, вони аніскільки не заважають розвитку її таланту і навіть стимулюють його. Про таких кажуть, що це дар Божий. І на моє особисте переконання, з кожною людиною народжується її доля. Можливо, хтось іншої думки. То чому ж тоді, скажіть, не кожному дано стати відомим артистом, співаком, живописцем, конструктором, хоч як би він цього прагнув, але якщо не дано тобі цього з материнським молоком, то всі старання марні. Важливо ще, коли людина, починаючи свій життєвий шлях, вчасно натрапить на «свою стежку» і йтиме нею впродовж відміряного їй віку.

У родині Вікторії Чички – лікаря-невропатолога Семенівської ЦРЛ не було нікого, хто б пов’язав свій життєвий шлях з медициною, і навіть випадку такого не було, щоб зіграв вирішальну роль у виборі майбутньої професії. Народилася під сузір’ям Тільця в першій декаді травня 1985 року в селі Бакумівка. Батько, Микола Григорович, усе своє трудове життя пропрацював водієм у місцевому колгоспі «Радянська Україна». Мати, Наталія Григорівна, працювала вихователькою в сільському дитячому садочку, потім – листоношею, згодом – начальником сільського поштового відділення. 

Родина з нетерпінням очікувала народження первістка. Батьки дуже хотіли, щоб першою народилася донька, і, напевно, їх там, де потрібно, почули. Татусь задовго знав ім’я доньки. За загальною згодою родини, дівчинку назвали Вікторією, що в перекладі – Перемога. Цікаве  походження і самого прізвища – Чичка. Пригадайте чудові пісні із чарівного Закарпатського краю, особливо у виконанні народного артиста України Івана Поповича, де часто згадується слово «чичка», себто вродлива, добра душею: «Ой красива ж дівка, чичка – дуже файна молодичка». Хоч, знову ж таки, родина бакумівських Чичків ніякого відношення до вуйків з полонини не має, проте достеменно відомо, що прізвище Чичка згадується в «Реєстрі всього війська Запорізького», що бере свій початок із ХVІІ століття і є живою криницею переважної більшості корінних родоводів лівобережної України.

У дружній, працьовитій родині Чичків одвічно панувала любов, шана і повага до батьків, старійшин роду. Матуся зі сльозами радості на очах може годинами без зупину розповідати про свою доньку. Вікторія зростала розумницею. Їй хотілося якнайшвидше пізнати навколишній світ. В усьому допомагала батькам, багато читала. Із сестринською любов’ю опікала свого меншого на рік брата Віктора, який у наступному році закінчує Хорольський аграрний коледж. Великим авторитетом для всієї родини, а особливо для Вікторії, й понині є бабуся Ганна Платонівна, мудра, розумна жінка, яка прожила довге і складне життя. Тож, коли онука обрала професію лікаря, першою це схвально зустріла. Пригорнувши до себе і поцілувавши Вікторію, стиха мовила: «Ти сама обрала надзвичайно складний шлях. Той, хто береться лікувати людей, має бути правдивим, добрим, чесним, любити справу, якій хочеш присвятити життя. Адже хворому лікар має бути батьком, тому, хто одужує, – охоронцем, здоровому – другом, порадником. Далеко не кожному це дано».

Багато прекрасних слів написано і сказано про покликання і душу лікаря. Письменник, драматург, відомий лікар Антон Павлович Чехов писав: «Професія лікаря потребує самовідданості, чистоти душі і помислів». Чому ми так багато говоримо про душу лікаря і його сердечність? Відповідь проста: яка б хвороба не мучила людину, вона боляче вражає її душу, пригнічує психіку. Не зумієш підшукати ліків проти цього, не сподівайся зцілити хворого.

«З першого дня, переступивши поріг Заїчинської школи, Вікторія Чичка всім своїм єством дала зрозуміти, що вона буде лідером, першою у всьому, – розповідає вчителька початкових класів Катерина Борисівна Мазанько. – У моїй пам’яті назавжди залишився той першовересневий день, коли матуся за руку привела до школи малесеньку, гарнесеньку чорняву дівчинку Вікторію. Хвилюванню матері не було меж, як можна залишити свою крихітку на кілька годин без її нагляду. Та Вікторія виявилася самостійною дівчинкою. Вона сама навіть соромила і заспокоювала малюків, які не хотіли залишатися без батьків. Відтоді Віка стала для мене моєю третьою дитиною, а я другою мамою для неї. Розумна, кмітлива не по літах, наполеглива. З 1 по 11 клас усе досягала сама, без сторонньої допомоги. Була відмінницею, гордістю школи».

Колишній директор школи Олександр Іванович Пархоменко не багатослівно, але влучно, емоційно охарактеризував свою ученицю Вікторію Чичку: «Це був справжній скарб для школи, дорогоцінна знахідка. Вона полонила всіх своєю невичерпною енергією, ерудицією, що сягала далеко за межі шкільної програми з усіх без винятку навчальних предметів. Вона була ініціатором усіх хороших справ і починань».

