Брати-близнюки – це не просто схожість зовнішня. Це особливий зв’язок, ниточка між серцями, яка не рветься, навіть якщо характери різні, а думки часом протилежні. І сьогодні я хочу розповісти про чотирьох неймовірних хлопців – дві пари братів-близнюків із нашої громади, які вже зараз демонструють справжній характер, силу духу й любов до спорту. Вони різні – але всі четверо унікальні, натхненні й дуже справжні.
Марк та Ігнат Бушеви – брати-близнюки, які стали першими вихованцями ФК «Зірочки», що перейшли до складу дитячо-юнацької спортивної школи полтавської «Ворскли». Один – захисник, інший – нападник. Їхній перехід став справжньою подією як для клубу, так і для всієї громади.
Народилися Марк та Ігнат 8 квітня 2013 року. Справді, підтримка батьків – це те, без чого не буває великих результатів у дитячому спорті. Мама Руслана й тато Володимир із самого малечку виховували синів у любові до руху, дисципліни та здорового способу життя. Спочатку хлопці пробували себе в дзюдо і шашках, але серце назавжди віддали футболу.
Марк та Ігнат Бушеві не дуже ладнають між собою, але вони при будь-якій проблемі, одне за одного стануть горою. Зростали дуже дружними, але водночас різними.
– Як нас виписали з пологового, я залишила бірочку на Ігнаті, бо вони були дуже схожі. Десь до двох років Ігнат носив бірочку з іменем, поки вона не обірвалася. Зараз їх розрізняють по родимці на носі, вони завжди були дуже близькі, але й характер мають складний – їм важко догодити, хочеться все «по-своєму». Але поки слухаються, та й ставлення до тренерів – із великою повагою, – розповідає мама Руслана.
Життя в них – не лише про м’яч і ворота. У хлопців є ще дві великі пристрасті: мотоцикли і рибалка. Нещодавно Ігната навіть трохи насварили, бо замість того, щоб іти купатись і спати, він пішов подивитися, чи не спіймалась риба. Навчалися Марк та Ігнат у Степанівській та Криворудській школах, нині ж навчаються у Полтаві. Та переїзд не змінив їх – хлопці лишилися такими ж щирими, слухняними і вихованими.
Руслана та Володимир були здивовані, коли їм написав класний керівник і подякував за те, що хлопці – приклад у класі. Для них це була така приємна несподіванка, що розчулились до сліз.
Футбол, рибалка і мотоцикли – ось три кити, на яких тримається сьогоднішнє життя братів Бушевих. А попереду – великі цілі, і, можливо, ще більші перемоги.
А зараз я хочу поділитися ще однією історією – такою ж теплою, родинною, з вірою в майбутнє. Це історія Артура та Артема Заворотніх – також близнюків і також вихованців ФК «Зірочки».
Деякі історії починаються з дати народження, а ця – з весілля. Саме там молодому подружжю побажали: «Нехай у вас буде двійня!» – жартома, легко, як це зазвичай буває у таких теплих моментах. І що ви думаєте? Побажання виявилося пророчим. На другому УЗД майбутні батьки дізналися: буде двоє. Дві пари очей, дві пелюшки, два голоси. І безмежна любов одразу до двох.
Артур та Артем народилися 14 грудня 2016 року, а додому їх привезли напередодні Нового року – 31 грудня. Справжні подарунки під ялинку. Такі ж схожі, як дві краплі води, але водночас такі різні. Артур – активний, рухливий, із характером, завжди відстоює свою думку. Артем – стриманіший, обережніший, виважений. Один – більше дія, другий – більше думка. Але разом – вони сила.
– Вони постійно конкурують, змагаються: хто краще прочитав, хто швидше порахував, хто більше забив м’ячів. Але ця конкуренція – не про суперництво, а про ріст. Один тягне іншого за собою. І попри всі зовнішні подібності, це – дві окремі, самобутні особистості, – розповідає мама Яна Заворотня.
У школі їх часто плутають. Рятують лише дрібниці: Артем – лівша, Артур – правша. Хтось упізнає їх по взуттю, хтось – по манері говорити. А мама зізнається: у перші місяці після народження дуже боялася переплутати. Та з часом навчилася розрізняти не лише зовнішність, а й душу кожного.
У їхньому відеоблозі, який вони ведуть самостійно, стільки щирості, енергії та бажання ділитися. Вони захоплюються інформатикою, люблять математику, обожнюють футбол. А ще – дуже тримаються один за одного. Коли один хворів і лежав у лікарні – другий писав листа, як сильно сумує. І поки мама називає їх своїм «подвійним щастям», я думаю про інше: які це щасливі діти. Бо ростуть у родині, де кожен рух, кожне досягнення, кожен день – наповнений увагою, підтримкою й любов’ю.
У День близнюків хочеться побажати цим хлопцям залишатися такими ж щирими, сильними, розумними – і головне, завжди пам’ятати: навіть якщо весь світ не відрізняє вас одного від одного, ви – унікальні. І разом ви – велика, справжня команда. Також щиро дякую батькам, які виховують таких світлих, добрих і здібних дітей. Ви – основа майбутнього!
Ілона КРАВЧЕНКО
