Журналістика сьогодні – це не лише професія, а й відповідальна місія. Особливо, коли мова йде про роботу з молоддю. Адже в руках педагога – не просто навчальні матеріали, а ключ до світогляду, творчості, мислення й національної ідентичності кожного учня.
У цьому інтерв’ю хочемо розповісти про людину, яка не просто викладає – вона надихає. Вона вчить бачити світ через правду, через повагу до слова, через глибоку віру в силу медіа. Це – педагог, керівниця гуртка з основ журналістики, завідувач відділу з освітньої діяльності МАН і людина, що гармонійно поєднує науку, творчість і серце, – Оксана Федорів.
Народилася Оксана Анатоліївна у селищі Семенівка, де й проживає все своє життя. Саме тут вона зробила свої перші кроки у світ знань, тут розквітала її любов до історії, літератури та слова. Закінчила Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка, здобувши ступінь магістра за спеціальністю «Історія». Уже під час навчання вона почала розуміти, що хоче більше, ніж просто викладати – вона хоче створювати простір, де наука, творчість і щирий інтерес учнів будуть зустрічатися в одному потоці.
– Оксано Анатоліївно, розкажіть, як виникла ідея створити гурток з основ журналістики?
– Ідея створення гуртка з основ журналістики не виникла миттєво. Я прагнула викладати такий предмет, який би поєднував науковість і творчість, відкривав можливість залучати елементи літературознавства, і водночас давав дітям розуміння медіа. Хотілось створити простір, де діти могли б розвивати свій творчий потенціал, удосконалювати навички роботи з різними цифровими інструментами та медіаформатами, вчитися працювати з інформацією. Проаналізувавши всі ці бажані компоненти, я зрозуміла: саме журналістика об'єднує все це. Так я й прийшла до ідеї створити гурток журналістики. Я почала вивчати освітні програми – і впевнилася: це саме те, чого бракує, і що може стати справжнім майданчиком для розвитку учнів.
– Які навички отримують учні під час занять?
– На заняттях учні навчаються критично мислити, аналізувати інформацію, відрізняти фейк від факту. Вони опановують жанри журналістських текстів, беруть інтерв’ю, пробують себе в ролі ведучих, знімають відео, монтують, працюють з медіапрограмами. А ще – вчаться виступати перед публікою, дотримуватися журналістської етики, поважати думку іншого. Робота в команді, креативність, відповідальність – це не лише побічні навички, це – цінності, що лягають в основу майбутнього.
– Як Ви оцінюєте роль журналістики у формуванні світогляду молоді?
– Я вважаю, що журналістика відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні свідомості молоді, адже саме через медіа вони щодня сприймають інформацію про світ. Вона вчить критично мислити, аналізувати події, відстоювати власну думку і водночас поважати позицію інших. Я бачу, що завдяки журналістиці мої вихованці стають активнішими, відповідальнішими, починають розуміти цінність правди й свободи слова. Журналістика для них – це не просто про навчання – це про формування громадянина.
– Також Ви займаєтесь МАН, розкажіть, з якими темами зазвичай працюють Ваші учні?
– Перш за все, я хочу сказати, що Мала академія наук – це не лише про науковість. Це також про креативність, мистецтво і, безумовно, про творчість. МАН відкриває можливість працювати над найрізноманітнішими темами, що дозволяє кожній дитині знайти себе. Наші вихованці особливо захоплюються участю в творчих конкурсах МАН, і найчастіше обирають саме екологічні теми, які їм близькі та важливі. МАН для них – це простір, де можна не лише досліджувати, а й творити.
– Яких успіхів досягли Ваші вихованці в рамках МАН?
– У рамках Малої академії наук мої вихованці досягли справді значних результатів. І мова не лише про перемоги – хоча вони, безумовно, важливі, – а й про сам факт участі в численних конкурсах різного спрямування: наукових, творчих, літературних. Кожна така участь – це вже перемога. Я щаслива спостерігати, як зростають їхні особистості, як формується їхній внутрішній світ. А якщо говорити про конкретні здобутки, то лише за цей навчальний рік маємо десять перемог у МАН на обласному та всеукраїнському рівнях. Серед них – обласні конкурси «Збережемо біорізноманіття рідного краю» імені Олени Байрак, «Здорове життя – успіх буття», «Кристали: структура, властивості», а також перемоги на всеукраїнському етапі Міжнародного конкурсу екологічного спрямування «Genius Olympiad Ukraine». Наші здобутки – це величезна праця, це крок уперед, тому я дуже пишаюся своїми вихованцями.
– Як участь у МАН впливає на подальше навчання і кар’єру школярів?
– Участь у Малій академії наук відіграє важливу роль у подальшому навчанні та становленні особистості вихованців. Конкурси МАН дають змогу розвиватися, обмінюватися досвідом, представляти власні здобутки та спілкуватися з однодумцями з різних куточків країни. Наприклад, участь у захистах своїх робіт перед великими аудиторіями вчить учнів впевненості, відповідальності та самостійності. Це загартовує характер, розвиває ораторські навички та допомагає повірити у власні сили. У таких умовах мої вихованці поступово стають більш свідомими, вмотивованими та впевненими у собі – тобто переходять на новий рівень особистісного розвитку. І це дуже мене тішить як керівника.
– Як Ви поєднуєте педагогіку, науку й творчість у своїй роботі?
