У Семенівській громаді сталася подія, яку важко було передбачити навіть найсміливішим синоптикам: прямісінько серед лютого випав сніг. Так, саме так – у розпал календарної зими небо раптом вирішило виконати свою багаторічну традицію. Хто б міг подумати?
Сніг падав нахабно й без попередження. Він не узгодив графіків, не подав заяву за 10 днів й, очевидно, не провів громадських слухань. Просто взяв і засипав двори, дороги та тротуари.
І тут, як завжди, на допомогу прийшли коментарі в соцмережах. Бо якщо десь лежить сніг – це не проблема, поки її не обговорили в інтернеті. У нашій групі «Семенівські вісті» традиційно активувалися наші постійні дописувачі та «блогери» з порадами де, кому і як прибирати сніг
Заклики «чи важко взяти лопату?» звучали дуже натхненно, майже як мотиваційний тренінг. От тільки є маленька деталь: прибирання вулиць – це не флешмоб і не челендж. Це прямий обов’язок тих, хто за це відповідає і отримує за це зарплату з бюджету громади. Бо якщо завтра перестане світити вуличне освітлення – ми теж напишемо, що кожен має винести ліхтарик? Якщо не вивезуть сміття – запропонуємо скласти його в себе на подвір’ї «для загального блага»?
Заклики до самоорганізації – річ хороша, та й кожен має на це право... Як і право голосувати на виборах. Але коли цими закликами починають прикривати системну бездіяльність, це вже не про ініціативність громади, а про підміну понять. Бо коментарі з лопатами дуже зручно відволікають від простого запитання: а чому те, що має робитися регулярно і організовано, знову стало несподіванкою?
І поки в мережі тривають дискусії про «почни з себе», сніг на багатьох ділянках знову продовжують прибирати підприємці. Просто тому, що інакше не проїдеш і не пройдеш.
Усі ви знаєте їхні імені, адже ми неодноразово писали й називали. І от цікаво: якщо одного дня вони вирішать цього не робити – хто тоді переможе у двобої зі снігом? Лопати з коментарів чи реальна відповідальність?
Михайло ПОГРІБНИЙ
