Життя району
Шановні читачі «Вісника Семенівщини»! Не певний час газета буде виходити частково в електронному виді, тому всі новини та рубрики ви маєте змогу читати на сайті semenivka.com.ua. Вибачте за тимчасові незручності.
- Перегляди: 716
Мені бабуся розповідала, що її дід Павло Гнатович Черевко брав участь у другій світовій війні... Він воював на Білоруському фронті. З війни прийшов інвалідом І групи з відірваною ногою. Коли тікав від куль фашистів упав на бомбу. Йому залишилось проповзти ще трішки, але він не встиг. Бог його зберіг і він обійшовся тільки відірваною ногою його відразу ж відправили в госпіталь. Батьків моєї бабусі Петра Павловича Черевка та Катерину Нестерівну (Яценко) Черевко фашисти відправили в німецький концтабір, де вони познайомилися, а згодом одружилися. Вони були молоді, коли потрапили туди. Працювали Петро й Катерина на воєнному заводі, виготовляли зброю на танки. Ще один мій дідусь Олександр Данилович Кисляк теж попав під бомбу, та, на жаль, він не вижив.
- Перегляди: 991
There was a problem loading image 'images/news/militsiia_informuie.jpg'
There was a problem loading image 'images/news/militsiia_informuie.jpg'
У ході відпрацювання під час операції «Мак» у селищі Семенівка, старший дільничний інспектор Семенівського районнго відділу міліції затримав 18-річного громадянина, який при собі зберігав наркотичний засіб «канабіс». Речовину було вилучено та направлено для проведення експертизи до Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Полтавській області. «По даному факту розпочато кримінальне провадження за частиною 1 статті 309 Кримінального кодексу України (незаконне зберігання наркотичних засобів без мети збуту). Санкція даної статті передбачає обмеження волі на строк до трьох років або позбавлення волі на той самий строк», – зазначив начальник Семенівського райвідділу міліції Юрій Бець.
- Перегляди: 3615
З родоводу своєї родини, я дізналася, що на фронті були два мої прадідусі й один прапрадідусь. Збираючи інформацію про кожного з них, мені стало відомо, що мій прадідусь – Олександр Онуфрійович Козин був сержантом. На фронт його забрали майже на початку війни. Він був учасником бойових дій на Курській дузі, зокрема одну з нагород отримав за допомогу у взятті однієї з висот. На висоті німцями було обладнано дот із кулеметом, і тому бійці не могли штурмувати висоту. Мій дідусь разом з товаришами-бійцями вночі зуміли обійти і знешкодити кулеметника.
- Перегляди: 1075
Сьогодні в приміщенні Семенівської центральної районної лікарні під головуванням першого заступника голови районної державної адміністрації Лишко С.І. відбулася нарада питанням які стосуються діяльності лікарняного закладу. В нараді взяли участь: голова РДА, заступник голови райради Пипич Г.М., голови постійних депутатських комісій, голови депутатських фракцій та груп районної ради, головні лікарі ЦРЛ та ПМСД, бухгалтерська служба лікувального закладу, начальники економічного та фінансового відділів РДА, лікарі, середній та молодший персонал лікарні.
- Перегляди: 638
У будь-яку ніч мені солодко спиться і не сумую я ніколи. Живу з батьками, кожен день ходжу до школи. У моєї прабабусі є фото, але пожовкле і старе. З фотокартки на мене дивляться очі прапрадідуся Петра Семеновича Ромашка. Інколи мені здається, що він шепоче: «Пам’ятай… Пам’ятай, що колись на білому світі гриміла війна. Рік 1941... 1942... Бої... Атаки...». З криком «Ура!» мій прапрадід свинцевим градом ворогам шлях перейняв. В одному з боїв загинув. Це трапилось на Волині. А ось зовсім маленька фронтова фотокартка прапрадіда Григорія Никифоровича Моті. Одна єдина, усе, що залишилося на згадку про нього. Загинув він на Черкащині при форсуванні Дніпра.
