У кожній людині приховано великий потенціал, потрібно лише допомогти йому розкритися. Саме цим щодня займається молода, але вже досвідчена спеціалістка з Семенівки – Наталія Мацківська, логопединя Семенівського закладу дошкільної освіти «Малятко». Вона не лише працює з дітьми, допомагаючи їм упевнено вимовляти перші слова, а й навчається на четвертому курсі Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка за спеціальністю «Спеціальна освіта (логопедія)».
Наталія Олександрівна Мацківська народилася та проживає в селищі Семенівка. У 2022 році закінчила Семенівський ліцей №1 імені М. М. Хорунжого та вступила до Полтавського національного педагогічного університету імені В. Г. Короленка опанувати спеціальність логопеда.
Починаючи з другого курсу, працює у Семенівському КЗДО «Малятко» на посаді асистента вихователя інклюзивної групи. А з початком цього навчального року працює логопедом. Паралельно проводить корекційні заняття для дорослих і дітей онлайн.
– Наталіє, розкажіть, як Ви обрали професію логопеда? Чи це було свідоме рішення, чи, радше, поклик серця?
– Ще з 9-го класу вирішила для себе, що в майбутньому точно буду навчатись у педагогічному на таку спеціальність, як вихователь, бо полюбляла проводити час із маленькими дітьми. Але все частіше й частіше ставало актуальним таке питання: «Чи є в нашому селищі такий фахівець, як логопед?» І тоді я зрозуміла, що з кожним роком актуальність цього питання буде лише зростати, тому почала цікавитись цією сферою. І на момент подання документів до університету я обрала спеціальність «Спеціальна освіта (логопедія)», а не «Дошкільна освіта». І це було моє найкраще рішення, тому що ця спеціальність не тільки тісно пов’язана зі співпрацею з дітьми, а й є дуже важливою та затребуваною сьогодні. Тому можу сказати, що вибір моєї професії – це поєднання свідомого рішення та поклику серця.
– Що для Вас найважливіше у роботі з дітьми?
– Для мене найважливіше в роботі – це створення комфортної, дружелюбної атмосфери на заняттях, адже це є фундаментом для формування позитивної мотивації до співпраці дитини на подальших заняттях. Для того, щоб цього досягти, я підлаштовуюсь під характер, темперамент, індивідуальні здібності та навіть безпосередній настрій дитини під час заняття.
– Які емоції відчуваєте, коли бачите перші результати своєї праці – коли дитина починає правильно вимовляти звуки, слова?
– Відчуваю в цей момент цілий спектр позитивних емоцій, починаючи від радості та ейфорії, тому що кожен звук – це перемога та крок до чіткого мовлення і результатів, за якими кожна дитина й прийшла до мене. Також відчуваю задоволення від своєї роботи та гордість, тому що правильно підібрана мною корекційна методика спрацювала й допомогла дитині. А це, у свою чергу, показник моєї компетентності в цій роботі. І, звичайно, мотивацію: щасливі очі батьків, задоволені діти – усе це дає мені поштовх до розвитку в цій сфері.
– Із якими труднощами найчастіше стикаєтесь у своїй роботі?
– Як і в кожній роботі, особливо у роботі з дітьми, які ще не сформовані як особистість, є дві сторони. Перша – це там, де все чудово: дитина дослухається моїх рекомендацій, працює, і ми отримуємо бажані результати. А друга – це коли діти не розуміють, для чого їм потрібно виконувати дане завдання, інколи їм не вистачає мотивації та бажання працювати. У таких випадках я стараюся максимально замотивувати дитину до роботи, а також пояснюю батькам, що вони є невід’ємною частиною нашої співпраці. Включення батьків у виконання домашніх завдань та бесіди з дітьми щодо важливості відвідування занять приводять нас до отримання бажаних результатів.
– Які сучасні методики чи підходи Ви використовуєте під час занять?
