b_385_225_16777215_00_images_news_2014_Turizm_Cerkva.jpg

Архітектура Північно-Східної Русі ХІІІ-ХV ст. не була ні простим відгалуженням візантійської, ні копіюванням романської чи готичної архітектури Західної Європи. Своїми своєрідними рисами вона завдячувала оригінальному поєднанню пишноти і величі, характерних для архітектури Візантії і з простотою і чіткістю форм архітектури Русі. Протягом ХІІІ-ХV ст. на Русі було споруджено багато храмів. Найбільш типовим був чотиристовпний одноглавий храм кубічної форми. Принцип його побудови такий: на чотири масивні стовпи, з’єднані попарно арками ставилась основа – «барабан» – для шоломоподібної бані.

Стіни поділялись на три частини пілястрами – виступали у вигляді стовпів-колон. Усі частини завершувалися напівкруглими склепіннями, а на них клалося спільне перекриття. Зовнішні стіни будівлі завершувалися напівкруглими запомарами, які закривали внутрішні склепіння. Східна частина храму мала один, або кілька виступів для вівтаря-апсиди. У західній частині, як правило, будувався балкон-хори.

Одним із перших храмів такого типу став – Преображенський собор у Переяславі-Залєському. Для нього ще характерні громіздкі позиції та бідно прикрашений фасад. Серед бідніших українських церков розрізняють два типи: побудовані за принципом давньокиївських пам’ятних храмів в (чотирьохстовпові, трьохапсидні, хрестово-купольні) та церкви, початкова структура яких утворилася  в Київській Русі. Найбільш поширеними були – тридільні і п’ятидільні церкви Центральної України: тридільні (з трьох зрубів розміщених по осі) та п’ятидільні (з п’яти зрубів, мають хрестоподібний план). Закінчуються багатозрубні церкви декількома верхами. Трьохзрубні храми утворюються за зразком української народної будівлі.

А серед просторих полтавських ланів, де в чудові літні дні, як море, хвилюється золотиста пшениця, розкинулося, потопаючи в зелені садів, велике старовинне село Очеретувате. Десь у сивій давнині губиться історія цього чудового українського села. Розкидані серед степів численні високі могили свідчать про перебування в цій місцевості ще на світанку людської культури різних народів. Першими поселенцями цієї місцевості були в основному вихідці із-за Дніпра, які йшли на ці неосвоєні землі шукати кращої долі.

З дореволюційного часу залишилася в Очеретуватому кам’яна церква, збудована старою поміщицею Трефільєвою за проектом полтавського архітектора, професора Сергія Носова – автора Козельщинського монастиря та багатьох громадських споруд на Полтавщині. Зокрема за проектом Сергія Носова був збудований колишній індустріальний технікум та монументальний будинок спілок у Полтаві, в архітектурну розробку якого були покладені мотиви старовинного російського зодчества.

Побудова церкви, пізніше названої Троїцькою, тривала з 1903 по 1911 рік і велася дуже ретельно. Наприклад, цеглу, яку поставляв А.Білоцерківський з с. Крива Руда, відбирав сам Сергій Носов. З 15 підвод з цеглою, він міг узяти одну цеглину з першої і одну з останньої і ударити їх одна об одну. Якщо при цьому хоч одна з них надщерблювалася, то завертали весь обоз.

Перше богослужіння відбулося у 1911 році, його провів отець Олексій – племінник Трефільєвої. В той час коли церковна діяльність була заборонена, в церкві правилося лише на великі свята. Одного разу на Великдень, коли споруда була заповнена прихожанами, її намагалися підірвати. Але вибух не зашкодив ні Божому храму, ні його віруючим.

В повоєнні роки церква зовсім не відкривалася. З утворенням колгоспу її хотіли перебудувати під зерносховище, але Євген Павлович Бутенко організував тут краєзнавчий музей. Він проіснував аж до 1991 року. Тепер церква знову зайняла належне місце в житті очеретуватівців, та й не тільки. На великі свята сюди з’їжджаються люди зі всього району, бо вона приваблює своєю красою і таємничістю минулого. У будівлі збереглися пам’ятки давнини. Це дубові східці, які ведуть до дзвіниці, свічкова лампада, декілька давніх ікон. За архітектурним стилем Троїцьку церкву необхідно віднести до тридільної церкви хатнього типу. Важливою відмінністю є матеріал – церкви хатнього типу будувалися з дерева – на відміну від цього Троїцька церква побудована з цегли.

Цікаві історичні дані про Троїцьку церкву с. Очеретуватого знаходимо на сайті «Полтавіка».

b_385_225_16777215_00_images_news_2014_Turizm_troitcka_tcerkva.jpgМурована, з прибудованою дзвіницею, церква на честь Святої Живоначальної Трійці в с. Очеретувате Хорольського пов. (тепер Семенівського р-­ну) збудована 1910 р. У 1912 володіла 35 дес. ружної землі. 1912 парафіян привілейованих станів – 12, козаків – 25, селян – 1184.

Релігійна громада відновила діяльність під час німецької окупації. У повоєнний час була зареєстрована органами радянської влади. Знята з державної реєстрації 1970 року. З метою недопущення руйнації приміщення храму за ініціативою голови місцевого колгоспу «Дружба» Є. П. Бутенка у церкві було створено Очеретуватівський музей наукового атеїзму, який діяв до 1990-х років. Він діяв як відділ Очеретуватівського народного сільського краєзнавчого музею на громадських засадах.

Як керівний орган при музеї діяла музейна рада. Експонати збиралися на території села. Фондова збірка налічувала 800 одиниць збереження. Серед експонатів: книги космонавтів Г. Берегового «Небо починається на землі», П. Поповича «Поклик Галактики», Г. Титова «Сімнадцять космічних зірок» із дарчими написами авторів.
Експозиція мала розділи: «Марксизм-­ленінізм про релігію», «Походження релігії», «Наука і релігія про походження життя на землі», «Роль КПРС у подоланні релігійних пережитків у свідомості радянських людей», «Сучасні радянські свята і обряди», «Революційні демократи, письменники та художники проти релігії», «Релігійне сектантство та його реакційна суть», «Космос на службі науки». Окреме місце було відведено показу природи рідного краю, побуту селян. Художнє оформлення експозиції виконано місцевими майстрами. При музеї діяв кінолекторій «Релігія – опіум народу», відбувалися атеїстичні вечори для молоді, діяли клуби «Юний атеїст», «Прометей», «Орбіта», проводилися вечори вшанування трудових династій, зустрічі «За круглим столом». Як осередок ідеологічної та антирелігійної пропаганди, музей проводив активну антирелігійну пропаганду у селах району.

Ліквідовано музей у 1990-х з ініціативи його засновника Є. П. Бутенка у зв’язку з передачею приміщення релігійній громаді села. Експозицію демонтовано, експонати частково передано до народного краєзнавчого музею у с. Очеретувате. Культові предмети передано релігійній громаді.

У новітній час громада Троїцької церкви зареєстрована 20.03.1992 за №60. Богослужіння проводяться у культовій споруді. Із священиків відомі: Олександр Васильович Неминущий (1912), Віктор Сало (1991), протоієрей Віктор Кишеня (з 1992 по даний час); із псаломщиків: Стефан Якимович Денисенко (1912); із церковних старост: селянин Омелян Тихонович Вовк (1912), Олег Федорович Балабко (2008).

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 5 / 5

Активна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зіркаАктивна зірка