Славен наш Семенівський край своєю чудовою природою, людьми праці, гарними лікарями, освітянами, письменниками, поетами, музикантами, співаками.
У с. Веселий Поділ народився Леонід Глібов – визначний поет-байкар, своєю творчість викривав хабарництво, підлабузництво й інші негативні явища. На його честь проводиться свято Веселої Мудрості. У Горошиному український письменник, автор «Енеїди» та «Наталки Полтавки» Іван Котляревський формував 5-й козачий полк на війну з французами. Письменник, поет Василь Бондар народився в с. Бурбине одинадцятою дитиною в сім’ї. Закінчив 10 класів Жовтневої школи. Потрапив у німецький полон, побував серед тисяч військовополонених у Хорольській ямі та інших концтаборах. Усе це описав у своїй творчості.
А як не згадати краєзнавця Євгена Бутенка, який чимало книг написав про наш край, поетів з Оболоні Віктора Женченка та Івана Перепеляка, який 25 років очолював Харківську спілку письменників. Ми з гордістю згадуємо поетів і прозаїків нашого краю В. К. Гладкого, І. І. Чепурного, В. А Таран, В. В. Шинкаренка, В. М. Шугала, О. О. Дудника, М. А. Зінченка, В. В. Гилюка, К. І. Теряник, О. А. Коська, І. В. Бориса, які зробили великий внесок у місцеву літературу своїми дослідженнями, спостереженнями, творчістю... Є поети, які чудово поєднують риму з музикою, – Валерій Книш. Анатолій Назаренко написав дві збірки поезій, Олена Кіяшко, поетеса, – лауреати обласних конкурсів. Тетяна Пітенько із с. Заїчинці автор книги «З любов’ю до людей», Любов Клімук – «Історія села Крива Руда: люди, події, факти».
Кожен, хто хоча б трохи цікавиться історією рідного краю, місцевою літературою, знає ці імена та багатьох інших.
Віднедавна в редакції газети «Вісник Семенівщини» – головний редактор Михайло Погрібний – проходять зустрічі з новими постатями літературної ниви, творчими особистостями нашого краю. Чергове зібрання відкрило нам нове обличчя в когорті поетів, до якої влився лікар-психіатр, психотерапевт, нарколог Віктор Передерій своєю збіркою «Іскорки багаття моєї душі». Ця збірка – самовидання із 24 ліричних історій, але скільки почуттів, доброти та великого задоволення від прочитаного. Схиляюся над цією поезією, вчитуюся в свіжі рядки й мимоволі розмірковую про те, що Віктор Степанович вправно володіє поетичним словом.
І забринить із струн його поезії пам’ять про Музу, про природу, друзів... Раптом, як це інколи буває, приходить те, що шукаєш, – глибоковичерпне, знайоме, зрозуміле водночас. Погодьтесь, що талант – від Бога, то вміння перетворити сіру буденність у вічне золото поезії чистотою і глибиною своїх почуттів, безмежною довірою до людей та безсумнівністю у потрібності комусь того, що дороге тобі...
Поетичний світ Віктора Степановича Передерія – це спроба осягти себе у просторі і часі, хто ми і для чого.
У поезії «Перше кохання» автор із любов’ю говорить про осінь: «урочисто гарна осінь», «осінній сад в золотому вбранні», «крокував по золотій листві». «Другу» – метафора. Автор зізнається другу-багаттю про те, що серед людей він друзів не знайшов: «у моїй душі мій вірний друг – костер». «Мелодія» – поезія про музику, яка викликає такі ж почуття, як до коханої.
«Студентська хандра» – тут автор згадує роки навчання, друзів, намагається знайти відповіді на всі питання. «Розчарування» – це сповідь про те, що чоловік розчарувався в жінці, яку кохав, адже її серце обледеніло, та все ж таки «душею про тебе, про справжню ту, яку не знаю».
Далі римовані рядки «Літо», «Весна», «Зима» та знову «Осінь», і тут автор признається своїй Музі. У цих поезіях живе мереживо високих почуттів і переживань, у цих емоціях поєднуються справді пережите й прикликане із мрій, уявлене, взяте з того, що буває, що могло бути, але не збулося...
Привітайте збірник «Іскорки багаття моєї душі» – першу збірку-ластівку, де у кожній поезії говориться про те, що необхідно сяяти для інших, робити добро людям, а кохати до нестями. А про те, що радує, тривожить чи болить, не приховувати! Побажаймо Віктору Степановичу Передерію успіхів ще більших, ще кращих! Многая літа!
Любов МАЗАНЬКО