– За два з половиною роки практичного досвіду проведення логопедичних занять я вкотре переконуюсь, що найцікавішим і найрезультативнішим є залучення мультисенсорного підходу. Якщо простими словами, то це залучення багатьох органів чуття – слуху, зору, кінестетичних відчуттів, дотику, нюху – під час виконання завдань, задля того, щоб зміцнити нейронні зв’язки в головному мозку дитини. Відповідно, це сприяє тому, щоб матеріал засвоювався краще та швидше.
– Як, на Вашу думку, можна зробити логопедичні заняття цікавими для дитини?
– У наш час невід’ємною складовою життя як для дорослих, так і для дітей є телефони, соцмережі, а саме – тренди, які висвітлюються в них. Тому для того, щоб дітям було цікаво на заняттях, я стараюся не відставати від трендів та інтерпретую їх у завдання, які ми виконуємо. Також наприкінці заняття діє система заохочення – у вигляді наліпки чи солодощів, щоб мотивація для подальшої роботи у дитини залишалася на високому рівні.
– Ви навчаєтесь на четвертому курсі. Як Вам вдається поєднувати навчання й роботу у садочку?
– Навчання в моєму університеті проходить у другу зміну, в онлайн-режимі. Я встигаю попрацювати у садочку до 13:30 год., а потім приєднуюсь до пар, а також проходжу різні курси поза межами університету.
– Чи є у Вас мрія після завершення навчання – можливо, продовжити освіту, відкрити власний кабінет чи спеціалізований центр?
– Звичайно, після закінчення бакалаврату планую вступати на магістратуру й продовжувати розвиватись у двох напрямках, за якими я працюю: корекція звуковимови (постановка звуків) та корекція положення язика (міофункціональні порушення).
– Що б Ви порадили людям, які лише обирають фах логопеда?
– Це чудовий вибір, тому що ця професія соціально важлива та затребувана в наш час. Але водночас вона вимагає поєднання комунікативних навичок і, звичайно ж, наукових знань. Також треба чітко розуміти суть цієї професії, адже багато хто вважає, що логопед – це лише той, хто вчить «казати букву «Р». Але це далеко не так, бо випадки бувають різні, запити щодо роботи – теж різні. Тому треба добре орієнтуватись і мати розуміння в педагогіці, психології, нейропсихології, а також медичних науках, щоб правильно підібрати корекційний маршрут. Якщо попри всі ці складові ви бажаєте навчатись на логопеда – бажаю вам успіхів!
– Як Ви святкуєте День студента? Чи маєте якісь студентські традиції?
– На жаль, через війну, як кажуть, студентського життя на собі не відчула, тому День студента не святкую і, відповідно, традицій не маю.
– Якою Ви бачите себе через кілька років – як спеціалістку і як людину?
– Маю надію, що на той час війна вже закінчиться, і я зможу реалізувати свої плани щодо професійного розвитку.
– Що побажали б своїм колегам-логопедам і студентам у їхнє професійне свято?
– Для колег бажаю професійної наснаги, терпіння та мудрості, щоб знаходити підхід до кожного. Бажаю постійно зміцнювати свої нейронні зв’язки через навчання й засвоєння нових інноваційних методик. Та нехай війна закінчиться якнайшвидше, щоб ми могли реалізувати свої мрії та професійні плани в тих містах, де наші послуги будуть необхідні. Студентам хочу побажати великого бажання навчатись і використовувати всі можливості для практики, аби в подальшому ваш вибір фаху приносив вам радість, а дітям та їхнім батькам – допомогу.
Підсумовуючи, хочу сказати, що розмова з Наталією залишає відчуття тепла й віри у майбутнє. Для неї логопедія – не просто робота, а місія допомагати дітям відкрити свій голос, упевнено говорити й радіти власним успіхам. Попереду – нові досягнення, магістратура, ще більше практики й мрія створити простір, де кожна дитина почуватиметься особливою.
Бажаємо Наталії Олександрівні та всім фахівцям цієї надзвичайно важливої професії – натхнення, віри в себе й миру, щоб реалізовувати свої найсвітліші мрії на рідній землі.
Ілона КРАВЧЕНКО
