b_385_225_16777215_00_images_news_2014_the_life_of_semenivka_shopsha_valentina.jpg

Валентина Шопша, жителька Семенівки, людина творча й неординарна. Ще змалку, скільки себе пам’ятає, їй хотілося своїми руками творити щось нове. У простих навколишніх предметах вона завжди бачила щось незвичайне й цікаве. Валентина Вікторівна енергійна і життєрадісна, її руки не знають спочину, вона завжди у творчому пошуку. Зокрема, займається квітникарством.

Уся її квартира заповнена різноманітними вазонами з квітами, а біля господарських будівель у непосидючої фантазерки є міні-ставок зі справжніми водяними ліліями (лататтям)! Шиє, в’яже гачком та спицями, вишиває нитками й бісером. Особливо гарно у неї виходить вишивка чоловічих сорочок, яких навишивала синам, зятям та онукам.

А нині майстриня захопилася плетінням із газетної соломки. З-під її вправних рук, які, здається, вміють усе, виходять різні за розміром та формою корзинки, вазони та інші вироби. Для того, щоб розпочати плетіння, необхідно провести кропітку роботу по підготовці так званої соломки, тобто накрутити газетних аркушів у трубочки відповідного діаметра та довжини. Після того, як виріб буде готовий, його можна розфарбувати та прикрасити. Виходить дуже оригінально й неповторно. А ще Валентині Вікторівні подобається виготовляти дідухів із різноманітних колосків та духмяних трав. Традиційно дідухом називали останній обжинковий сніп, що був символом доброго врожаю, миру й злагоди в родині. Такі різдвяні прикраси ставили в оселях на Різдво або замість ялинки. Вважалося, що дідух забирає все недобре та зле з хати, а після свят його спалювали разом із усім негативом. Кілька таких оберегів, виготовлених власноруч, Валентина Вікторівна подарувала місцевій церкві та краєзнавчому музею.

Яка ж творча душа без пісні? Валентина Шопша – активна учасниця народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Подоляни» (керівник Валерій Кабачок). У ансамблі всі жінки  гарно співають, а ще вони неабиякі рукодільниці – шиють, в’яжуть та вишивають. Власноруч виготовляють сценічні костюми.

Валентина Вікторівна з вдячністю згадує покійних батьків, адже у їхній родині діти (дві доньки й син) виховувались у любові один до одного та повазі до праці. Мама Ольга Оксентіївна дуже смачно готувала, особливо неповторними у неї виходили кулінарні шедеври. Вона навчила доньок не тільки варити і пекти, а й зі смаком викладати та подавати страву до столу. Валентина була старшою донькою і добре запам’ятала мамину науку. Тож упродовж свого життя до будь-якої справи вона намагається підходити із раціоналізаторським хистом. Торт чи пиріг у Валентини Вікторівни обов’язково такий, який більше ніде не побачиш, – незвичної форми та неординарно оформлений. У майстрині навіть звичайні консервовані огірки виглядають із банок округлими обличчями з великими очима та усміхненими устами, а інші овочі складені оригінальними композиціями. Хист до шиття перейняла від батька Віктора Степановича, який 40 років пропрацював бригадиром взуттєвої ремонтної  майстерні і був майстром на всі руки. Вдома у нього була швейна машина, і маленька Валя потайки, коли дорослі були зайняті, бралася за шиття. Після  закінчення Полтавського училища отримала диплом кравця 4 розряду з пошиву верхнього одягу для чоловіків, жінок та дітей. 28 років пропрацювала у швейній майстерні сокоочисного цеху Веселоподільського цукрового комбінату. Нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Валентина Вікторівна, як і завжди, дуже зайнята, бо має втілити в життя безліч творчих задумів, а також приділити увагу улюбленим онукам, яких у неї восьмеро. Бажаємо невтомній рукодільниці незгасаючої творчої енергії, здоров’я, родинного затишку та благополуччя.

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка