Травень цього року став справжнім святом духової музики на Семенівщині. У стінах нашої музичної школи відбулася унікальна подія – лекція-концерт, присвячена 55-річчю Василівського Зразкового духового оркестру та 40-річчю дитячого Зразкового оркестру духових та ударних інструментів «Квітограй». Це була не просто концертна програма – це була зустріч поколінь, подяка вчителям, вшанування пам’яті й віра в майбутнє.
Свято розпочалося з вітального Василівського оркестру під керівництвом Анатолія Івановича Притули, який тепло привітав усіх присутніх. Згодом до нього приєднався «Квітограй» – молодий, але знаний оркестр, що став гордістю нашої музичної школи. Його незмінний керівник – Борис Іванович Долина, для якого цей оркестр став справою всього життя. Згадуючи свою дитячу мрію про духовий колектив, Борис Іванович поділився щемливими думками про зміни, які принесла війна, і наголосив, що духові оркестри сьогодні – це не тільки святкова музика, а й голос нашої пам’яті та незламності.
Присутні вшанували хвилиною мовчання всіх полеглих за Україну, а марш «Перемога», що колись лунав на 9 травня, сьогодні набув нового, глибшого сенсу.
Ще школярем Борис Іванович організував перший учнівський оркестр, сам писав аранжування. У 1985 році він очолив клас духових у Семенівській музичній школі. Того ж року, 9 травня, його новостворений колектив уперше виступив на районному параді, здобувши ІІ місце серед 14 оркестрів. Це стало початком великого шляху.
Із вдячністю згадали перших учнів Бориса Івановича, які стали основою колективу: Микола Кисляк, Володимир Куцовол – тенори; Руслан Дондоха, Олександр Пабат – труби; Роман Кліндухов, Сергій Кравченко – кларнети; Олександр Аспіотіс – валторна; Олександр Дзюба – тромбон; Геннадій Синенко – бас-туба.
За 40 років «Квітограй» випустив сотні талановитих музикантів, серед яких – викладачі, депутати, військові музиканти, а головне – небайдужі українці, що несуть у серці любов до музики.
Олена Долина наголосила, що скільки дитячих прізвищ знає цей оркестр, скільки він здійснив дитячих мрій і провів юних музикантів до музичних коледжів та училищ. У першу чергу пригадали тих, чиї імена представляли музичну школу й оркестр в Україні та області: це Роман Чорнобай (труба), Степан Саражин (туба) та Олександр Каторов (тенор), що стали першими учасниками марш-парадів в місті Полтава та обласного конкурсу «Юний віртуоз», Володимир Гаркавий (баритон), Владислав Лісіцькій (валторна), Ольга Рябич (труба), Владислава Міщан (кларнет) та Катерина Пономаренко (флейта), які були призерами конкурсу «Юний віртуоз Полтавщини» та «Веселкові акорди».
У цьому році дипломи І ступеню завоювали троє валторністів – Світлана Дем’яненко, Микита Котелевський та Крістіна Дорошенко.
Також пригадали колишніх активних учасників оркестру, якими пишаються і досі: флейти – Катерина Білоус, Ілона Кравченко; кларнети – Олена Снігирь, Катерина Микитченко; труби – Валерія Лиска, Вікторія Лиска, Ангеліна Корнієнко, Валерія Калантиря; ударні – Софія Антонова, Олександра Лукіна, Єлизавета Скакунова, Вікторія Демура, Ілона Коломієць, Анжеліка Михайлюк, Яна Славутіна; валторни – Юлія Арабаджі, Дарія Коверя, Альона Андрущенко; тромбони – Маргарита Махно, Діана Силка, Дарія Михасько; баритони і тенори – Маргарита Дунай, Юлія Міщенко, Катерина Німченко, Ліліана Корнієнко, Валентина Захаренко; баси-туби – Єлизавета Литовченко, Ілона Проценко.
Особливо зворушив виступ Крістіни Єлагіної з твором «Наспів» Галини Гембери та виконання композицій авторства Бориса Долини – «Святковий марш», «Прогулянка», «Рандеву», «Кольорові сни», «Вояж».
Василівський оркестр заснований у 1970 році Володимиром Новосельцем, який передав естафету Анатолію Притулі, випускнику Харківського університету мистецтв. За 55 років оркестр виховав близько 250 музикантів, серед яких Ніна Шматко, Олександр Пінчук, Олег Шепеленко, Микола Притула, Артем Дмитріченков.
Родинні династії – справжня гордість оркестру: Притули, Ферулі, Федорчуки, Дмитріченки, Шепеленки передають любов до музики з покоління в покоління.
На концерті прозвучали улюблені твори кількох епох: від «Ой, смереко!» до «Коли святі марширують». Особливий момент – сімейне виконання пісні «Ой до яру» у складі Анатолія Притули, доньки Надії Федорчук, онуків Валентини та Анатолія Федорчуків.
У завершенні концерту два ювілейні оркестри злилися в єдиний ансамбль, виконавши «Парадний марш» Бориса Долини. Це був символ єдності, пам’яті, вдячності та продовження великої української музичної традиції.
Ілона КРАВЧЕНКО
