День енергетика – професійне свято працівників енергетики та електротехнічної промисловості України, день визнання заслуг працівників енергетичної промисловості в економічному розвитку, удосконалюванні й підтримці повсякденного життя населення. Відзначається щорічно 22 грудня.
У мирний час роботу енергетиків помічають не завжди. Але сьогодні, коли над українськими містами й селами лунають повітряні тривоги, а ворог цілеспрямовано б’є по енергетичній інфраструктурі, світло в домівках перестає бути буденністю. Кожна ввімкнена лампа, кожен працюючий холодильник чи заряджений телефон – це результат злагодженої, наполегливої й часто непомітної праці енергетиків. Саме через ворожі обстріли, пошкодження мереж і перевантаження системи українці змушені переживати вимушені відключення електроенергії. У таких умовах професія енергетика набула особливого значення, адже ці люди працюють, щоб світло поверталося якомога швидше.
Напередодні Дня енергетика ми розповімо вам, шановні читачі, про працівника Семенівської філії АТ «Полтаваобленерго» Романа Соколовського, для якого ця справа стала справою життя.
Народився Роман Миколайович у селі Малі Липняги. Навчався у Малолипнягівській неповній середній школі, згодом – у Богданівській середній школі. Після її закінчення вступив до Кременчуцького педагогічного училища. Професійний шлях розпочинав у зовсім іншій сфері – два роки працював учителем фізичної культури в селі Дем’янівка. Однак дорога на роботу була складною, тож з часом довелося шукати інше рішення.
Саме тоді товариш порадив спробувати себе в енергетичній галузі. Так, у травні 2000 року Роман Миколайович прийшов працювати до Семенівської філії АТ «Полтаваобленерго» – і з того часу залишається в цій сфері вже понад два десятиліття.
Нині він працює на посаді контролера технічного аудиту. Його основне завдання – виявлення безоблікового використання електричної енергії. Це робота, що потребує уважності, принциповості, вміння спілкуватися з людьми та знаходити правильні слова навіть у непростих ситуаціях.
«Для мене професія енергетика означає, щоб у кожній домівці було світло», – говорить Роман Миколайович, просто, без пафосу. Але саме в цій простоті й криється справжній сенс його роботи.
За роки праці було чимало робочих днів, але найбільше запам’ятався енергетику, той, коли йому вручили посвідчення ветерана праці. Саме тоді прийшло усвідомлення, як швидко минув час і скільки років віддано обраній справі.
Сьогодні, у воєнний період, робота енергетиків стала ще складнішою. Найважче, зізнається герой нашої розповіді, – пояснити людям, що відключення електроенергії не завжди залежать від обленерго. Війна внесла свої корективи в енергосистему країни, і не всі обмеження можна вирішити на місцевому рівні.
Водночас найбільше задоволення приносить щира подяка від людей – особливо тоді, коли вдалося відремонтувати електромережу й повернути світло в оселю. Саме такі моменти додають сил і впевненості, що робота має справжню цінність.
У складні хвилини не здаватися допомагають думки про родину й синів, яких Роман Миколайович має двоє: Ростислава і Ярослава і вони є головною підтримкою та мотивацією рухатися далі. На його переконання, справжньому енергетику насамперед потрібні комунікабельність і ввічливість, адже працювати доводиться з людьми, у різних ситуаціях і настроях.
«Своїм колегам у професійне свято я бажає міцного здоров’я, терпіння, благополуччя в родинах і найголовнішого – скорішого закінчення війни з нашою перемогою».
У ці непрості часи професія енергетика стала не просто роботою, а справжньою місією. Вони – ті, хто тримає світло, а разом із ним і надію, що навіть у темряві Україна вистоїть.
Тож від редакції газети та від усієї громади щиро дякуємо Вам, Романе Миколайовичу, всім енергетикам за щоденну працю, витримку й відповідальність. Бажаємо міцного здоров’я, сил і наснаги, безпечних робочих змін, розуміння від людей та підтримки в колективі. Нехай у ваших родинах завжди панують тепло й злагода, а у домівках – світло, яке ви щодня допомагаєте повертати іншим. Віримо, що зовсім скоро ваша робота знову буде лише про розвиток і стабільність, а не про відновлення після обстрілів. Нехай мир прийде якнайшвидше – з нашою спільною Перемогою.
Ілона КРАВЧЕНКО
