Є люди, за якими стоять не просто роки праці, – за ними стоять покоління. Покоління дітей, які вперше сідають за клавіші фортепіано, педагогів, котрі зростають у професії поруч із мудрим наставником, цілих творчих колективів, що розквітають завдяки інтелігентному, але вимогливому керівництву.
Саме такою є Олена Михайлівна Долина – викладачка із 42-річним стажем, директорка Семенівської музичної школи, наставниця, музикантка, авторка методичних робіт, керівниця ансамблю «Рідна пісня» та людина, що стала невід’ємною частиною культурного розвитку Семенівщини.
Олена Михайлівна народилася 14 вересня 1964 року в селищі Семенівка. Навчання розпочала у Семенівській школі №1, а згодом її життєвий шлях остаточно повів у мистецький напрям – у Полтавське музичне училище імені М. В. Лисенка, де з 1979 по 1983 рік вона опановувала фортепіано.
Одразу після закінчення училища, 1 серпня 1983 року, Олена Михайлівна повернулася додому й почала працювати викладачкою по класу фортепіано та концертмейстерства в Семенівській дитячій музичній школі. У 1989 році її призначили завучем – посаду, яку вона обіймала шість років.
Не зупиняючись на здобутому, у 2009 році вступила до Полтавського національного педагогічного університету ім. В. Г. Короленка й успішно завершила як бакалаврат (з відзнакою), так і магістратуру (також із відзнакою). У 2014 році видала власний методичний посібник – «Художньо-педагогічні технології навчання гри на фортепіано...», що став важливою частиною її педагогічної спадщини.
Родина Олени Михайлівни так само тісно пов’язана з творчістю. Її чоловік, Борис Іванович Долина викладач духових інструментів та хору Семенівської музичної школи, закінчив Харківську академію культури.
Донька – Аліна Борисівна Сахацька – людина з широким інтелектуальним і творчим кругозором, із двома вищими освітами: економічною та журналістською, а також досвідом навчання у Вроцлавській кіношколі. Із 2024 року Аліна працює викладачкою театрального мистецтва у школі, продовжуючи родинну традицію служіння культурі.
– Олено Михайлівно, розкажіть, як почався Ваш шлях у музиці? Коли фортепіано стало справою життя?
– Із дитинства я відчувала любов до музики, хоча жоден із моїх батьків не мав музичної освіти. Але в кінці 60-х років навчатися у музичній школі було надзвичайно престижно, тому мені пощастило: моя мати, Надія Дмитрівна, людина прагматична й уважна до майбутнього професійного вибору, вирішила підтримати мої творчі вподобання. Так, у сім років мене віддали до Семенівської дитячої музичної школи, де я почала опановувати гру на фортепіано. Паралельно з основною спеціальністю я навчалася грі в ансамблях, співала в хорі, виконуючи альтову партію, а також вивчала теоретичні дисципліни – сольфеджіо, музичну літературу, читання нот з листа. Підхід до навчання був різноманітним і досить неоднорідним: викладачі фортепіано змінювали одна одну щороку. Звикнути було нелегко, адже кожна приносила свої вимоги й методику роботи. Та, можливо, саме ці зміни зробили мене більш відкритою до знань, навчили пристосовуватися до різних манер викладання та значно розширили мій майбутній педагогічний досвід.
– Хто став Вашим першим наставником? Які поради пам’ятаєте досі?