– Поєднувати педагогіку, науку і творчість у своїй роботі для мене – природно й легко. Адже незалежно від теми чи формату – конкурс, проєкт чи заняття – ці три складові завжди йдуть поруч. Я намагаюся бути не лише викладачем, а наставником: підказати, підтримати, надихнути, спрямувати думку в нове русло. У кожній роботі ми спираємося на наукову базу – адже наука є всюди, навіть у творчості. А вже потім до справи долучається креативність: нестандартні ідеї, художнє бачення, емоція. Тому педагогіка, наука і творчість – це не три різні напрями, а єдине ціле, яке допомагає розвиватися як мені, так і моїм вихованцям.
– Які якості Ви вважаєте ключовими для майбутнього журналіста?
– Я вважаю, що майбутній журналіст має поєднувати в собі багато різноманітних якостей. Насамперед – це комунікабельність, інтелект, уміння мислити творчо й нестандартно, незалежно від завдання: інтерв’ю, репортаж чи аналітична стаття. Важливими рисами є також толерантність, тактовність, дотримання журналістської етики, вміння завжди знаходити вихід із будь-якої ситуації та зберігати професійність. І, безумовно, справжній майбутній журналіст – це людина, яка щиро закохана в цю професію.
– Чи є у Вас улюблені автори або журналісти, на яких Ви орієнтуєтесь?
– Звичайно, у мене є улюблені журналісти. Це мої юні гуртківці – ті, хто щодня надихає мене своїм запалом, допитливістю та щирістю. Я безмежно вдячна їм за довіру, підтримку, за те, що вони дарують мені можливість працювати з їхніми талантами та допомагати їм зростати. А водночас і самій зростати разом із ними. Вони – моє натхнення, моя гордість і моя віра в силу журналістського слова.
– Які у Вас плани щодо розвитку гуртка та наукової діяльності?
– Чесно кажучи, плани щодо розвитку гуртка та наукової діяльності – грандіозні. Іноді, коли замислюємося із вихованцями над усім, що хочеться реалізувати, стає навіть трішки страшно: де знайти час, як усе втілити? Але саме ці мрії надихають рухатися далі. Ми неодноразово обговорювали ідею створення власного YouTube-каналу, де могли б ділитися новинами нашого селища, важливими подіями та історіями з життя громади. Також ми дуже хочемо створити рубрику про Героїв нашої громади – людей, які надихають, які захищають, які творять наше майбутнє. Гуртківці переконані: своїх Героїв потрібно знати в обличчя, тому зараз ми активно обговорюємо цей проєкт. Ще одна важлива ініціатива – це розвиток волонтерського руху через медіа. Ми хочемо створювати інформаційні матеріали, відео, брошури, які б закликали до добрих справ: допомоги військовим, підтримки тих, хто цього потребує, та просто активної громадянської позиції. Окремий напрямок, який хочемо розвивати – це фотографія. Вона не лише важливий інструмент журналіста, а й творчий засіб самовираження. На жаль, для повноцінного старту нам бракує сучасної техніки, але ми не втрачаємо надії. Адже фотографія – це ще й шлях до участі в багатьох конкурсах різної тематики. Планів у нас справді багато – як у творчій, так і в науковій площині. І, хоча шлях непростий, ми готові працювати, шукати можливості та творити разом.
– Уявіть: у Вас є можливість створити власне медіа. Якою була б його назва та основна ідея?
– Якби мені випала нагода створити власне медіа, я б обов’язково долучила до цього своїх гуртківців. Діти – це ті, хто бачать світ серцем, хто відчуває правду щиро й глибоко. Саме таким і був би наш проєкт – чесним, світлим, зворушливим. Його серцем стали б історії наших Героїв – тих, хто захищає і захищав нашу Україну. Ми б знімали короткометражні фільми про кожного з них, розповідали б про їхні долі, про мужність, про віру в країну. Це був би проєкт, який мав би пробуджувати вдячність і шану, нагадувати кожному, якою ціною виборюється наша перемога. Це була б наша спроба сказати «дякую» – Героям, їхнім родинам, матерям і дружинам. Наш проєкт був би про пам’ять, про повагу, про честь і назвали б ми його – «Ті, що тримають небо», метафоричною назвою, яка символізує героїв, завдяки яким ми живемо під мирним небом.
– Журналістика – це професія майбутнього чи зброя минулого?
– Я глибоко переконана, що журналістика – це не просто професія майбутнього, а ще й потужна зброя. Справжній журналіст – це той, хто тримає правду на своїх плечах, той, хто говорить тоді, коли мовчати не можна. Це людина, яка пише, висвітлює, передає сенси, формує свідомість, допомагає розрізняти істину від маніпуляції. Журналіст працює для людей, служить правді, дотримується етики, несе слово з повагою й відповідальністю. І саме в цьому – його сила. Бо тоді, коли суспільство буде поінформованим, освіченим, здатним мислити критично, – тоді ми будемо сильні. Тому журналістика – це не про минуле. Це про наше сьогодення й наше завтра. Це ще одна форма спротиву, ще один фронт, де перемагає слово.
– Дякую за розмову! Бажаю Вам, щоб всі ваші плани втілилися в реальність!
Це інтерв’ю – не просто розповідь про роботу чи досягнення. Це приклад того, як одна людина може творити майбутнє – через натхнення, знання і справжню любов до своєї справи. Вона – не лише педагог, вона – творець нового покоління, яке вміє думати, говорити й діяти.
Розмову провела Ілона КРАВЧЕНКО
