Кажуть, коли Бог розподіляв блага між народами, то українцям нічого не залишилося. Тоді Він подарував їм співучість. Що означає і чи існує взагалі поняття «українського голосу». Я задав це питання моєму побратиму, заслуженому артисту України, заслуженому діячу мистецтв України, в минулому провідному тенору кращих театрів України, поету, письменнику, журналісту Віктору Васильовичу Женченку в роки минулого століття, коли він часто бував на Батьківщині в рідній Оболоні й був у мене завжди бажаним гостем.
Я абсолютно впевнений у його існуванні. Коли гастролював по колишньому Радянському Союзу і за кордоном. Чув сотні співаків майже з усього світу, але за красою тембру голосу вони не дотягують до українських. Ця унікальність пов’язана з кількома факторами. Наприклад, географія розташування, тобто м’який помірний клімат. Він вплинув на дві найспівучіші нації – українську та італійську. Сама генетика українського народу визначає його пісенність. Коріння голосистості народу сягає з сивої давнини. Адже українці завжди співали: ідучи на панщину, і в полі, і під час відпочинку. Потім ці давні традиції переросли у хоровий спів – першоджерело професійного сольного співу. Яскравим підтвердженням сказаного є самі земляки Віктора Васильовича Женченка...
Його рідна Оболонь заснована наприкінці XVII ст. Першим власником земель, на яких виникла Оболонь, був генеральний бунчужний Дем’ян Оболонський. На початку XIX ст. власником Оболоні став поміщик статс-секретар М. Позен, який мав тут маєток.
Оболонський і Позен дуже любили хоровий і вокальний спів, театр. Вони створили чудовий хоровий колектив, жіночі і чоловічі ансамблі, вокальні дуети, тріо. Створили також неперевершений самодіяльний театр – головними і провідними співаками і артистами були кріпаки, селяни-аматори.
Зараз у комунальному закладі «Будинок культури та дозвілля» Оболонської сільської ради існують і користуються величезною популярністю вокальний дует «Молодички». Рік створення – 2021-ий. Засновник і діючий керівник, виконуюча обов’язки директора закладу культури Лариса Шевченко. Вона керує жіночим вокальним ансамблем «Любисток». Багато зусиль, енергії докладено Ларисою Леонідівною для створення народного фольклорно-етнографічного ансамблю «Гаївчанка» у філії «Горошинський Будинок культури» КЗ «Будинок культури та дозвілля» Оболонської сільської ради.
Я попросив Ларису Леонідівну розповісти про «Любисток», «Молодички», «Гаївчанка».
Жіночий вокальний ансамбль «Любисток». Заклад культури – Комунальний заклад «Будинок культури та дозвілля» Оболонської сільської ради. Рік створення – 2000 р. Засновник – Любов Лихенко, діючий керівник – Лариса Шевченко.
У складі жіночого вокального ансамблю «Любисток» жінки, що мають різні професії та вік, але це великі прихильниці пісенної творчості. За роки існування колектив змінювався. Але і зараз основу колективу складають одні з його перших учасниць. Більшість із них музичної освіти не має, та це не заважає їм виконувати складні музичні твори з великою майстерністю. В репертуарі ансамблю більше сорока творів. Колектив опановує різноманітний, складний та цікавий за змістом репертуар. Він містить кращі зразки української музики, українські народні пісні, естрадні пісні.
Ансамбль є неодноразовим переможцем місцевих, районних, обласних Всеукраїнських фестивалів і конкурсів, неодноразовим дипломантом Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель», дипломантом фестивалю української народної пісні «Пісня – душа народу» (м. Лубни), дипломантом регіонального конкурсу дуетів, тріо, квартетів та вокальних ансамблів «Осіннє золото» (м. Полтава), неодноразовим дипломантом обласних оглядів-конкурсів народної творчості.
Учасники ансамблю «Любисток»: Ніна Шевченко – вчитель-пенсіонер, Марія Лукащук – прибиральниця службових приміщень, Тетяна Герасименко (солістка) – художній керівник, Оксана Кукоба (солістка), Таїсія Шуліка (солістка) – методист Будинку культури, Інга Пустовойтова – головний бухгалтер Оболонської сільської ради, Лілія Кириченко – домогосподарка, Ніна Вернигора – домогосподарка. Співають у «Любистку» з 2000 року.
Більш як 23 роки ансамбль «Любисток – прикраса будь-якого місцевого та районного свята. Кожен виступ – це незмінний успіх. Учасниці користуються повагою і любов’ю мешканців села Оболонь та громади, вони є частими гостями сільських свят та концертів.
Вокальний дует «Молодички». Рік створення – 2021. Засновник і діючий керівник – Лариса Шевченко. «Молодички» є невід’ємною частиною культурного сьогодення Оболонської громади. До складу дуету входять дві енергійні жінки – Ніна Шевченко та Оксана Кукоба. Кожна учасниця колективу має певний досвід сценічної роботи в сольних виступах, у складі дуету та інших ансамблевих формах.
