Люди старшого покоління пам’ятають слова із пісні Володимира Висоцького: «Словно мухи, тут и там ходят слухи по домам, а беззубые старухи их разносят по умам...»
Сьогоднішня публікація присвячена тим чуткам, які, на нашу думку, розносяться штучно. Тому про запобігання «брудним» технологіям на майбутніх виборах далі піде мова.
За місяць функціонування сервісного центру Міністерства внутрішніх справ позитивних відгуків клієнтів не злічити. Це й не дивно, адже збулася давня мрія семенівців, стали ближчими і доступнішими бажані послуги. Але наразі сформувались негативні тенденції у громаді щодо уявлення про сервісний центр та історію його відновлення. Ці «тривожні дзвони», які у передчутті виборів є звичним явищем, штучно спотворюють громадсько-політичне життя, впливаючи на суспільну думку. Спробуємо розібратися у «міфах» та спростувати їх.
Сервісний центр – це не МРЕВ
А якщо точніше: сервісний центр – це МРЕВ версії 2.0 (сучасний, модернізований). Коли всередині 2016 року Уряд презентував запуск сервісних центрів МВС України, як нової реформи Міністерства внутрішніх справ, то на цей час уже півроку проводилось «генеральне прибирання» Міжрайонних реєстраційно-екзаменаційних відділів. Головним месседжем очільника відомства Арсена Авакова у новинах був пережиток МРЕВ, як пострадянських корумпованих установ. Тож уже в 2015 році було ліквідовано і наш Семенівський МРЕВ, підпорядкований Державній автоінспекції.
У серпні 2018-го ми з вами отримали по-справжньому сучасний сервісний центр МВС європейського зразка, який і близько не йде в порівняння з колишньою установою. Перше, що кидається в очі, це не просто відремонтоване, а повністю реконструйоване приміщення, в якому можна комфортно отримати послуги реєстрації автомобіля, замовити довідку про несудимість, отримати номерні знаки на будь-який транспортний засіб, замінити посвідчення водія. У Міністерстві, окрім того, анонсували, що спектр послуг, які тут надаватимуть, розшириться. А головне, все екстериторіально, тобто, як і раніше, до нас будуть приїздити не тільки жителі Хорольського чи Глобинського районів, а й кожен українець зможе скористатися послугами нашого сервіс-центру.
Якщо селище – то не обов’язково селищна
Серед населення побутує думка, що всі процеси, які відбуваються на території Семенівки, обов’язково мають прямо чи опосередковано координуватися місцевою владою. У деякій мірі так і повинно бути, але якщо ми говоримо про відношення селищної ради до сервісного центру, то допомогою можна вважати те, що хоча б не заважали. Але якби це справді було так...
Недарма на початку я згадав про майбутні вибори, адже заслугу відкриття СЦ МВС чомусь почали «приписувати» адміністрації Семенівської ОТГ (голова Людмила Милашевич). У повітрі вже «запахло» виборами, це видно по партійних штабах, які помітно активували свою діяльність. Деякі осередки партій, як це видно було по останніх виборах, спрямували свою роботу на «очорнення» конкурентів по перегонах, а не на пошук шляхів покращення добробуту громади. Щоб не помилитися з вибором, давайте з’ясуємо, хто ж насправді має причетність до відкриття.
Як я вже написав вище, Семенівський міжрайонний реєстраційно-екзаменаційний відділ ДАІ припинив діяти у 2015 році. Відразу на собі це відчули звичайні громадяни, яким їхати кудись у місто було непросто. Та наші земляки (слід віддати їм належне) не мовчали, постійно скаржилися чи не в усі органи влади. І діяли, навіть коли депутати обласної ради дали негативну відповідь на звернення... Ініціативною групою громадян на чолі з Ніною Зіміною зібрано підписи з проханням про відновлення МРЕВ. Така наполегливість громади вразила народного депутата Костянтина Іщейкіна, котрий вирішив не відписувати миттєво, що відновити центр неможливо, так як це робили в органах місцевого самоврядування. Отак звичайна робоча поїздка нашого нардепа дала свої плоди: «домашнє завдання» від Семенівщини пішло у зворотній бік бюрократичної машини. Звернення пройшло інстанції від тодішнього керівника обласної поліції Олега Беха, губернатора Валерія Головка і дійшла до Міністра Арсена Авакова.
Нинішній начальник ТСЦ МВС №5347 (саме так офіційно називається наш сервісний центр) Анатолій Черевко до цього в деякій мірі мав стосунок, адже працював ДАІшником. Анатолій Миколайович несміливо розповідає про те, як «оббивав пороги» всіх інстанцій у процесі реєстрації та оформлення документів майбутньої установи.
Володимир Троценко не звик «стояти на місці». Свого часу він брав участь у будівництві МРЕВ у Семенівці. Говорить, що «серце кров’ю обливалося», коли його закрили. «Заради реєстрації звичайного скутера потрібно було відвезти його аж у Миргород, а це чималі кошти, – говорить Володимир Федорович. – З іншого боку – чималий штраф за незареєстрований транспортний засіб». Але під лежачий камінь вода не тече, і він наполегливо неодноразово звертався до обласного Департаменту, хоча й отримував недоречні і часом безглузді рекомендації щодо шляхів вирішення проблеми.
Коли ж удалося зрушити справу з «мертвої точки», залишився фінансовий бік цієї медалі. Тут на допомогу громаді прийшли небайдужі народні обранці – це депутати: обласної ради Олександр Трухін, районної ради Сергій Кисліченко та Сергій Семигреєнко.
І останнє: не міф, а подяка...
Пам’ятаєте, як говорять у казках про натяк і про повчання... Ця історія – яскравий приклад того, як завдяки спільним зусиллям створено всі умови для якісного обслуговування клієнтів без жодних зволікань. І, незважаючи на те, що наш новенький сервісний центр знаходиться в Семенівці, меценатами його створення планувалися відрахування податків до Оболонської об’єднаної територіальної громади, яка за рахунок цього збільшила б надходження до бюджету. Бюджет в Оболоні фактично такий, як фонд зарплат у Семенівці. І не в останню чергу тому, що деякі підприємства, які працюють на території Оболонської ОТГ, чомусь «годують» Семенівку.
Я, в свою чергу (і гадаю, що до мене приєднається кожен мешканець району), хочу подякувати всім, хто своєю невгамовною вдачею, небайдужістю, активною позицією спромігся зробити неможливе. Спасибі і професійному колективу ТСЦ МВС №5347, який робить наше життя комфортнішим.
Тож досить нам із вами жити упередженнями та навіть у деякій мірі забобонами, тоді нам не потрібна буде рубрика «Детектор побрехеньок», і, можливо, не будемо жалкувати про віддані голоси на виборах!
Михайло ПОГРІБНИЙ
Коментарі