У 2002 році Вікторія Чичка закінчила школу із срібною медаллю і вступила на бюджетну форму навчання до Полтавської медичної академії, здобула кваліфікацію лікаря-невропатолога і в 2010 році приїхала працювати в Семенівську районну лікарню. Період становлення видався нелегким. Відсутність досвіду, недостатність діагностичного обладнання спонукали до інтуїції, лікарського ентузіазму. У найскладніших ситуаціях на допомогу приходять досвідчені колеги: заступник головного лікаря Т. А. Панченко, завідуюча терапевтичного відділення О. О. Дудник, завідуючий хірургічного відділення В. М. Цвях. Щоденно допомагають у роботі медсестри, молодші медсестри, за що їм молода лікарка дуже вдячна, особливо медсестрам Л. О. Вінніченко і О. В. Андрієвській.

На моє запитання: як живеться і працюється їй особисто і її колегам – молодим лікарям, які прийшли працювати в ЦРЛ після закінчення вузів, Вікторія Миколаївна відповіла прямо, щиро, відверто: «Працюємо без абсолютної перспективи на покращення, тільки гіршає щороку. Існує багато невирішених проблем, які стали хронічними впродовж десятків років. Над їх вирішенням ніхто не працює, лише обіцянки і запевняння. Застаріле медичне обладнання не витримує сьогодні ніякої критики. Болючою проблемою залишається забезпечення молодих спеціалістів житлом, жалюгідна заробітна плата, на яку важко «виживати». А звідси і недостатність спеціалістів. Немає в лікарні неврологічного відділення. У двох палатах терапевтичного відділення виділено місця на 10 хворих, чого недостатньо. Навантаження на одного спеціаліста величезне. Та найбільше вражає те, – говорить Вікторія, – що врятування хворого, як і потопаючого, стало в нас лише його особистою чи сімейною справою, бо всі ліки придбають хворі за власні кошти, хоч стаття 49 Конституції України гарантує кожному громадянину право на охорону здоров’я, але ліки під її гарантії провізори не відпускають безкоштовно. І вже зовсім як насмішка над співвітчизниками сприймається твердження про впровадження в Україні європейських стандартів якості лікування, освоєння нових, найпередовіших технологій.

Це нісенітниця, чергова порція брехні, віртуальна тріскотня перед наступними виборами. Виходить так, що чим недоступнішою стає сьогодні медицина для простого люду, тим грандіозніші картини її розвитку малює хвороблива уява кабінетних горе-модернізаторів. Президент, як гарант Конституції, урядовці, народні обранці звертаються до народу, наче не знають, що народ їх давно розкусив і ніхто вже тих звернень не чує і не хоче в них вірити. Ось у таких умовах, саме в такій «творчій» атмосфері, доводиться працювати і жити моїм колегам, колективу ЦРЛ, і не лише в нашому районі, а в масштабах усієї країни. Прикро і соромно за державу, – говорить Вікторія. – Тому і залишають молоді, здібні спеціалісти роботу. У колективі ЦРЛ не відчувається тієї дружної атмосфери, яка б спонукала до роботи. Немає взаємодії, підтримки, взаєморозуміння, поваги один до одного. Ці фактори залежать в першу чергу від адміністрації, головного лікаря. На моє особисте переконання, необхідно більше вимогливості, дисципліни, принциповості у виконанні службових і професійних обов’язків кожного працюючого».

Ось така вона, Вікторія Миколаївна Чичка, лікар-невропатолог Семенівської ЦРЛ, цілеспрямована, пряма і відверта. Важка і благородна професія лікаря, її вершини може взяти тільки той, хто йтиме на поклик совісті чесно, наполегливо, безкомпромісно. Саме такими якостями наділена В. М. Чичка, яка покликана разити смерть і стверджувати життя.

Валерій ЗІНЧЕНКО

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Коментарі  

0 # Рибак 02.10.2015, 20:58
Дійсно, люди хвалять Вікторію, як спеціаліста. Щасти тобі у цій нелегкій роботі!
0 # Саня 02.10.2015, 21:51
Я больше скажу- и врач отличный, и человек хороший 8)
0 # drug 05.10.2015, 21:47
Валерію Андрійовичу! Прекрасна, професійна, правдива стаття. А на бредятину дебіBlume не звертайте увагу. Воно гавкає, а караван іде...
0 # Blume 06.10.2015, 22:54
Не хочу продолжать дальше тему. Бог ей судья. Он выше ему виднее.
0 # София 09.10.2015, 13:14
нормальный врач, найдите лучшего!

Рейтинг користувача: 1 / 5

Активна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка