Цьогорічний сезон для бджолярів видався непростим. Весна була холодною, і замість того, щоб збирати нектар, бджоли змушені були сидіти у вуликах без роботи. Через це меду в Україні стало значно менше, а його ціна зросла. У деяких регіонах, зокрема на Полтавщині, Черкащині та Київщині, пасічники змогли відкачати лише невелику частину врожаю, а є й ті, хто цього року взагалі залишився без меду.
Бджолярі додають: весною сім’я бджіл повинна бути у повній «бойовій готовності», адже це час найактивнішого цвітіння. Проте холодна погода змінила все – нектару не було, а бджолам доводилося виживати на зимових запасах, які швидко закінчилися. Після зими чимало пасік вийшло ослабленими, довелося додатково підгодовувати.
Попри труднощі, бджолярська справа тримається на відданих своїй справі людях. Один із таких – Олександр Вовк, який нині на фронті, а його пасікою опікуються друзі. Велике господарство має Сергій Чирва. Він згадує, як вперше підійшов до вуликів – і отримав відразу п’ять ужалень. Другий раз – знову те саме. А вже з третього – все пішло гладко. Ще один досвідчений бджоляр – Ігор Федорів, який почав займатися пасікою ще у восьмому класі, перейнявши справу від батька. Вони є кочівники-пасічники, які перевозять вулики в пошуках найкращих медоносів. Нещодавно знайшли для своїх бджіл місце у селі Бадьорівка, яке вже зникло з карти, але зберегло гарні умови для медозбору.
Є й нові обличчя у бджільництві. Тетяна Щочка працює на пасіці лише третій рік, але вже полюбила цю справу: «Дуже цікаво, багато чого нового дізналася про бджілок. Вони кусають дуже рідко. Головне – не лякати їх. А ще все залежить від породи бджіл», – ділиться Тетяна.
Цьогоріч пасіку перевозили тричі: спочатку на ріпак, потім на гірчицю, а зараз – на соняшник, де вже збирають останні краплини солодкого. Бджолярі зізнаються: меду набагато менше, ніж у попередні роки. Серед сортів особливо цінується різнотрав’я – воно найкорисніше, хоча кожен мед має свої цілющі властивості. Цього року вдалося зібрати й пилок, який є потужним природним імуномодулюючим засобом. Пасічники жартують, що навіть бджолам подобаються оновлені домівки: цього року вулики символічно пофарбували у синьо-жовті кольори.
Окрему історію розповів Олександр Скрипка, який народився і живе в Слюзівці. Коли в селі немає роботи, людина шукає собі справу. У його родині пасіка була з діда-прадіда, навіть теща тримала бджіл. Почав він із десяти сімей, а любов до цієї справи перейняв і молодший син Артем.
До бджіл в Олександра було інше господарство – 1500 овець. Потім він посадив виноград на 500 кущів, але цього року значна частина вимерзла через заморозки. Та чоловік не втрачає оптимізму і планує зібрати врожай.
Також я дізналася, що найнебезпечніший ворог бджіл – кліщ вароа. Кліщ вароа (Varroa mite) є паразитом і, отже, його біологічний розвиток дуже тісно пов’язаний з життєвим циклом свого господаря - медоносної бджоли. Розмноження кліщів відбувається тільки в коконі личинки. Між двома репродуктивними циклами, доросла самка кліща Varroa залишається на дорослій бджолі. Головним чином, кліщі сидять між вентральними пластинами бджоли, на нижній частині живота, між лапками і висмокчують «бджолину кров» (гемолімфу). Більше всього кліщів знаходиться на бджолах вихователях ніж на льотних бджолах, через те, що вони знаходяться в безпосередній близькості від розплоду. З ним постійно борються, адже він здатен знищити цілу сім’ю.
А ще бджілки дуже розумні, вони мають унікальну здатність спільно вирішувати, куди летіти по нектар. Завдяки «танцям» вони передають одна одній інформацію про напрямок і відстань до квітів.
А ще бджільництво – це не лише мед. Наприклад, Сергій Григорович облаштував апібудинок, де можна оздоровлюватися на бджолиних вуликах (100 грн за годину). Для довідок: 066-856-90-23, Сергій Григорович Чирва.
Попри всі труднощі, пасічники продовжують працювати та сподіваються на підтримку. Вони хотіли б отримати дотації, адже в інших областях така допомога є, а на Полтавщині поки що ні. Це стало б відчутною підтримкою у складний сезон і допомогло б зберегти бджільництво, яке годує сім’ї та збагачує країну корисним і смачним продуктом.
Особисто я щиро дякую пасічникам за теплий прийом і гостинність, за смачне пригощання медом та соковитим виноградом. Наша редакція із нетерпінням чекає на запрошення, щоб зробити репортаж про виноградники.
Мед – це не просто продукт. Це шматочок літа, зафіксований у бурштинових краплинах. Це праця, терпіння і любов, які гріють не гірше за сонце. І допоки гудуть бджоли, буде жити і наша земля, і люди, що її люблять.
Ілона КРАВЧЕНКО
