У світі, де все частіше цінується швидкість і масове виробництво, особливою стає справа тих, хто вкладає у свої вироби час, душу та тепло власних рук.
Хендмейд – це не просто творчість, це спосіб мислення, спосіб бачити красу в деталях і створювати речі, які несуть емоцію. Саме про таку захоплень до власного творчого бренду, ми говоримо з майстринею, для якої рукоділля стало не лише хобі, а справжнім способом життя і самовираження.
Інна Третяк народилась у селі Хильківка Хорольського району. Коли їй було 6 років, сім’я переїхала в село Очеретувате, і там пройшло її дитинство та шкільні роки.
– Інно Павлівно, розкажіть, будь ласка, як почалося Ваше захоплення хендмейдом?
– Я думаю, що захоплення хендмейдом почалося в мене ще з дитинства. Спочатку я шила одяг лялькам. У школі відвідувала всі гуртки по рукоділлю. Там я навчилася в’язати гачком і спицями, опанувала техніку плетіння макраме. А ще дуже любила малювати і в той час, коли мої однокласники після уроків їхали в музичну школу, я летіла, як на крилах, у Семенівську школу №1. Бо там був художній гурток під керівництвом Івана Павловича Перетятька. Пам’ятаю, як жадібно, наче губка, вбирала кожне слово вчителя, і там, серед мольбертів, фарб і пензлів, я мріяла, що в майбутньому буду тільки художником...Та життя внесло свої корективи, і я вступила до Кременчуцького медичного училища. Отримала диплом медичної сестри і 23 роки пропрацювала в хірургічному відділенні Семенівської лікарні. Сьогодні, оглядаючись назад, я можу з упевненістю сказати: моя дитяча мрія збулася. Так, я не стою біля мольберта з палітрою фарб, але я стала майстринею хендмейду. І це – моє власне мистецтво. Ті знання, які я отримала на художньому гуртку – розуміння композиції, відчуття кольору, гармонії, форми – сьогодні оживають у моїх руках, просто в іншій формі. Кожен мій виріб – це те саме полотно, де замість мазків пензля я використовую фактури, нитки, матеріали та власну фантазію. Я так само створюю світи, дарую емоції та вкладаю душу в те, що роблю. Дитяче прагнення творити нікуди не зникло – воно просто знайшло своє ідеальне втілення.
– Пам’ятаєте свою першу роботу? Якою вона була?
– Кілька років тому, напередодні Нового року, подруга замовила мені парочку скандинавських гномів. Вони були такі кумедні, зроблені з того, що знайшли в наших шафах. Але це був початок того самого шляху, яким я рухаюся і зараз. Далі було багато гномів, навчання на курсі з ведення інстаграм-сторінки, створення нової продуктової лінійки, пошук постачальників якісних тканин, безліч спроб і помилок. Та в цей час я здобувала найцінніше – досвід і характер. Я зрозуміла, що хендмейд – це не просто хобі для душі, це повноцінна, багатогранна і складна справа, яка вимагає дисципліни, постійного навчання та сміливості. Сьогодні я вже не просто створюю красиві речі, а крок за кроком будую свій власний бренд, свій хендмейд-бізнес. І тепер кожна помилка сприймається мною не як поразка, а як черговий професійний виклик. Я навчилася не лише бачити гармонію в кольорах, а й розраховувати сили, спілкуватися з аудиторією, презентувати свою працю світові. Цей рух уперед, попри будь-які труднощі, і є моє найбільше натхнення.
– Скільки часу займає створення одного виробу?
– Все залежить від величини і кількості деталей. Це може бути від кількох годин до кількох днів.
– Що є найскладнішим у процесі виготовлення хендмейд-виробів?
– Напевно, найскладніше для мене – це вчасно перемикатися з «художника» на «підприємця». Творчий процес – це хаос, натхнення, політ фантазії. Але коли ти розвиваєш хендмейд-бізнес, ти маєш бути ще й маркетологом, фотографом, фінансистом і менеджером з продажу. Іноді важко буває дисциплінувати власне натхнення: змусити себе відірватися від створення нової ідеї, щоб прорахувати собівартість, опублікувати контент, провести аналіз і зрозуміти потреби цільової аудиторії. Знайти цей баланс між чистим мистецтвом і вимогами реального ринку, де твій виріб має бути не просто красивим, а й затребуваним – це, мабуть, мій найбільший щоденний виклик.
– Як Ваші рідні ставляться до Вашого захоплення?
– Мої діти завжди допомагають мені й підтримують навіть мої найбожевільніші ідеї. Вони щиро пишаються кожним моїм успіхом, і це відчуття надійного тилу за спиною – безцінне.
– Чи були випадки, коли Ваші роботи ставали особливими подарунками для людей?
– Кожна моя робота створюється для того, щоб стати для когось особливим подарунком. Тому, незалежно від того, чи це велике замовлення, чи маленька деталь, – я роблю її так, ніби це найголовніша справа мого життя. Тому всі вироби, які залишають мою майстерню, вже мають свою місію – стати для когось неповторним, пам’ятним знаком уваги.
– Чи є виріб, який Ви мрієте створити, але ще не втілили цю ідею?
– Мрій та планів у творчих людей завжди дуже багато. Наступна колекція буде присвячена «розумному затишку». Я готую вироби, які поєднають у собі естетику, народні мотиви та реальну практичну користь для дому. Окрему лінію розробляю спеціально для діток – там особливий акцент буде на безпеці та тактильності. Повністю карти розкривати не хочу, але обіцяю: це буде затишно, патріотично і дуже несподівано!
– Які поради дали б тим, хто хоче спробувати себе у хендмейді?
– Вірити у себе, у свій талант і порівнювати себе тільки з собою вчорашньою.
– Чим для Вас є творчість – хобі, робота чи спосіб самовираження?
– Творчість – це мій спосіб спілкування зі світом, можливість залишити в ньому свій теплий, неповторний слід і поділитися частинкою своєї любові з іншими.
– Про що мрієте як майстриня у майбутньому?
– Як майстриня, яка дивиться у майбутнє, я мрію про те, щоб мої авторські вироби з’явилися в домівках людей у різних куточках світу, приносячи туди часточку українського тепла та затишку. Мені дуже хочеться розвивати напрямок навчання – створювати захопливі майстер-класи (і для діток, і для дорослих), які б допомагали людям відкривати творця у собі. А ще моя найбільша мрія – ніколи не втрачати цього вогника натхнення, постійно рости і розвиватися та бачити щасливі очі людей, коли вони тримають у руках мої творіння.
– Що б Ви хотіли побажати читачам та людям, які цінують ручну працю?
– Усім читачам та людям, які вміють бачити красу в деталях і цінують ручну працю, я хочу від усього серця побажати ніколи не втрачати зв’язок зі своєю внутрішньою дитиною, яка вірить у казку та дива.
Світ хендмейду тримається на людях, які готові ділитися своєю внутрішньою світлою енергією через кінчики пальців. Інна Павлівна – саме така майстриня. Переплавивши медичну точність, художній смак та безмежну любов до творчості, вона створює не просто вироби, а справжні емоції в матеріальній формі. Ми щиро дякуємо Інні Третяк за розмову та за те тепле, неповторне світло, яке вона дарує людям. Бажаємо творчого злету, вдячних поціновувачів та здійснення найзаповітнішої мрії – бачити свої вироби у різних куточках планети як амбасадорів українського затишку!
Ілона КРАВЧЕНКО
P. S. Хендмейд (hand-made) – це виготовлення речей власноруч. Це унікальні авторські вироби, що цінуються за індивідуальність, ексклюзивність та високу якість
