Іноді шлях до справи життя починається з простого дитячого захоплення – олівця та чистого аркуша паперу. Із роками це захоплення може перерости у справжню творчість, яка знаходить своє місце у житті і стає покликанням.
Саме такою стала історія нашого героя. Любов до малювання супроводжувала його з дитинства, а згодом привела до різних творчих напрямів: розпису стін, малювання на будівлях та автомобілях, гравіювання по склу. Та справжнім викликом і водночас мрією стало мистецтво татуювання.
Народився Ігор Сергійович Андрієвський15 вересня 1992 року в селищі Семенівка, де зараз і проживає. У 2009 році закінчив Семенівський НВК №1. Цього ж року вступив до училища №7 у місто Кременчук, де здобув професію «столяр будівельний». Після навчання працював 10 років у магазині побутової техніки. А далі, шановні читачі, читайте про його захоплення і життєвий шлях.
– Ігоре, розкажіть, з чого почалося Ваше захоплення малюванням і як Ви прийшли саме до татуювання?
– Малювати любив з дитинства. У дорослому віці почав малювати на замовлення: на стінах будинків, гаражів, автівках та в приміщеннях. Однією з робіт, якою я пишаюся, є робота, виконана в приміщенні терапевтичного відділення нашої лікарні. Після цього три роки займався гравіюванням по склу. Бажання займатися татуюванням було ще у шкільні роки. Довго не міг зважитися на цей крок, оскільки не було досвіду і була боязнь робити людям боляче. У 29 років вирішив таки ризикнути та почав навчатися через мережу YouTube, спілкуватися з майстрами – і так протягом двох років. За цей період закупив матеріали та необхідне приладдя. Потроху тренувався на штучній шкірі.
– А пам’ятаєте своє перше татуювання? Які були емоції тоді?
– 21 травня 2023 року наважився зробити перше татуювання на людині. Зателефонував товаришу та запропонував йому зробити маленьке тату, на що він одразу погодився. Ескіз він обирав сам, значення тату було «віра, надія, любов». Емоціям не було меж: руки тремтіли, серце вистрибувало з грудей. Відійшов від цього процесу лише через годину. Через чотири дні з’явився перший клієнт, який був задоволений виконаною роботою. Отак і почав займатися татуюванням.
– Де черпаєте натхнення для своїх робіт?
– Натхнення для своїх робіт я черпаю насамперед у людях – у їхніх історіях, емоціях та характері. Найбільше надихає результат, коли клієнт дивиться у дзеркало і щиро радіє своєму татуюванню.
– У якому стилі Ви працюєте найчастіше і чому саме він Вам близький?
– Зараз працюю у різних стилях: від мінімалізму до чикано і мінімалізму. Постійно розвиваюся, переглядаю роботи інших майстрів, вивчаю нові техніки й шукаю свій власний почерк.
– Чи буває так, що через тату людина проживає якусь особисту історію?
– Так, дуже часто. Татуювання може стати способом прожити, прийняти або навіть завершити особисту історію.
– Чи складно працювати з людьми, які не до кінця визначилися з ескізом?
– Так, інколи це складно, але це частина моєї роботи.
– Де бачите себе через 5-10 років?
– Через 5-10 років бачу себе впізнаваним майстром з власним стилем та власною студією.
– Чи маєте татуювання на власному тілі? Є серед них особливе?
– Так, маю. Робив їх сам собі і для мене вони всі особливі.
– Ваші побажання молодим, талановитим людям.
– Мрійте масштабно. Дійте рішуче. Помиляйтеся сміливо. Перемагайте гідно.
Сьогодні татуювання для багатьох людей – це не просто прикраса. За кожним малюнком може стояти особлива подія, пам’ять, віра чи новий життєвий етап. Саме тому робота майстра татуювання потребує не лише технічної майстерності, а й розуміння людських почуттів та історій.
Для Ігоря Андрієвського татуювання стало не просто ремеслом, а справжньою творчістю, у якій поєднуються талант, наполегливість і бажання постійно вдосконалюватися. Попереду – нові роботи, нові ідеї та мрія про власну студію. І, без сумніву, кожен новий малюнок, створений майстром, стане ще однією історією, яка залишиться з людиною назавжди.
Ілона КРАВЧЕНКО
