У Семенівській громаді, у мальовничому селі Василівка мешкає Валентина Крупченко – жінка, чиї талант і любов до праці заслуговують на захоплення та повагу. Вона – колишня вчителька математики з багаторічним стажем, яка прищепила багатьом учням любов до точних наук, а також майстриня вишивки. У кожному уроці – мудрість, у кожному стібку – любов. Валентина Сидорівна зберегла в серцях учнів повагу до науки, а у своїх вишивках – тепло поколінь.
Ми поговорили з нею про викладання, мистецтво вишивки та життєву мудрість.
– Що надихнуло Вас стати вчителем математики?
– Любов до точних наук і вчителька математики Марія Анатоліївна.
– Які спогади про викладання Вам найтепліші?
– Мій перший випускний клас, з яким були теплі та дружні стосунки, що підтримуються донині.
– Що було найважливішим у роботі з дітьми?
– Справедливість та довіра між учнями та вчителем.
– Чи змінилась наука і ставлення до неї за часів Вашої кар’єри?
– Наука не змінилась, але об’єм матеріалу у програмі збільшився, а кількість годин зменшилась. Це має негативний вплив на викладання і засвоєння матеріалу учнями.
– Чи допомагаєте зараз своїм онукам чи учням із математикою?
– Із великим задоволенням рада допомогти всім, хто до мене звертається. Це дає можливість відчути смак улюбленої справи, якою займалася все життя. Звичайно ж, допомагаю онукові, а також онукам своїх колег.
– Розкажіть, будь ласка, як і коли Ви вперше взяли до рук голку та нитку?
– Вперше взяла до рук голку та нитку на уроках ручної праці, ще у початкових класах.
– Чи пам’ятаєте свою першу вишивану роботу? Що вона для Вас означала?
– Моя перша робота – це вишитий півник, який я згодом перетворила на декоративну подушку. Ця робота була особливою, бо я вперше спробувала свої сили у вишивці й отримала велике задоволення від самого процесу.
– Які мотиви чи узори Ви любите вишивати найбільше?
– Найбільше я люблю вишивати бісером, бо це простіше і швидше. А серед мотивів найбільше подобається вишивати природу та ікони.
– Що саме для Вас є найціннішим у процесі вишивання?
– Для мене вишивка – це насамперед можливість відволіктися від війни, від усього, що зараз відбувається навколо. Коли вишиваєш – наче забуваєш про тривоги й поринаєш у свій маленький світ. На жаль, зараз рідше сідаю за роботу: важко зосередитися, та й вартість матеріалів теж дається взнаки.
– Скільки часу займає створення одного рушника чи картини?
– Усе залежить від об’єму та складності роботи. Зазвичай на це йде приблизно місяць-два.
– Яка Ваша найулюбленіша вишивана робота?
– Моя найулюбленіша робота – це вишиванка. Біле полотно з чорною вишивкою хрестиком – вона має особливе значення для мене.
На завершення нашої розмови Валентина Сидорівна поділилася простою, але глибокою думкою: «Найважливіше – мати надійний тил, відчувати впевненість і підтримку в своїй родині. Молодому поколінню я бажаю любити, поважати та цінувати своїх рідних, а також бути вірними друзями, особливо тим, хто потребує допомоги».
Аліна ДУДЕНЧЕНКО, студентка факультету філології та журналістики ПНПУ імені В. Г. Короленка