- Перегляди: 1169
There was a problem loading image 'images/news/2014/Others/germany/17.JPG'
There was a problem loading image 'images/news/2014/Others/germany/17.JPG'
Наш колектив «Надія» був запрошений на міжнародний фестиваль хорових колективів в м. Варен (Мюріц) земля Мекленбург Німеччина, як багаторазовий переможець обласних та Всеукраїнських конкурсів та фестивалів людей з обмеженими можливостями. Звичайно, ця поїздка була пов’язана з деякими труднощами, а головне фінансовими. Та все залишилось позаду. Нашу невелику делегацію представляли: Сергій Чумак, голова Полтавської ОІ СОІУ, та члени Семенівської РОІ, учасники ансамблю «Надія»: Любов Грек, Микола Буланий, Павло Кобильченко, Катерина Осіян, Катерина Клименко та Ольга Дреєва.
- Перегляди: 1308
Мого прадіда звати Іван Якович Троцький, 1924 року народження. 1941 року 22 червня німецькі війська перетнули кордон нашої Батьківщини. У 1942 році вісімнадцятилітнім юнаком мій прадід пішов на війну. Воював на першому Білоруському фронті в танковій дивізії. Не дивлячись на те, що він був молодий, його призначили командиром танка, за його сміливий, завзятий і запальний характер. В цій же дивізії служив його старший брат Василь Якович Троцький. Вони ніколи не розлучались і завжди йшли пліч-о-пліч, допомагали один одному.
- Перегляди: 594
Мені розповідала моя бабуся Наталія про мою прабабусю Ганну Микитівну Нетесу, яку німці забрали в Німеччину на роботи. Каторжна була праця, завжди голод, холод, приниження. Хоча прабабуся Ганна була не концтаборі, а в хазяїна, краще від того їй не жилося. Допомогла вижити тільки надія на визволення. Радянські війська звільнили прабабусю і інших, і перевезли на Україну.
- Перегляди: 1421
Сьогодні в адмінбудинку відбувся благодійний концерт «Пам'ять серця», який організували педагогічний та учнівський колективи Семенівського НВК №1 ім. М. М. Хорунжого. Метою заходу було зібрання коштів для випускників школи – учасників АТО. Крім того, присутні могли побачити виставку малюнків та листів на підтримку наших воїнів. Тож, у підсумку було зібрано 2560 грн.
- Перегляди: 1443
Я впевнена, що кожна українська сім’я має у себе рідних, якими можна пишатися, гордитися і наслідувати. Сьогодні я хочу розповісти про свого прадідуся Олександра Матвійовича Котенка. Народився дід в 1914 році, коли світ огорнула перша світова війна. Злидні, холод та голод супроводжували малого Сашка все дитинство. Батько навчив свого сина читати і писати.
- Перегляди: 660
Ветеран війни і праці, учасник бойових дій, інвалід війни І групи Андрій Павлович Зима 22 серпня цього року відзначив ювілейну дату. Йому виповнилося 90 років. Мала батьківщина ювіляра – село Мусіївка, сусіднього Хорольського району. Саме тут у селянській родині того далекого 1924 року він народився. Батько Павло Архипович і мати Марія Демидівна все своє трудове життя з ранку й до пізна трудилися на різних роботах у колгоспі. Малого Андрія виховувала сестра. Доля приготувала йому багато випробувань. Село Мусіївка в ті роки було чималим за кількістю населення, адже об'єднувало під своєю назвою 8 навколишніх хуторів. Тяжко переживали селяни роки голодомору. Тому у 1939 році в пошуках кращої долі багато селянських родин із Мусіївки переїхали в село Преслав Приморського району Запорізької області. Сюди переїхали батьки Андрія і його двоє сестер. Закінчивши 8 класів місцевої сільської школи,юнак продовжив навчання на здобуття професії сталевара, щоб працювати на заводі «Запоріжсталь».


