У світі, де щодня ми поспішаємо й часто забуваємо зупинитися, є люди, які нагадують: щоб відчути життя, потрібно просто вийти на стежку, відчути запах лісу, побачити небо крізь гілки, знайти правильний шлях серед дерев і… знайти самого себе. Саме цьому вже багато років навчає своїх вихованців Марина Володимирівна Фроленкова, учитель фізичної культури Семенівського ліцею №2, керівник туристичного гуртка на базі Будинку дитячої та юнацької творчості, педагог із 27-річним стажем.
Марина Володимирівна закінчила Харківський педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, і хоча за фахом учитель фізкультури, її серце давно належить ще одній справі – туризму.
Свою туристичну стежку вона розпочала несподівано – у складі вчительської команди, яка представляла район на змаганнях. Тоді молодого спеціаліста запросив до команди Валерій Книш. У складі колективу були Олег Худько, Сергій Вайло, Олександр Телешун, Юрій Зінченко, Ілля Фроленков, Людмила Губар. Дівчат бракувало, тож Марина Фроленкова стала однією з тих, хто сміливо вирішив спробувати щось нове.
«Щоб навчитися азам туристичної техніки, я, будучи молодим спеціалістом, відвідувала гурток туризму Валерія Євгеновича разом із його вихованцями з Семенівського ліцею №1. Ми в’язали вузли, лазили по деревах, вчилися орієнтуватися на місцевості. Орієнтування тоді знали одиниці – лише Ілля Фроленков і Валерій Книш. А хотілося знати більше, розібратися самій. Тепер усе легше – є інтернет, відеоуроки, а тоді доводилося все проходити власноруч, крок за кроком», – згадує Марина Володимирівна.
Сьогодні туристичний гурток діє на базі КЗПО «Будинок дитячої та юнацької творчості» під керівництвом Наталії Петрівни Вайло. Завдяки її підтримці сформувалася справжня команда педагогів-однодумців: В. І. Новохатько (Семенівський ліцей №1), В. М. Коваленко (Веселоподільський ліцей), Ю. В. Зінченко (Біляківський ліцей).
Гурток має чітку мету – не просто навчити дітей долати маршрути, а виховати в них любов до рідного краю, інтерес до історії та навички командної взаємодії. Туристсько-краєзнавчі подорожі стали доброю традицією: «Козацький край Горошине», «Решетилівка – вишивка та килимарство», «Аграрні стежки Великобагаччини» – це лише частина маршрутів, якими подорожували вихованці.
«Ми всі мріяли, щоб спортивне орієнтування активно розвивалося у нашій громаді. Для цього довелося пройти навчання, семінари, тренінги. Але воно того варте, – ділиться Марина Володимирівна. – Краєзнавчо-туристичний напрям ми поступово розширили: тепер у нас є пішохідний туризм, велотуризм і спортивне орієнтування».
Туризм для Марини Володимирівни – це не просто спорт, а школа життя.
«Сучасному поколінню він потрібен насамперед для саморозвитку, – переконана педагогиня. – Коли дитина сама прокладає маршрут, планує подорож, організовує бівуак – вона вчиться відповідальності, витримці, вмінню працювати в команді».
Її гурток – це місце, де діти вчаться практичному. Як розпалити багаття, поставити намет, розпізнати місцевість, зорієнтуватися за картою чи компасом. Тут не просто тренуються – тут готують до справжнього життя. Найактивнішими для гуртка є осінь – саме в цей період проходять основні змагання.
У цьому році команда намагалася брати участь у всіх трьох етапах Кубка Полтавщини – у Полтаві, Хоролі та Розсошенцях.
Результати не змушують себе чекати. Серед найуспішніших вихованців тренерки Максим Дяченко, учень 10 класу Семенівського ліцею №2. За п’ять виступів хлопець практично здобув другий розряд, показавши блискучі результати, обігравши навіть вихованців полтавських гуртків.
«Максим розумний, швидкий, спритний, і має великі перспективи, – з гордістю каже наставниця. – Ми ним дуже пишаємося, намагатимемось зробити йому спортивну картку, яка може знадобитися в житті».
Туристична справа вимагає не лише натхнення, а й підтримки. Цьогоріч гурток отримав допомогу від депутатського корпусу, адміністрації та відділу освіти нашої громади, які профінансували створення карти місцевості. Її розробив методист Полтавського центру туризму Анатолій Криворучко, який разом із колегами провів у Семенівці тренінг і перші змагання з орієнтування.
Окремо були організовані практикуми для дітей та навіть змагання для людей з обмеженими можливостями – доказ того, що туризм відкритий для всіх.
Нещодавно відбулися змагання «Пліч-о-пліч», де школярі громади мали нагоду позмагатися між собою. Перемогу здобула команда Веселоподільської школи, яка тепер готується до участі в районному етапі.
Марина Фроленкова зізнається, що мріє про відродження велопоходів і повернення туристичного життя в табір у Тройняківському лісі.
«Ми всі хочемо, щоб знову проходили наші туристичні зльоти – з наметами, піснями біля вогнища, змаганнями й смачною кашею. Такі події дуже здружують. Це – незабутні емоції, які залишаються з тобою на все життя», – говорить керівниця гуртка.
Колишні вихованці часто з теплом згадують ті походи, ночівлі в наметах, вечірні дискотеки просто неба. Вони кажуть, що саме завдяки цим зустрічам навчилися самостійності, витривалості й вмінню цінувати природу.
Сьогодні туристичний гурток БДЮТ – це не просто місце занять. Це спільнота однодумців, яких об’єднує любов до природи, спорту і відкриттів. Це приклад того, як завдяки ентузіазму та любові до справи можна змінювати життя дітей і дарувати їм досвід, який залишиться на все життя.
«Хочеться, щоб туризм у нашій громаді жив, розвивався і процвітав, – підсумовує Марина Фроленкова. – Ми вдячні нашим керівникам, адже цей напрям має великі перспективи. А ми й надалі будемо працювати, щоб наші діти мали гідні результати і продовжували славні традиції туристів Семенівщини».
Туризм – це не просто спорт чи хобі. Це школа життя, у якій виховуються сила духу, витривалість, відповідальність і справжня любов до рідного краю. Саме таких рис навчає своїх вихованців Марина Володимирівна Фроленкова – людина, для якої робота давно стала покликанням, а кожен похід, кожне змагання чи тренування – маленькою перемогою над собою.
Завдяки її натхненню, працьовитості та підтримці колег туристичний напрям у нашій громаді живе, розвивається і дає дітям можливість відчути себе частиною великої команди, навчитися долати труднощі, орієнтуватися не лише на місцевості, а й у житті.
Хочеться побажати, щоб у цьому дружному гуртку завжди лунав дитячий сміх, щоб нові маршрути відкривали нові можливості, а мрії про туристичні зльоти, багаття і велопоходи неодмінно здійснилися. Бо доки є такі люди, як Марина Володимирівна, – туристична стежка Семенівщини ніколи не заросте!
Ілона КРАВЧЕНКО
