«Знов ночами в самоті я роки свої гортаю за плечима. Я і все минуле – віч-на-віч. Слова лягають за пером, як борозна в веснянім полі. Своє дитинство, нелегке, сирітське. Коли засну так за столом, рядок застигне на півслові... А все ж життя я прожила, роки чудові... Я в Гіппократа є послом на цьому світі...»
Ці рядки дійсно відображають життя жінки з нелегкою долею, яка вготувала їй чимало складних життєвих випробувань. І вона, незважаючи на роки, долає їх, зустрічаючи 10 вересня свою 76 осінь. Це Ірина Іванівна Гулак, лікар-офтальмолог вищої категорії комунального підприємства «Семенівська лікарня».
Свою трудову діяльність у Семенівській ЦРЛ Ірина Іванівна розпочала 1 жовтня 1975 року і упродовж 47 років беззмінно самовіддано стоїть на варті здоров’я семенівців.
Її батько був військовим, героїчно загинув у мирний час при виконанні службових обов’язків. Мати в пошуках кращої долі поїхала в невідомому напрямку, залишивши дитя своїм старим батькам, які проживали в Запорізькій області. Після їхньої смерті 6-річну дівчину віддали в сиротинець, дитячий будинок. Ця сторінка з її життя, якщо можна назвати життям щоденну боротьбу за існування, закарбувалася в пам’яті назавжди. Постійний голод, образи, сльози, знущання, поневіряння.
У 13-річному віці її удочерили прийомні батьки, змінивши ім’я і прізвище. Ірину віддали на навчання до Запорізької школи-інтернату, після закінчення якої дівчина вирішила сама торувати собі дорогу в життя, обравши з дитинства омріяну професію лікаря. Щоб мати два роки трудового стажу, необхідних при вступі до вузу, Ірина працює на Запорізькому трансформаторному заводі, залюбки опановуючи різні робітничі професії. Бере активну участь у громадському житті, спорті, художній самодіяльності, активно готується до вступу у вуз. Екзамени вона складає успішно і стає студенткою лікувального факультету Запорізького медичного інституту. Тут зустріла свого судженого, простого хлопця, теж сироту, вихованця дитячого будинку Василя Гулака, який, після школи закінчивши морехідне училище, ходив по морях на Далекому Сході, відслужив армійську службу і знову на флот. Удосталь надивившись життя у заморських країнах, вирішує зійти на берег і присвятити себе лікарській справі. У 1972 році Василь Іванович Гулак закінчує Запорізький медінститут, здобувши спеціальність лікаря-терапевта, і одержує направлення у красиве місто Світловодськ, де невдовзі стає головним лікарем центральної лікарні.
У Семенівську ЦРЛ подружжя Гулаків приїздять у жовтні 1975 року. Закінчивши у Харкові курси спеціалізації, Василь Іванович понад 30 років беззмінно працює лікарем-рентгенологом Семенівської ЦРЛ.
Загальний трудовий стаж медпрацівника Ірини Іванівни Гулак становить 50 років. За пів століття доля залишила немало рубців на її серці і зморшок на чолі, посріблила сивиною волосся. Та життєві негаразди лише вчили її вистояти, не втратити віру в людей і вірно їм служити, боротися за їхнє здоров’я.
«Той, хто працює, завжди молодий, як у пісні співається: «Старість мене вдома не застане, я в дорозі, я в путі...» – напівжартома говорить Ірина Іванівна. – Радію кожному прожитому дню. Якщо в твоїй душі сонце, то не важливо, яка погода за вікном...»
ТОВ «ТРК-Інформ», рада сільгосптоваровиробників, колеги, друзі, знайомі, донька, онуки адресують найщиріші вітання із 76-річчям лікарю від Бога Ірині Іванівні Гулак, чудовій людині, прекрасній жінці, фанатично люблячій і турботливій мамі та бабусі.
Зичимо мирного неба над головою, щасливого довголіття, удачі у всіх справах, життєвої енергії, бадьорості, сили духу ще на багато літ.
Хай доля щоранку наливає Вам, Ірино Іванівно, повне горнятко щастя, любові і добра.
Валерій ЗІНЧЕНКО
