Напередодні професійного свята ми поспілкувалися з Тетяною Усуповою – асистентом вихователя дитячого садочка «Перлинка», що в селі Очеретувате. Її життєвий шлях та любов до дітей стали прикладом того, як професія може стати не просто роботою, а справжнім покликанням.
Тетяна Василівна народилася в селі Очеретувате, де й закінчила восьмирічну школу. Із 1985 по 1990 рік навчалася у Полтавському педагогічному інституті імені В. Г. Короленка на філологічному факультеті. Перше знайомство з професією вихователя відбулося після закінчення інституту, коли разом із чоловіком-військовослужбовцем жила в Азербайджані. Там і почався її шлях у дошкільній освіті.
Згодом життя пов’язало її з Харковом, де проживала разом із сім’єю. Але з початком повномасштабного вторгнення змушена була повернутися до рідного села Очеретувате. Саме тоді у місцевому дитсадку «Перлинка» з’явилася вакансія асистента вихователя. Так професія сама знайшла її.
– Тетяно Василівно, розкажіть, чому Ви обрали професію асистента вихователя?
– Професія знайшла мене сама. Коли я переїхала до Очеретуватого з Харкова, мені запропонували роботу в садочку. І я з вдячністю погодилася.
– Якими були Ваші перші враження від роботи?
– Перше відчуття – невпевненість: «Чи зможу я? Чи вийде?». Але найбільше хвилювало питання: чи зможу віддати дітям усе, що знаю і вмію.
– Які основні обов’язки Ви виконуєте?
– Я надаю індивідуальну підтримку дітям з особливими освітніми потребами, допомагаю у навчанні, залучаю до різних видів діяльності, веду щоденник спостережень. Також важливо забезпечити безпечні умови, допомогти діткам у самообслуговуванні, щоб вони почувалися впевнено і затишно.
– Що найбільше надихає Вас у роботі?
– Безперечно – діти. Вони є джерелом нашої енергії й натхнення. Це робота без готових рецептів, але вона наповнена щирістю, яка дає сили рухатися далі.
– Чи є улюблені моменти, які особливо запам’яталися?
– Мої улюблені моменти – це ранкові зустрічі або ранкове коло. Це коротка зустріч всієї групи дітей з вихователем на початку дня, щоб зацікавити малечу та підготувати їх до робочого дня. Я розумію, що від нас, вихователів, залежить настрій дитини протягом дня, рівень її активності, результативність запланованої роботи. Якщо діти знають, що їх кожного дня радо зустрічають і чекають у групі – вони з великим бажанням ідуть в садочок.
– Які риси Ви вважаєте найголовнішими для асистента вихователя?
– Толерантність, доброзичливість, терпіння, уміння підтримати, але не виокремлювати дитину. Головне, щоб кожна дитина почувалася прийнятою та рівною серед інших.
– Чого навчають Вас діти?
– Традиційно вважається, що дорослі повинні навчати дітей. Але, якщо уважно придивитися до наших малюків, то ми розуміємо, що це вони можуть багато чому нас навчити. Діти щирі і безпосередні. Вони завжди прямо говорять, що думають, не приховуючи емоцій. Коли їм боляче, вони плачуть, коли весело – сміються. Безумовна любов наших дітей – це компенсація, яку ми отримуємо щоденно. Діти допомагають нам краще пізнати самих себе, відкривають нам наші сторони, про які ми не здогадувались, мотивують нас ставати щоразу кращими.
– Якими методами Ви користуєтеся у роботі?
– Мій підхід – індивідуальність. Кожна дитина унікальна, тому застосовую позитивне підкріплення, розвивальні ігри, стимулюю самостійність.
– Що для Вас означає День вихователя?
– Це визнання нашої місії та покликання. Для мене – це день, який дарує сили і натхнення продовжувати нелегку, але таку важливу працю.
– Які слова подяки Ви хотіли б сказати своїм колегам і батькам вихованців?
– Батькам наших вихованців хочеться подякувати за виховання чудових дітей, за підтримку, довіру. Допомога батьків, добре слово та розуміння – це така невидима, але важлива опора для вихователя. Своїм колегам хочу подякувати за підтримку, допомогу та натхнення. Я ціную кожну мудру пораду і досвід, працездатність і позитив. Дякую за яскраві моменти і геніальні ідеї, за одностайність і колективну силу.
– Які побажання Ви б адресували всім, хто обрав працю з дітьми?
– Усіх вихователів вітаю зі святом. Нехай життя лічить тільки радісні та щасливі дні, нехай кожна мить дарує любов та натхнення. Від усього серця бажаю довгих літ миру та здоров’я. Бажаю разом із дітлахами відкривати для себе світ веселих посмішок та цікавих захоплень.
Життєва історія Тетяни Василівни Усупової – це приклад того, як у будь-яких життєвих обставинах можна знайти своє покликання. Вона переконана, що робота з дітьми – це не просто професія, а місія, яка вимагає терпіння, любові та щирості. І саме завдяки таким людям дитинство наших малюків стає по-справжньому щасливим.
Ілона КРАВЧЕНКО
