У дворі Надії Баган завжди весна. Навіть у найпохмуріший день її квіти світяться кольорами, немов сонце живе в кожній пелюстці. І це не перебільшення – бо там, де живе Надія, оселяється не просто краса, а ціла історія життя, сповнена тепла, спогадів і натхнення.
Надія Миколаївна народилася далеко від теплих полів Полтавщини – у місті Нижньовартовськ. Згодом доля привела родину в село Єньки, а навчання вона продовжила вже в Петрівці, де закінчила школу. Її шлях привів у Миргородський керамічний технікум, і саме там почалося доросле життя, яке згодом наповнилось родинним затишком, коханням, турботою про дітей.
Сьогодні пані Надія мешкає у с. Вереміївка. Має двох чудових дітей, четверо онуків, невеличке господарство і велику пристрасть – квіти. Ці рослини стали не лише прикрасою її подвір’я, а й справжньою частиною її душі.
«Я дуже люблю квіти. Обожнюю за ними доглядати, спостерігати, як із крихітного паростка з’являється бутон, а потім – розкішна квітка» – зізнається майстриня.
Але любов до квітів у Надії Баган не обмежується лише живими рослинами. Вона створює їх власноруч. Колись, на початку творчого шляху, були гофропаперові квіти – яскраві, та не надто «живі». Потім з’явився фоаміран, але й він не задовольнив душу. Хотілося справжньої ніжності, максимальної природності.
«Якось в Інтернеті побачила відео, де дівчинка ліпить квіти з полімерної глини – холодного фарфору. Я буквально закохалася у цю техніку. Вивчала все по відеоуроках, пробувала, експериментувала. І ось – з однієї маленької пелюстки виросли великі букети!», – розповідає Надія Миколаївна.
Сьогодні її творіння – це надзвичайно реалістичні квіти. Вони виглядають так, ніби щойно зрізані з клумби. У кожній композиції – любов, терпіння, натхнення. Багато з її робіт прикрашають оселі друзів, родичів, знайомих.
А ще Надія Миколаївна завжди готова поділитися досвідом, порадою, секретом майстерності. Бо вірить: краса має жити не лише у вазі, а й у серці. І поки в її руках народжуються нові квіти – живі й рукотворні – її дім буде наповнений світлом. Бо там, де є любов до справи, є справжнє життя. Ця історія – про жінку, яка сама стала схожа на квітку. Міцну, витончену, і надзвичайно справжню.
Ілона КРАВЧЕНКО