Вокальний дует є учасником та переможцем районних, обласних, Всеукраїнських конкурсів, оглядів: дипломант Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель», дипломант фестивалю української народної пісні «Пісня – душа народу» (м. Лубни); дипломант регіонального конкурсу дуетів, тріо, квартетів та вокальних ансамблів «Осіннє золото» (м. Полтава); дипломант фестивалю-конкурсу вокального мистецтва «Раїсина пісня»; неодноразовий дипломант обласних оглядів-конкурсів народної творчості. Нагороджений грамотою Оболонської сільської ради «За високий рівень виконавчої майстерності, активну концертну діяльність, популяризацію кращих зразків пісенної творчості та піднесення престижу Оболонської громади».
Прекрасно підібраний репертуар, а це і народні пісні, і пісні українських авторів, а також чудові костюми, підкреслюють чарівність учасниць. Вокальний дует «Молодички» прагне до високого рівня виконавчої майстерності та є прикладом для молодших поколінь вокалістів.
Народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Гаївчанка». Заклад культури – філія «Горошинський Будинок культури» КЗ «Будинок культури та дозвілля» Оболонської сільської ради. Рік створення – 90-і роки ХХ ст., рік присвоєння звання – 1999 р. Засновник – Олександра Журавель, діючий керівник – Любов Мушенко.
Народний фольклорно-етнографічний ансамбль «Гаївчанка» розпочав свою діяльність ще у 90-х роках минулого століття. Із перших днів існування колективу його керівником була людина, віддана своїй справі. Журавель Олександра Миколаївна – засновник та перший керівник ансамблю. До його першого складу входили жителі села Гаївка, звідси і назва – «Гаївчанка».
Ансамбль виріс у цікавий мистецький колектив, який змінювався за своїм рівнем та кількістю людей. І в 1999 році за Постановою колегії управління культури Полтавської обласної державної адміністрації за творчі досягнення у розвитку самодіяльного мистецтва, значний вклад у скарбницю української національної культури, високу виконавську майстерність ансамблю присвоєно звання «народний».
Зараз у колективі вісім учасників. Повністю змінився склад колективу, але незмінним залишається любов до української пісні та українських звичаїв та традицій. Творча скарбниця колективу – десятки широкого розмаїття пісень: українські народні пісні, обрядові, патріотичні та пісні воєнної пори. Без сумніву, ансамбль має різноманітний репертуар. Керівник колективу спільно з учасниками постійно працюють над поповненням творчого доробку новими цікавими піснями.
Звучання ансамблю відзначається чистотою інтонації, ансамблевою злагодженістю, виразністю, що допомагає виконувати різні твори. Колектив часто виступає під акомпанемент баяну, але більшість творів зі свого репертуару виконуються а cappella. Та, на їх думку, головне – це збереження етнічної ідентичності виконання українських народних пісень.
Наразі керівником ансамблю є Мушенко Любов Іванівна. Щира, доброзичлива, дбає про добробут кожного учасника. Любов Іванівна дуже ініціативна та досить комунікабельна, вміє цікавими ідеями запалити весь колектив. Добре знає українську народну творчість, прагне зберегти перлини національної культури, донісши їх до широкого загалу глядачів і передавши молодому поколінню.
Колектив бере активну участь у різноманітних заходах місцевого та обласного рівнів, де неодноразово відзначений дипломами різних ступенів, грамотами та подяками. Учасниці не відстають від сучасних технологій і активно ведуть свою сторінку у Facebook.
Із роками все більше переконуєшся, що мистецтво – це талант, гра, помножені на біль і любов. Без болі і любові мистецтво перетворюється на елементарне штукарство, на блазня в червоному ковпаку з красивими брязкальцями. Людина стає кращою від спілкування із справжнім мистецтвом, яке наповнює її радістю життя і робить багатою духовно і гармонійно розвиненою. Як кажуть – Людиною з великої літері. Людина по своїй натурі митець. Вона повсюди прагне вносити у своє життя красу. На землі не існувало б поняття прекрасного, якби не було незборимого потягу, бажання людини до прекрасного, яке дарує їй спілкування з мистецтвом...
У комунальному закладі «Будинок культури та дозвілля» майже 30 років існує театральна студія «Гармонія», створена ще у 1996 році Тетяною Герасименко та Ларисою Шевченко. Віковий склад учасників театральної студії від 12 до 63 років. Серед учасників представники різних професій, які об’єднані спільним бажанням, інтересами та любов’ю до театрального мистецтва.
За роки свого існування колектив поставив на аматорській сцені класичні твори і уривки з творів: «Наталка Полтавка» І. Котляревського; «На перші гулі» С. Васильченка; «Сорочинський ярмарок» М. Гоголя, «Хто сміється, тому не минеться» І. Тендентникова, різноманітні інсценівки: «Сівачі», «Дієта», «Теща й зять» та інші. Колектив театральної студії «Гармонія» є дієвим та основним учасником всіх театральних масових дійств та заходів місцевого та районного значень. Усі учасники щиро віддані театральному мистецтву. Сумлінно і захопленням регулярно відвідують репетиції.
Зі старанністю працюють над втіленням у кожній виставі своїх образів. Колектив постійно працює над розширенням свого репертуару. Театральна студія і її учасники неодноразово були відзначені грамотами та дипломами Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА.
Величезною популярністю у глядачів користуються самодіяльний актор Вадим Сафронов. «Талант і голос дав мені Бог, тому поки живу, гратиму різноманітні ролі, які готуватиме у виставах колектив нашої театральної студії «Гармонія», – каже Вадим. Це для мене святе дійство». Вадим улюбленець численної публіки не лише в драматургії, він майстер художнього слова. Твори у його виконанні – неперевершені. А у виставах «Наталка Полтавка» і «Сорочинський ярмарок» блискуче, на високому професійному рівні зіграв роль харизматичних священнослужителів, попів. Театр і художнє слово – зміст його життя наповненого виснажливою, щоденною, клопіткою працею і творчими пошуками.
Люблять численні глядачі вистави за участі самодіяльних акторів: Олега Лисенка, Тетяни Герасименко, Наталії Вітенко, Анни Силенко. У старшій віковій групі театральної студії «Гармонія» займаються 16 осіб різного віку.
Існує також і молодша група юних аматорів сценічного мистецтва. В ній 12 учасників, із школярів місцевої школи. Чудові акторські здібності мають Андрій Кочерга, Сергій Шишка та інші. Театральний артист не професія, а діагноз. Актор повинен змусити публіку забути про існування автора драми чи комедії, про існування режисера і навіть про існування самого актора. Талант перевтілення, імпровізація може лише той, хто досконало вивчив роль і знає час і місце події, в якій йдеться в постановці вистави. Тільки театральне мистецтво дозволяє нам сказати навіть про те, чого ми не знаємо. На наступний рік вже зібрано всі необхідні документи на присвоєння театральній студії «Гармонія» почесного звання народної. До цієї визначної події в колективі йде діяльна підготовка, підбирається репертуар, ролі акторам, розпочато репетиції.
«Нам з донькою Валерією голос дав Бог і спів для нас – святе дійство. Поки є голос співатимемо!», – каже Вікторія Василівна Мироненко, виконуюча обов’язки завідуючої філії «Погребняківський Будинок культури» Оболонської сільської ради. Разом із донькою створили чудовий сімейний дует, який користується величезним авторитетом не тільки на сцені Будинку культури, а й на багатьох сільських сценах, де самодіяльні артисти виступали з цікавою сольною програмою.
Вікторія Василівна найактивніша учасниця художньої самодіяльності. «Співаю з раннього дитинства», – каже вона. Народилася в селі Мирони, цьому чарівному закуті нашого співучого краю. Із 2002 року працює у закладі загальної середньої освіти – Погребняківській школі, вже понад 20 років, на посаді педагога-організатора, як викладач, читає школярам цікавий предмет, який вона знає досконало – образотворче мистецтво і паралельно у місцевому Будинку культури тимчасово виконує обов’язки завідуючої. Вікторія Василівна успішно закінчила Олександрійське вище училище культури (хорове відділення). До речі, вся сім’я Мироненків багато років працює в культосвітніх закладах. Батько – Василь Іванович Мироненко у 70-80-х роках минулого століття працював завідуючим Миронівським сільським клубом. Очолюваний ним культосвітній заклад багато років був «Клубом відмінної роботи». Працювало багато гуртків художньої самодіяльності і сам Василь Іванович чудово співає, грає на багатьох музичних інструментах. Донька Валерія разом із матусею співають уже 9 років. Вона студентка ІІІ курсу Полтавської медичної стоматологічної академії, але на всі свята обов’язково приїздить додому для участі у святкових заходах. На щорічних пісенно-екологічних фестивалях «Лель», що проходять у селі Крива Руда постійно займає перше місце. Вона дипломант минулорічного яскравого пісенного дійства «Раїсина пісня», який проходив на батьківщині Раїси Кириченко і був приурочений 80-річчю від дня її народження. Валентин Анатолійович Кириченко, батько Валерії, теж закінчив Гадяцьке культосвітнє училище. На всіх урочистостях, які організовує Оболонський Будинок культури та дозвілля, сімейний дует Вікторії Василівни Мироненко і Валерії Валентинівни Кириченко приймають найактивнішу участь.
Валерій ЗІНЧЕНКО