– Прикладом справжнього, глибокого підходу до викладання для мене стала Наталія Іллівна Тонконіг – моя найперша вчителька, яка й відчинила двері у світ музики. Коли я відмінно закінчила музичну школу, питання вибору майбутньої професії вже ні в мене, ні в моїх батьків не викликало сумнівів. Музика, якій я присвячувала весь свій вільний час, назавжди увійшла в моє життя. У 14 років я вступила до Полтавського музичного училища, хоча підготовка була надзвичайно складною – конкурсний відбір складав сім осіб на одне місце. Навчання також не обіцяло легкого шляху: популярність музичної професії створювала напружені умови – складні предмети, високі вимоги, серйозна конкуренція серед студенток. Дві викладачки, справжні професіонали, надзвичайно вимогливі й водночас справедливі, сформували моє бачення педагогічної роботи. Це Зінаїда Шайдулівна Рябуха – викладач по спеціальності, Елла Вуколівна Трусова – викладач методики. Особливо пам’ятаю слова Елли Вуколівни: «Межі досконалості немає. Те, що було вчора бездоганним – сьогодні вже потребує переосмислення». Ця фраза супроводжує мене все життя, формуючи ставлення і до власної праці, і до роботи з учнями.
– Які основні цінності Ви прагнете передати своїм учням під час занять?
– Передусім – це любов до музики, повага й щире захоплення мистецтвом – те, з чого починається будь-який шлях. Я прагну навчити дітей відчувати музику, проживати її, а не просто відтворювати ноти. Важливими є й такі риси, як наполегливість і дисципліна, регулярність занять, послідовність, відповідальність, адже саме на них будується будь-яке музичне зростання. Не менш значущими є процеси подолання внутрішніх бар’єрів, формування впевненості, звільнення від страху сцени та страху помилок – без цього неможливо рухатися вперед. Я виховую прагнення до гармонії, точності та акуратності в грі, емоційну чутливість, уміння слухати себе й інструмент, а також розвиток художнього смаку. Важливо, щоб учень вмів самовиражатися, передавати свої емоції через гру, шукати власний артистичний звук, формувати високу культуру звучання. Особливо ціную командність і взаємопідтримку: уважність до себе, партнера та музичного тексту, повагу до колективного музикування. Саме це лежить в основі гри в ансамблі та роботи акомпаніатора.
– Що для Вас складніше – викладати чи керувати школою? Як вдається поєднувати ці ролі?
– Обидві ролі мають свої виклики. Як викладач, я відповідаю за розвиток кожної дитини: її техніку, емоції, творчі здібності. Як директор, я відповідаю за всю школу: педагогічний колектив, матеріальну базу, концерти, взаємодію з громадою. Проте поєднувати ці ролі цілком можливо. На мою думку, секрет у балансі: а) планувати час на адміністративні завдання та уроки; б) делегувати, довіряючи колегам; в) зберігати власну практику та любов до музики; г) надихатися успіхами учнів і колективу. Я завжди притримуюся думки: керівник музичного закладу має сам жити музикою, аби створювати середовище, де ростуть таланти та формуються особистості.
– Як змінилася музична школа за роки Вашого керівництва? Які проєкти, оновлення чи досягнення особливо важливі для Вас?
– Із 2019 року контингент нашої школи зріс із 90 до 230 учнів – це результат довіри батьків, відданості педагогів і актуальності мистецької освіти в громаді. Ми зберегли всі наявні класи та відкрили нові: образотворчого, хореографічного, театрального мистецтв, а також клас гітари. Це надало можливість дітям знайти свій творчий напрямок. У школі функціонують: фортепіанні дуети, тріо та квартети; ансамбль скрипалів, ансамбль гітаристів; два ансамблі духових інструментів та два зразкових духових оркестри; тріо баяністів, ансамбль бандуристів та оркестр народних інструментів; два вокальні ансамблі, хори – молодший та старший; три танцювальні колективи класу хореографії. Наш клас образотворчого мистецтва завжди оформлює шкільні заходи. Серед викладацьких колективів продовжує працювати народний вокальний ансамбль «Рідна пісня», а також з’явилися: оркестр викладачів, вокально-інструментальне тріо «Горицвіт» та інструментальні ансамблі. Учні та викладачі постійно представляють школу на конкурсах різного рівня, гідно демонструючи майстерність і зміцнюючи культурний імідж Семенівщини. Особливо цінним є запровадження музичних лекторіїв різної тематики, де викладачі та учні глибше розкривають свій потенціал і презентують творчі програми. Наші викладачі постійно професійно зростають, беручи участь у всеукраїнських конференціях, представляючи методичні напрацювання та проєкти школи. Ми формуємо середовище, де мистецтво розкриває потенціал кожної дитини і створює майбутнє школи.
– Ким зі своїх учнів Ви пишаєтеся найбільше? І, продовжуючи цю тему, розкажіть, будь ласка, і про власні професійні здобутки та нагороди, адже за роки роботи у Вас їх теж чимало.
– За роки роботи в Семенівській мистецькій школі мені пощастило навчати надзвичайно талановитих дітей. Більшість із них стали учасниками та призерами міжнародних, всеукраїнських й обласних конкурсів. Серед них: Олена Пелічева, Діана Майданюк, Світлана Плюта, Наталія Гетьман, Вікторія Даценко, Олена Шулєпова, Наталія Гулак, Вікторія Легедза, Анжеліка Підгорна, Лілія Гаврись, Алла Сушінець, Інна Лєсова, Андрій Пасько, Анна Гаркуша, Софія Цикало, Кіра Фидря, Яна Славутіна. Сьогодні поруч із ними зростає нове покоління майбутніх музикантів, яке вже приносить школі перемоги: Анна Підгорна, Анна Стадник, Олена Сахарова, Давид Мацкевич. Мої учні здобували нагороди на конкурсах різного рівня. Міжнародні конкурси: «Melodiesand Dreams of Ukraine», «Чарівний камертон», «Київський колорит», відкритий конкурс юних піаністів ім. М. Обермана, міжнародний фестиваль-конкурс «Grand Piano» (Гамбург, Німеччина, 2024), міжнародний конкурс «Zimni Pohárka. Podekovani» (Брно, Чехія, 2023); всеукраїнські: «Обдаровані», «Сузір’я талантів» (м. Дніпро), «Дивограй» (м. Жовті Води); обласні: «Юний віртуоз Полтавщини», «Музичний калейдоскоп», «Музичний вернісаж», «Камерата» та інші. Анжеліка Підгорна та Лілія Гаврись стали учасницями гала-концерту переможців «Квітуй, мистецька юнь!». Особливо знаковою подією вважаю проведення у 2014 році майстер-класу з моєю ученицею Анжелікою Підгорною на базі Полтавського фахового коледжу мистецтв імені М. В. Лисенка. Захід вів професор Харківського національного університету мистецтв імені І. П. Котляревського, народний артист України Володимир Михайлович Птушкін. Мої особисті творчі та професійні досягнення: нагрудний знак «Кращий за професією» (2011); диплом І ступеня обласного конкурсу методичних робіт «Мистецтво. Педагогіка. Творчість» (2014); диплом ІІ ступеня обласного конкурсу концертмейстерів (2007); подяки за вагомий внесок у розвиток національної культури, високу професійну майстерність, духовне збагачення молоді; подяки за роботу у складі журі обласного конкурсу виконавської майстерності учнів мистецьких шкіл «Музичний вернісаж» – 2022, 2023, 2024; подяка за організацію та проведення XIV Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель»; сертифікат професійної педагогічної майстерності за підготовку учнів до конкурсу «Чарівний камертон» (2023); подяки за підготовку учнів до конкурсів та фестивалів: «Grand Piano» (2024), «Melodiesand Dreams of Ukraine» (2023), «Zimni Pohárka. Podekovani» (2023), «Обдаровані» (2023), «Україна єдина» (2022), «Золота перлина України» (2024), «Революція пісенності» (2024). Додаткові народництва та підвищення кваліфікації: Департамент культури і туризму Полтавської ОВА нагородив мене: подякою за внесок у підтримку обдарованої молоді (2024); Почесною грамотою за високий професіоналізм (2023); грамотою за підготовку абсолютного переможця конкурсу «Музичні перлини України» (2024). Полтавська обласна рада відзначила Почесною грамотою, грамотою та подякою (2023). Обласне управління культури надало грамоти за підготовку учнів до конкурсів та як викладачу-концертмейстеру. Обласний методичний кабінет висловив подяки за педагогічну майстерність і участь у майстер-класі професора Володимира Пушкіна. Кременчуцька РДА та виконавчий комітет Семенівської селищної ради нагородили грамотами за відданість професії (2021). Я також регулярно підвищую кваліфікацію: сертифікати з психології та інклюзії «Школа стійкості», «Школа для всіх» (2024); сертифікат «Розбудова доброчесних організацій» (НАЗК, 2024). Провела 18 професійних заходів та організувала 4 лекції-концерти з фортепіанної музики, джазу та романсу. Нагороди колективу «Рідна пісня» під моїм керівництвом: у доробку колективу Семенівської мистецької школи: грамота Департаменту культури і туризму Полтавської ОВА (2022); подяка за здобутки у сфері мистецької освіти (2024); нагорода відділу культури та дозвілля Семенівської селищної ради (2021); подяка за активність у підтримці ЗСУ та патріотичний вклад (2022). Ансамбль «Рідна пісня» здобув: дипломи І ступеня «Пісенні крила Чураївни» (2023, 2024); гран-прі конкурсу «Пісенні крила Чураївни» (2025); дипломи І ступеня «Червона калина – полтавська земля» (2024, 2025), «Де згода в сімействі»; диплом за участь у фестивалі «Новорічна коляда» (2025); лауреат І премії конкурсу «Україна Єдина» (2022). Інструментальні ансамблі викладачів стали переможцями фестивалю «Серце віддане дітям», лауреатами диплому І ступеня конкурсу «Пісенні крила Чураївни» (2023), а також були нагороджені подяками Полтавської облради (2023) і Міністерства культури України (2025).
– Це вражаюче! А чи багато Ваших вихованців продовжили професійну музичну освіту?
– Так, десятки моїх вихованців обрали музичну дорогу та вступили до профільних навчальних закладів. С. Плюта (1988), О. Пелічева (1989), Д. Майданюк (1996), А. Підгорна (2012), А. Гаркуша (2015), А. Сушінець (2017) – стали студентами Полтавського музичного училища імені М. В. Лисенка; В. Даценко (1994) – Полтавський національний педагогічний університет імені В. Г. Короленка; О. Шулепова (1993) – Київський національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова; Н. Гетьман (1994) – Сумський національний педагогічний університет імені А. С. Макаренка; А. Підгорна (2016) – Київська національна музична академія імені П. І. Чайковського; А. Сушінець (2021) – Львівський національний університет імені І. Франка. Деякі з моїх вихованців продовжили педагогічну діяльність: Наталія Гетьман (після заміжжя Бізюк) працювала в Семенівській МШ викладачем по класу фортепіано, а Анна Гаркуша працює тут і нині.
– Що для Вас важливіше: перемоги учнів на конкурсах чи їхній особистий щоденний прогрес?
– Найбільшу цінність має не кубок, а шлях, яким іде учень. Саме щоденна праця, маленькі відкриття, подолані труднощі та радість від музики формують справжню майстерність. Конкурси – це приємний результат, але не мета. Вони минають, а любов до мистецтва, дисципліна, творчість і впевненість у собі залишаються з дитиною назавжди. Як показує практика, зазвичай перемагає не лише талант, а саме праця й наполегливість.
– Які труднощі найчастіше зустрічаються у дітей, що навчаються гри на фортепіано, і як Ви допомагаєте їм долати ці бар’єри?
– Навчання грі на фортепіано – це не лише техніка та нотна грамотність. Це шлях із перешкодами, які дитина не здатна подолати сама. І саме тут важлива роль педагога: нестача мотивації – викладач надихає, підтримує інтерес, створює ситуації успіху та радість від навчання; складність координації рухів – допомагає поступовий темп, окрема робота кожної руки та ігрові вправи; труднощі з читанням нот – вирішуються поступовістю, асоціаціями, роботою з короткими фрагментами; нотна грамота стає своєрідним «шифром», зрозумілим мовою музики; страх помилок – педагог створює атмосферу безпеки, де помилки сприймаються як природна частина навчального процесу; втома та напруження – правильна посадка, розробка рук та маленькі паузи зберігають здоров’я та інтерес дитини; сценічне хвилювання – міні-виступи, психологічна підтримка та віра викладача допомагають дитині відчути впевненість на сцені. Головне завдання викладача – перетворити труднощі на розвиток, а навчання на джерело натхнення.
