Віднедавна в Лубнах провулок Л. Толстого отримав нову назву – Миколи Божка-Божинського. Ім’я це маловідоме для міста, але тісно пов’язане з історією України, визвольним рухом початку XX століття.
Микола Божко-Божинський – юний студент, що загинув смертю героя, дворянин, фізик та інтелігент, а ще – випускник Лубенської чоловічої гімназії. Власне, на фото, датованому орієнтовно 1914 роком у лубенському фотоательє Ходорковського, зафіксовано період випуску Миколи з цього начального закладу. Народився Микола Васильович у дворянській родині 23 жовтня 1895 року в селі Калкаїв тодішнього Хорольського повіту. Рід Божко-Божинських отримав дворянство в часи походу Наполеона на Москву. Далекий предок Миколи відзначився в одному з боїв, чим і заслужив високе звання. Батьки – Василь Трохимович та Наталія Сергіївна – були з привілейованого соцстану, отож не пошкодували для сина часу та коштів для найліпшого навчального закладу.
На початку січня 1918 року Микола вже працював помічником діловода у Міністерстві земельних справ УНР.
Активний дослідник історії гімназиста Віталій Сокальський пише: «У державному архіві Києва зберігається тонесенька тека – особова справа студента київського університету св. Володимира (нинішній КНУ імені Т. Шевченка) Миколи Васильовича Божка-Божинського, який загинув під Кругами в січні 1918 року. Він прожив коротке, але яскраве життя».
Наприкінці 1917 р. на територію щойно проголошеної УНР рушили збройні формування російських більшовиків. Київська молодь організувала для захисту столиці студентський курінь. Кажуть, сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. Серед 12 імен героїв Крут, чия доля тісно пов’язана з Полтавщиною, є і Божко-Божинський.
Попри все і всупереч усьому, ми непереборно і щиро любимо свою землю. Тільки чомусь на шпальтах історії зі століття в століття доводимо цю любов кров’ю своїх синів – юних, найкращих, найдорожчих. Адже доля Миколи – лише тисячна частина трагічно втраченого цвіту української нації. От і під Кругами, наче 300 спартанців перед грізним та незборимим загарбником, окрилені та романтичні юнаки власними грудьми стали на захист Землі, яку хотіли і мріяли називати своєю. Потім їхні тіла кілька місяців зшукували рідні та близькі. Деяких так і не знайшли... 19 березня 1918 року Миколу Божка-Божинського, як і решту закатованих та вбитих юнаків, з почестями перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві. Через століття історія повторюється. Ворог знову суне зі сходу. Під Києвом його також спинили добровольці...
Читайте також: Наш земляк у стрічці, присвяченій 100-річчю бою під Крутами.
