Творчими зазвичай називають художників, музикантів, артистів, письменників. Творча – це, в першу чергу, людина, котра креативно ставиться до життя та досягає успіхів у всьому, що їй цікаве й дороге серцю. Творча особистість має свій унікальний характер...
Самовіддана та наполеглива, але водночас принципова й вимоглива до себе. Це про Марію Долину із села Пузирі Оболонської громади.
Сьогодні вона – герой нашої рубрики «Таланти нашого краю».
Народилася Марія Іванівна 9 вересня 1980 року в мальовничому козацькому селі Хомутець, що на Миргородщині. На цій благословенній землі, де річки Хорол і Хомутець овиваються у своєрідну петлю у вигляді велетенського хомута (від чого і походить назва села), жилося, надихалося, мріялося... Вона – єдина донечка, яка завжди радує й допомагає по господарству, справжня гордість для батьків, їхня надія і опора. Дуже багато читала, мала велику бібліотеку. Сім’я, рідна домівка та Полтавщина з її первозданною природою – все це сформувало сильну, творчу особистість, привило любов до світу, життя, довкілля. Маша любить проводити час наодинці зі своїми думками, вона частенько рибалить, її заспокоює шум природи, спів птахів. Навіть після переїзду родини на батьківщину тата у с. Бурбине завжди проводила літо в Хомутці у бабусі, яка все життя працювала на фермі. Перший досвід закрійника дівчина отримала у 7-річному віці. І нехай маленька дослідниця зіпсувала пів скрині бабусиного добра, але вже тоді всі розуміли, що то буде справжня швачка.
Жага до пізнання світу, саморозвитку, навчання допомогла Марії закінчити Зіньківське ПТУ №25 (2000 р., здобула професію «кравець-закрійник»), а також із відзнаками Хомутецький ветзоотехнікум (2008 р., «технік-технолог») і Житомирський агроекологічний університет (2015 р., «інженер-технолог»). За спеціальністю не працювала, але доля привела жінку в торгівельну сферу і три роки тому вона розпочала власну справу – відкрила продуктовий магазинчик у Пузирях. І хоча вона не уродженка села, та вже встигла стати своєю, а пузирівці не можуть назвати її ніяк інакше, ніж «наша Маша».
«Наша Маша дуже трудолюбива, – говорять у селі. – Не було жодного дня, щоб вона не працювала: продавцем, поваром дитсадка «Малятко», начальником відділення поштового зв’язку «Укрпошта», а на даний час у її магазині розміщений пункт прийому-видачі «Нова Пошта», це дуже зручно для жителів села, всі вдячні».
Найкращі друзі Марії Долини – Луїза (товаришують 12 років) і Наташа (подруга з дитинства) – додають, що їм пощастило, адже в них є не просто добра й віддана знайома, а вірний друг, із яким ніколи не сварилися. «У нас різний вік, але думки однакові. Коли у когось біда, біжимо відразу одна до одної. Маша – наша опора! Без неї ніяк», – запевняють жінки. Вони цілком і повністю спростовують загальноприйняту думку про те, що жіночої дружби не буває. Буває! Якщо вона ґрунтується на підтримці, опорі, розумінні, повазі, взаємодопомозі, співчутті...
Марія Долина не боїться життєвих викликів, завжди пробуючи щось нове. Вона гордо крокує вперед із девізом: «Мир у всьому світі! Здоров’я рідних та близьких друзів!» А після плідного трудового дня займається своїми улюбленими хобі – малюванням, кулінарією і, звісно, шиттям. Про те, як Маша створила свою першу ляльку, розповідає місцева жителька Луїза Приходько: «Маша – моя дорога кума, улюблена хрещена моєї донечки Мадіни. На свято Миколая вона хотіла купити для хрещениці ляльку ручної роботи, проте глянула в Інтернеті й вирішила спробувати пошити її сама. У неї все вдалося і вже майже рік наша рукодільниця радує всіх оточуючих ляльковими шедеврами. Всі в захваті! Два дні наша Маша працює у власному магазині, а два – шиє ляльки для дітей і дорослих з усієї країни та за кордон».
Ще з дитинства Марійка «тягала» тканини у бабусі зі скрині, потайки шиючи одяг лялькам. Перша справжня красуня-барбі з’явилася у неї в 14 років – її вона теж одягала сама. Лялька-тільда – так сьогодні називаються крафтові вироби, які виготовляє майстриня.
– Крім цих ляльок із недавніх пір велику частину мого серця заполонили чарівні іспаночки – вінілові ляльки відомого іспанського бренду Paola Reina, – говорить Маша. – Новий і досить юний напрямок творчості – це створення образів для іспанських красунь! Це справжнє диво, і я його створюю. Це любов із першого погляду!
А головна любов Марії Іванівни Долини – син Богдан, який у цей час старший солдат строкової служби Національної гвардії України, і для якого вона нічого іншого не хоче, крім безхмарного і щасливого майбутнього. «У мене є все, що можна мріяти: я успішна жінка і, думаю, гарна мама, – підсумовує зі слізьми Маша. – Дуже скучаю за своїм синочком, так надовго ми ще ніколи не розлучалися. Мій син – мої крила, надія, підтримка, сенс життя!»
Ми ж бажаємо для Марійки якнайшвидшої звістки про мир, після якої вона міцно обійме свого Богданчика. Нехай творчість відволікає від усіх негараздів і дарує радість та щастя.
До наших побажань приєднуються кума Луїза, хрещениця Мадіна та надсилають найщиріші вітання Маші Долині з нагоди її особистого свята:
«Із Днем народження, кумонька. Зичимо тобі завжди посміхатися, вірити в краще і сміливо здійснювати свої мрії. Удачі і любові, щастя і достатку. Нехай твій внутрішній світ буде сповнений краси, а життя – натхненням!»
Михайло ПОГРІБНИЙ