– Як змінюється дитина після кількох років занять музикою? Чи помічаєте Ви, як музика впливає на характер і світогляд?
– Музика працює тихо, але глибоко. І викладач це бачить якнайкраще. Дитина стає зібранішою, уважнішою, терплячішою. Зростає дисципліна, впевненість у собі та здатність чути себе і інших. Формується естетичний смак, емоційна чутливість і внутрішня культура. Поступово змінюється не лише гра, а й характер. Музика виховує особистість, допомагає дітям усвідомлювати власні емоції та вчить співпереживати іншим.
– Яку роль, на Ваш погляд, відіграє музична школа для нашої громади? Що вона дає дітям і батькам?
– Музична школа – це більше ніж освітній заклад. Це культурний центр, який формує обличчя громади. Дітям школа дає розвиток музичних здібностей і творчого мислення, можливість розкрити талант і відчути себе важливим. Батькам – підтримку у вихованні культурно-розвиненої дитини, безпечне і якісне середовище, яке збагачує дитячий світ; гордість за успіхи дітей та участь у житті громади. Громаді – живу культурну атмосферу завдяки концертам, заходам і фестивалям; виховання майбутніх виконавців, вчителів та цінителів мистецтва; зміцнення спільності та культурної ідентичності. Музична школа – це місце, де виростає талант, культура і майбутнє нації.
– Про що мрієте як педагог і керівник? Яке майбутнє хотіли б побудувати для музичної школи?
– Моя головна задача – створити школу, де кожна дитина відчуває радість від музики, розкриває свій талант і отримує якісну освіту, а батьки – підтримку й впевненість у майбутньому своїх дітей. Я прагну, щоб наш мистецький заклад був місцем натхнення, творчих зустрічей і концертів, а моя мрія – щоб він став взірцем сучасного початкового спеціалізованого мистецького навчального закладу. Майбутнє нашої школи я бачу таким: стабільне кадрове забезпечення та залучення молодих педагогів; педагогічний колектив, зацікавлений у постійному професійному зростанні; сучасні підходи до навчання та розвитку мистецької освіти; школа як місток між традиціями і новаторством, де кожен учень відчуває себе важливим. Семенівська музична школа стала невід’ємною частиною мого життя. Музиканти – це люди, які тонко відчувають струни людської душі і вміють виражати емоції без слів, адже музика – це ціле життя, особливо якщо вона бринить під дитячими пальцями. Я вважаю, що прививати дітям любов до мистецтва – це моє покликання. Мій девіз багато років поспіль залишаються слова одного митця:«Щоб життя стало музикою, а музика життям, треба однаково віртуозно грати, як на білих клавішах, так і на чорних, натискаючи на кожну з них до кінця».
– Дякую Вам за щиру та відверту розмову, за те, що поділилися своїм шляхом, досвідом і безцінними уроками життя та музики. Ваша відданість мистецтву, любов до учнів і професійна мудрість надихають усіх, хто хоче творити, вчитися та розвиватися. Ми переконалися, що музична школа – це не просто освітній заклад, а справжній культурний центр, де народжуються таланти, формується характер і росте майбутнє нашої громади. Бажаємо Вам і надалі відкривати нові горизонти у мистецтві, щоб кожен день приносив радість від музики, творчі здобутки та безліч щасливих моментів у колі учнів і колег. Нехай музика завжди звучить у Вашому житті так яскраво й глибоко, як Ви звучите у серцях своїх вихованців, і нехай любов до мистецтва завжди надихає Вас та тих, хто йде Вашим шляхом!
Ілона КРАВЧЕНКО
