Часто, в театрах, глядачі спостерігають лише мовчазні фото служителів Мельпомени, для яких сцена стала сенсом життя та місцем, де загоюються усі душевні рани. Наш земляк Сергій Мамон – один із тих, кому так голосно аплодують під час вистав.

Творчий шлях актора Полтавського академічного обласного театру ляльок повен злетів, дитячого сміху і цілих поколінь шанувальників. Але мовчазні фото на мить виходять з ролі та перетворюються на справжніх людей, яким є що сказати...

Почалося все з дитячого садка, де Сергій брав участь у драматичному гуртку. У шкільні роки теж постійно виступав на сцені і дирекція школи частенько відправляла хлопця на різні конкурси читців-гумористів, на яких час від часу отримував призові місця. Після школи він вступив до Гадяцького коледжу культури і мистецтв імені І. П. Котляревського, по закінченню якого доля занесла до театру ляльок.

«Спочатку мріяв стати актором драмтеатру, але так склалося, що тут я працюю більше десяти років і ні краплі про це не шкодую. Адже сучасний театр ляльок поєднує в собі як роботу з лялькою, так і живий план на сцені, – ділиться про свою творчу стежину артист-ляльковод першої категорії Сергій Мамон. – За час роботи в театрі в мене було безліч кумедних випадків. Одного разу грали ми на великій сцені виставу, де моєю «підопічною» була лялька системи «штокова маріонетка». Під час вистави в неї відпадає голова... Просто відривається! Чесно кажучи, я був шокований, але не розгубився і догравав виставу притиснувши голову над тулубом ляльки. Було дуже весело і глядачам, і нам з колегами».

У Полтавському театрі ляльок є вистави не тільки для дітей, а й для дорослих. Сергій віддає перевагу саме серйозним творам у репертуарі його «храму Мельпомени»: «Для мене режисер – це творець, який робить чудо, людина, котра робить виставу, а вистава – ніби дитина, яка надихає і дає життя! Дуже люблю свою професію, люблю коли до нашого «палацу казок» приходить багато глядачів, адже я задля цього працюю і з превеликим нетерпінням чекаю на всіх!»

Із 5 по 10 жовтня у Львові тривав Міжнародний мультижанровий фестиваль-конкурс для молодої аудиторії «Струс». Сергій Мамон разом зі своєю трупою представили виставу «Мій дідусь був вишнею» режисури Ірини Ципіної. Це зворушлива історія про те, як виглядає втрата близьких людей очима маленької дитини. Фотоальбом емоцій, в якому кожен побачить дорогі своєму серцю обличчя. П’ятирічний хлопчик Тоніно у виставі веде відверту розмову про серйозні речі. Історія близька для кожного, адже всі ми когось втрачали в житті.

Філігранна й глибока гра полтавських акторів сколихнули найтонші струни і вразили до сліз львівську публіку, а та подарувала неперевершені емоції та найтепліший прийом. Овації та вигуки «Браво» довго не стихали. Директорка театру Тетяна Вітряк не втомлюється дякувати своїм чудовим колегам за любов до творчості й глибокі філософські ідеї й велику працю.

Підсумок – колектив театру нагороджено відзнакою фестивалю-конкурсу за ІІІ місце.

До речі, Сергій відзначений Дипломом Всеукраїнського огляду-конкурсу театрів ляльок «Прем’єри сезону 2019-2021», що проведений у вересні Національним центром міжнародної спілки діячів театру ляльок «Unima-Україна». Його номінація – «Найкраща акторська робота з лялькою» за ролі Тоніно, а також Андреа (вистава «Леді в лавандовому»).

Вітаємо талановитих митців, нашого земляка Сергія Мамона та зичимо натхнення!

Михайло ПОГРІБНИЙ

Читайте також: Від шкільної команди в Очеретуватому – до тренерського помосту в Лізі чемпіонів

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка