Напередодні Дня працівників освіти ми поспілкувалися із заступницею директора з виховної роботи Семенівського ліцею №1 імені М. М. Хорунжого Яною Крутько. Яна Григорівна – мама двох синів, творча особистість та авторка відеоконтенту, який надихає сотні глядачів. Її шлях поєднує педагогіку, організацію свят, блогерство та поезію. У нашій розмові вона відверто розповіла про навчання, роботу в школі, свій блог і про те, що її мотивує рухатися вперед.
Яна зізнається, що говорити про себе складно, хоча вважає, що людина має вміти себе презентувати. Тож на це питання вона відповідає словами мами – Аліни Володимирівни: «Яна народилася 24 травня 1991 року у місті Хорол. Із раннього дитинства була допитливою й творчою дівчинкою: у п’ять років одягала мамині туфлі й влаштовувала концерти перед дзеркалом. У школі – Семенівському НВК №2, брала участь у конкурсах, була ведучою як на шкільних, так і на селищних заходах. Згодом вступила на бюджет до Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за спеціальністю «Біологія. Сільське господарство». Ще на першому курсі ми, батьки, отримали подяку за виховання доньки та її активну участь у студентському самоврядуванні. Після навчання Яна повернулася в рідне селище та почала працювати в Семенівському ліцеї №1 імені М. М. Хорунжого, де й нині обіймає посаду заступника директора з виховної роботи. Вона пише вірші, які з юності вміли торкатися людських сердець. Її цілеспрямованість, щирість і доброта – ключ до взаєморозуміння з дітьми».
– Що найбільше надихає Вас у роботі з дітьми?
– Самі діти найбільше мене і надихають. Їхня щирість, допитливість, кожна посмішка та їх невичерпна енергія. Те, як вони ростуть, змінюються, відкривають для себе щось нове, саме це дає відчуття сенсу у моїй роботі.
– Які сучасні інструменти Ви застосовуєте, щоб зацікавити учнів?
– Усе ж намагаюсь поєднувати традиційні методи та інструменти з сучасними. Використовую інтерактивні платформи, онлайн-ігри, вікторини, а також застосовую те, що близьке дітям – відео з TikTok, актуальні тренди, сучасну музику та стиль подачі. Впевнена, такий підхід допомагає говорити з ними однією мовою, робити навчання динамічним, зрозумілим та захоплюючим.
– А що для Вас стало поштовхом почати вести блог?
– Якби це дивно не звучало, але все ж таки найбільшим поштовхом стало повномасштабне вторгнення... Впевнена, кожен українець проходив різні етапи прийняття: страх, розгубленість, відчай, віра, надія. Так і я, ставши на той момент мамою вдруге, не знаючи, що чекає нас в майбутньому, з сумнівами та все ж почала знімати відео. І найбільший стимул, звичайно, це два моїх Крутіки – синочки.
– Як Ви поєднуєте педагогічну роботу й блогерство? Чи допомагає одне іншому?
– Із виходом з декрету, поєднувати все вище сказане стало складніше і складніше. Якщо, навіть, і з’являються ідеї для того, щоб відзняти відео в школі на це просто не вистачає часу, а в кінці дня і сил. Буває, якщо заплануєш щось одне на робочий день, непередбачувані шкільні ситуації вносять свої корективи. Тому, освітяни, на мою суб’єктивну думку, надзвичайно стресостійкі, витривалі та вміють дуже швидко реагувати на зміну подій. Щодо питання, чи допомагає одне іншому, то хотілося б вірити, що мій творчий потенціал надихає молодь і мотивує.
– Які теми найбільше подобаються Вашій аудиторії?
– Відповідь однозначна: відео з гумором або ж лайфстайл. Люди втомлені від новин, щоденної рутини, тому їм «заходять» відео, де весело, смішно і просто.
– Яке свято Вам найбільше запам’яталося як ведучій?
– Якщо чесно, на це питання мені важко відповісти, бо складно виділити якесь одне свято. Та, мабуть, спираючись на енергетику різних подій, найбільше запам’ятовуються дитячі свята – Таїнство хрещення та рочок. На цих святах вирує особлива магія – щирі емоції, тепло та віра в краще майбутнє для наших дітей.
– У чому секрет вдалого заходу: у сценарії, в організації чи в харизмі ведучої?
– Краще процитую слова, які завжди промовляю на кожному святі: «Особливою подію робить не ведуча, а саме гості, люди, які дарують щирі посмішки та теплі вітання. А моя роль, як ведучої – вести за собою, направляти гостей і дарувати їм позитив протягом усього заходу. Але й моя харизма має теж неабияке значення».
– Як встигаєте поєднувати стільки напрямків діяльності?
– Якщо чесно встигати все неможливо – бути мамою, працювати у школі й вести події водночас реально складно. Але все стає можливим, коли поруч є підтримка рідних та близьких. Саме вона допомагає знаходити баланс і віднаходити в собі «суперсилу». Також, величезне прохання, не ідеалізувати картинку, яку ви собі намалювали, прочитавши це інтерв’ю чи переглянувши мої відео – я в першу чергу людина, яка дозволяє собі бути справжньою, зі своїми емоціями, своїм світосприйняттям та своїми думками. Я так само, як і всі, хвилююсь, втомлююсь, помиляюсь, радію і просто живу. Моя робота та контент – лише частина того, ким я є насправді.
– Хто чи що Вас найбільше надихає і мотивує на творчість і самореалізацію?
– Найбільше мотивує мене моя сім’я, вони моя найбільша опора і підтримка. А також люди: прості, звичайні українці! Хоча ні, не прості, і незвичайні. Вони дивовижні! Люди, яких я зустрічаю на своєму шляху, зі своїми болями, зі своїми історіями, зі своїми мріями. Саме їх глибина, віра в найкраще попри все і надихає творити і не зупинятися. Користуючись нагодою я дякую кожному за підтримку, слова захоплення, за теплі коментарі та стимул рухатися далі. Ваша увага та щирі емоції роблять мою діяльність ще більш приємною та значущою. Дякую!
– Що б Ви порадили молодим людям, які хочуть почати вести блог чи працювати у сфері організації свят?
– Коли починаєш щось нове, будь-що, завжди будуть ті, хто сумнівається та критикує. Не дозволяйте знецінювати те, що вам подобається робити, особливо, якщо ви вкладаєте в це свої сенси. Раджу не зважати на насмішки чи обговорення з боку інших, бо завжди буде страх, навіяний суспільством: «А що подумають люди?, «А раптом не вийде?». Але творче життя можливе лише тоді, коли страх іде поряд з тобою, але не керує тобою.
– Чи доводилося Вам чути думку, що «освітянин не може бути блогером»?
– Усе ж таки доречно зауважити, що я не позиціоную себе в прямому сенсі, як блогер. Це більше мій творчий прояв, прояв моїх акторських здібностей та втілення різних ідей у відео. Чи доводилося мені чути, що освітянин не може вести TikTok чи бути блогером? – неодноразово.
– Як Ви реагуєте на такі стереотипи?
– Упевнена, що не кожен готовий виходити із зони комфорту – і це абсолютно нормально, Кожна людина має право на власну думку, навіть якщо вона відрізняється від інших. Та водночас я переконана, що саме вихід за межі звичного відкриває нові сили, дарує інший погляд на творчість і дозволяє реалізовувати себе по-новому. Тому поєднання педагогіки та створення контенту – це для мене ще один інструмент впливу та натхнення.
– Як вважаєте, чи змінюється сьогодні уявлення про вчителя – він може бути сучасним, креативним, медійним – чи навпаки: блогерство допомагає руйнувати старі шаблони про «строгого педагога» і показує іншу сторону вчителя?
– Освітянин уже не обмежується лише класною дошкою та підручником – він може бути і медійним, і сучасним, і креативним і відкритим до нових форматів. І це зовсім не применшує його професіоналізму, а навпаки допомагає краще знаходити спільну мову з учнями, бути для них ближчим та зрозумілішим. Думаю, що креативність та створення відео справді допомагають руйнувати старі шаблони про «строгого педагога» й відкривають іншу, більш щиру сторону вчителя. Та водночас важливо пам’ятати про межу – освітянин має залишатися прикладом і авторитетом, зберігати баланс між дружнім спілкуванням та професійною дистанцією у відносинах з учнями.
– Чи відчуваєте Ви, що своїм прикладом мотивуєте дітей і колег не боятися нових форматів, бути більш відкритими?
– Хотілося б сказати, що «так»... Та минуло лише 2 місяці, після виходу з декрету у школу, тому впевнена, що все ще попереду. Стосовно колег, то їх думки розійшлися: хтось сприймає нові формати, як натхнення, хтось взагалі не сприймає, а хтось спостерігає та іронічно коментує. Те саме стосується й цього інтерв’ю: той, хто захоче побачити в ньому сенс і істину, саме це й побачить. А якщо хтось налаштований шукати негатив, той його знайде. Я не можу та й не маю права це змінювати. Я просто залишаюся собою.
– Щоб Ви хотіли побажати колегам в День працівників освіти?
– Перше, що хочу зазначити: кожен освітянин, педагог, вчитель – особливий, унікальний, неймовірний, не схожий ні на кого іншого. Кожен має своє бачення, свій талант, свою значимість і саме це робить вас мультипрофесійними. Ви заслуговуєте бути на шпальтах всіх газет, бо у непростий, для всіх українців, час ми не лише навчаємо, а й підтримуємо, надихаємо та даруємо дітям відчуття відносної стабільності й віри в краще майбутнє. Бажаю всім колегам невичерпної енергії, вічного ресурсу, сили, натхнення, миру і щоб кожен з вас якнайшвидше почув у телефонній трубці або ж наживо «Ми перемогли! Війна закінчилася!»
Наша розмова з Яною ще раз довела: справжня сила людини – у щирості та здатності залишатися собою попри будь-які обставини. Вона – приклад того, як можна поєднувати в собі різні види діяльності: бути педагогом, мамою, творчою особистістю, ведучою й блогером. У кожній із цих ролей Яна залишається справжньою: із почуттям гумору, емоційністю, любов’ю до людей і вірою в краще. Її слова, її творчість і життєвий шлях нагадують, що головне – не боятися мріяти, йти за покликом серця та сміливо виходити за межі шаблонів. Яна Крутько – це жінка, яка надихає, бо живе не «картинкою» для інших, а власною правдою, любов’ю до дітей, до своєї справи й до життя. І, мабуть, саме у цьому криється її особливий дар – дарувати світові світло і справжність.
Ілона КРАВЧЕНКО
