b_385_225_16777215_00_images_news_2016_semenivschyna_10_goncharenko.jpg

26 жовтня – особлива дата для Заїчинців. У цей народилася людина, чемпіон, переможець, учасник численних спортивних змагань та вчитель, який повністю віддавав себе своїй справі. Мова йде про Івана Пилиповича Гончаренка, котрий відзначив у цей день своє 75-річчя. Із цієї нагоди в Заїчинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів відбулась святкова лінійка, яку провели активісти школи – Марина Дзюбан, Марина Дуденченко, Руслана Лозанова, Вікторія Полив’яна, Олег Радченко, також пройшов турнір із шахів.

На лінійці школярі розповіли про тернистий життєвий шлях Івана Пилиповича Гончаренка. Народився він 26 жовтня 1941 року в селі Землянки Глобинського району. 7 класів закінчив у рідному селі, а десятирічку – у Великих Кринках. Потім навчався в Полтавському сільськогосподарському інституті. Але здобута професія зоотехніка не стала для Івана Пилиповича покликанням, тому він вступив до Черкаського педінституту на факультет фізичного виховання. Після його закінчення отримав направлення в Семенівський район, у Заїчинську середню школу, де відпрацював 39 років.

Іван Пилипович був багаторазовим чемпіоном району та області, переможцем десятків турнірів, олімпіад, спартакіад. А крім цього, напружена щоденна і копітка робота в рідній школі, обов’язки інструктора у своєму рідному селі. А скільки у нього заслужених грамот, дипломів, значків, вимпелів, медалей... їх понад 200. Шашки, волейбол, легка атлетика, настільний теніс, футбол, гирьовий спорт, літнє і зимове багатоборство, класична і вільна боротьба, армреслінг, кульова стрільба, плавання, лижі – у кожному з цих видів спорту Іван Пилипович виконав свого часу норматив першорозрядника або кандидата в майстри спорту, захищаючи честь району, області і республіки.

Іван Пилипович мав хист і до туризму, захищав честь України зі спортивного орієнтування на місцевості на Всесоюзних змаганнях за часів Радянського Союзу. Спокійно підіймав 235 разів пудову гирю. Він і досі веде олімпійський урок. Усіх спортивних досягнень Івана Пилиповича не перелічити. Але є одна незабутня подія. У 1980 році (це був рік Московської олімпіади) Іван Пилипович Гончаренко був удостоєний нести олімпійський вогонь. Під час самого бігу судді дивились не лише на витривалість і техніку бігу, а й на зовнішній вигляд людини, адже їй усю країну представляти перед світом.

Зі слів самого Івана Пилиповича: «Як тільки почув про відбір, одразу вирішив узяти участь. Був у гарній спортивній формі, щоранку бігав крос і мав бажання всього життя – долучитися до Олімпіади. Аби мати навичку бігти з факелом, на свій щоденний кросовий маршрут виходив зі спортивною гранатою в руці. Адже бігти фактично з однією рукою дуже непросто».

Перед початком старту не обійшлося без чотирьох днів тренування у Лубнах, куди незабаром доставили Олімпійський вогонь із Бориспільського аеропорту. Усім було дане чітке завдання – 12 липня з дистанції не сходити за будь-яких обставин. Іншого шляху немає – ні погане самопочуття, ні природні фактори не повинні стати причиною.

12 липня 1980 року, близько 12 години дня Іван Пилипович проніс свій кілометр факельної естафети Олімпійського вогню. Його маршрут проліг уздовж ділянки автостради Київ-Лубни-Харків у районі села Анастасіївка. Був сильний зустрічний вітер, але техніки бігу та передачі естафети він дотримався повністю.

Передавши естафету, Іван Пилипович Гончаренко ще деякий час залишався на обочині траси, аби вітати численну делегацію, яка супроводжувала Олімпійський вогонь. Потім загасив полум’я факела, який так і залишився у нього на все життя як і форма з пов’язкою «Москва. Олімпіада-1980». Та ще вірші, які він присвятив цій важливій у його житті події, але так і не дописав до кінця:

Урочиста мить, я прийняв естафету
І напутні слова я почув:
«Неси свій факел,учитель,
Ти це право здобув!»
Я не біг – я летів,
Наче птах легкокрилий,
Бо висока довіра була.
І хотілось пробігти найкраще,
Щоби справдить довіру сповна.

Із неабиякою впевненістю та гордістю можемо зазначити, що такі особливі люди зустрічаються рідко. Учитель і педагог від Бога віддав своє серце дітям, підростаючому поколінню. І вони не лише щиро віддячили йому доброю пам’яттю, а й чимало з них пішли його стежиною: навчатися на факультет фізичного виховання, багато з них давно уже працюють. А 19 колишніх його учнів виконали нормативи кандидатів та майстрів спорту.

Його душа найдужче тяжіла саме до шахів. Іван Пилипович активний учасник шашково-шахових змагань. Про трудові здобутки свідчить Почесна грамота Міністерства освіти Української РСР 1982 року та почесне звання «Відмінник народної освіти», отримане у 1986 році. Кілька років тому він став чемпіоном області з літнього фізкультурного багатоборства у віковій категорії понад 50 років та головою районного шахово-шашкового клубу «Олімп».

Після закінчення святкової лінійки у спортивному залі Заїчинської школи відбулись змагання серед юнаків 10-11 кл. за першість із шахів. Суддею змагань був учитель фізичного виховання та трудового навчання Юрій Якович Бартош. У турнірі взяли участь 6 учнів: Олексій Ромашко, Владислав Дорошенко, Олег Радченко, Євген Кравченко, Вадим Сурмиленко та Сергій Лисенко. Коли розпочався турнір, у спортивному залі запанувала тиша. Кожен зосереджено обдумував свої позиції, майбутні ходи та комбінації, по закінченню кількагодинного змагання судді можна було підводити підсумки. Не програвши жодного партії, I м. посів Євген Кравченко, II м. – Вадим Сурмиленко, III м. – Сергій Лисенко. Переможцям турніру були вручені грамоти.

 Майстер-ювіляр гартував молодь  Майстер-ювіляр гартував молодь  Майстер-ювіляр гартував молодь
 Майстер-ювіляр гартував молодь  Майстер-ювіляр гартував молодь  Майстер-ювіляр гартував молодь

Турнір, окрім, власне, інтелектуальних баталій, надав учасникам змагання можливість зустрітись, обмінятись думками, набратись оптимізму, енергії та жаги до життя, адже змагання завжди допомагають у психологічному та фізичному здоров’ї.

Олена БУГАЙ

Репортаж з Іваном Пилиповичем Гончаренком до Всесвітнього дня шахів (Михайло Погрібний, липень 2016 року):

Члени шахово-шашкового клубу «Олімп» Віктор Куліш та Іван Старченко вітають ювіляра у Хоролі (26 жовтня 2016 року):

b_385_225_16777215_00_images_news_2016_sport_P1350817.jpg

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Коментарі  

# Роза 10.11.2016, 19:24
А й справді!!!!! Скільки афоризмів у цього "юнака похилого віку", треба книгу видавати!!!!!!!!!!
# Robin Hood 10.11.2016, 19:41
Благородна справа.
# pravda 11.11.2016, 10:36
Вітаємо.Великої і щедрої Душі людина.

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка