Як прекрасно і точно названо в цій поезії А. Малишка вчительку! Дійсно, як зоря ранкова дарує нам щоденну радість нового дня, так і вчитель дарує щоденну радість пізнання світу, майстерно «будує» з нас справжню Людину. Так говорять колишні випускники Слюзівської школи про свою вчительку математики, директора школи Дідору Ольгу Федорівну.
Вона з дитячих років мріяла стати вчителем. Але дитячі роки її були голодні, холодні. Наперекір усьому, Ольга Федорівна навчалась у школі добре, вступила до Гадяцького педучилища, потім до Полтавського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. По закінченню інституту була направлена на роботу в Слюзівську восьмирічну школу вчителем математики. Усе своє життя прожила і пропрацювала в Слюзівці, виховувала сільських дітей, бо дуже любила свою роботу, адже її мрія здійснилася. Як згадує Ольга Федорівна, першими її учнями були Черненко Василь Федорович, колишній директор нашого цукрокомбінату, Щербина Віктор Михайлович, економіст, Назаров Іван Федорович, Жигаленко Олексій Олександрович, учитель, і багато інших.
Класи у той час були переповнені, бо дітей у селі було багато – 150-200 відвідували школу. Тут, у Слюзівці, зустріла свого судженого Дідору Миколу Нестеровича, теж учителя, з яким прожила 59 років. 45 років пропрацювала в одній школі, з них 25 – директором школи. Цей невеличкий храм науки, Слюзівська школа, давав учням міцні знання та виховував справжніх патріотів, добросовісних трудівників.
У велике життя виходили сотні випускників школи, дякуючи директору школи та педагогічному колективу, які вивели їх на широку і світлу дорогу життя. Із великою шаною і повагою ставляться колишні учні до Ольги Федорівни. Часто її відвідують, вітають зі святами. Один із випускників, який називає себе її хрещеним сином, улітку 2016 року приїхав до неї та влаштував свято з нагоди її Дня народження. Для Ольги Федорівни хороше ставлення до неї, вдячність учнів – це найбільша нагорода. Працюючи директором школи, усю свою душу і серце віддавала школі, педагогічному колективу, учням. Сама вона випромінювала світло, енергію, доброту, тепло.
Із великим сумом вона говорить нині про те, що зникло село, немає школи, в яку вона вкладала багато сил і енергії, щоб школа була відремонтована, мала гарний вигляд, забезпечувала матеріально-технічну базу. Немає і клубу, який був побудований у 1980 році, мав зал на 250 місць, кімнати для роботи гуртків, бібліотеку на 25 тис. книжкового фонду. За освітню, культурну роботу села відповідала Ольга Федорівна, хоча її ніхто не зобов’язував. А вболівала вона за те, щоб учні, які відлітали з шкільного гніздечка, пам’ятали свою малу Батьківщину.
Спасибі вам, Ольго Федорівно, за Ваше велике серце. Душевного тепла Вам, здоров’я.
Любов МАЗАНЬКО,
краєзнавець
Коментарі
Чисельність наявного населення, за оцінкою, на 1 грудня 2016 р. становила 25041 особу. Упродовж січня-листопада 2016 р. чисельність населення зменшилася на 308 осіб.
https://ok.ru/video/48512830005