З нагоди отримання Україною безвізового режиму з ЄС у парламенті з 06 по 09 червня тривала художня експозиція «Європейський вояж» полтавської художниці, члена НСХУ Алли Тимошенко. А 8 червня додалась ще одна унікальна подія – побачило світ друге видання поетичної збірки «Молюсь за тебе, Україно…», яку також презентували у Верховній Раді.
Скасування візових обмежень для українців – історична подія, яку варто відзначити. І полтавці підійшли до цього оригінально – виникла ідея організувати художню виставку. Ініціативу підтримав і допоміг її втілити народний депутат України Костянтин Іщейкін, куратором виставки виступила Ольга Цвігуненко.
Враження полтавської художниці від Європи змушують задуматися над збереженням власної культурної спадщини
Художниця Алла Тимошенко уже майже 10 років подорожує Європою і власним творчим прикладом переконує, що cвобода пересування дає стимул для свободи творчості. А оскільки головний напрям у її живописі – імпресіонізм, то нинішня персональна виставка природнім чином показувала у першу чергу враження митця і нестандартний погляд.
– За останні кілька років участі у міжнародних пленерах назбиралось чимало тематичних робіт і я зрозуміла, що готова презентувати для широкого загалу результати своєї праці. Для мене подорожі Європою – це обов’язково творчість і взаємопроникнення у мистецтві. Я можу стати малювати у центрі Берліна і заохочувати зацікавлену молодь, яка зібралася навколо, можу відкривати пейзажі польських і словацьких сіл. У своїх творах намагаюсь інтегрувати традиції різних мистецьких шкіл, зберігаючи свій погляд і активно поширюючи українські принципи творчих шкіл. Виставка «Європейський вояж» – це мої арт-нотатки з європейських пленерів, адже головне, що ми привозимо з подорожей – враження. Пленер загострює відчуття реальності. Сьогодні пленери у Європі – це нові сюжети, нові кольори, нове бачення природи і європейської культури. Також насолоджуюсь тамтешніми музеями і приводжу їх досвід для роботи у Полтавському художньому музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, – говорить Алла Миколаївна. – Дякую Костянтину Євгеновичу Іщейкіну за підтримку. На жаль, полтавці не так часто презентуються у Верховній Раді, як скажімо, представники Західної України. І я радію, що мала честь влаштувати персональну виставку з такої особливої нагоди і представляти наш край! Нам є що показувати.
Виставка зібрала чимало поціновувачів прекрасного. Гості мали можливість не тільки дізнатися про Європу, якою її побачила мисткиня, а й поспілкуватися з авторкою.
Алла Тимошенко щоразу не втомлювалась повторювати, що головне європейське надбання – це бажання й уміння зберігати шедеври культури й архітектури, водночас використовуючи для туристичної привабливості. Хоча і там є занедбані місця або унікальні будівлі, які стоять пусткою. Наприклад, на одній з картин зображений двоповерховий маєток у французькому стилі в центрі Будапешту. Там збереглися навіть старовинні дерев’яні двері, але сам будинок стоїть порожній, потихеньку скорився самотності і поки що невідомо яка доля чекає на нього.
У рамках експозиції був заявлений перформанс, але щоб він відбувся довелося буквально умовляти сувору охорону. Алла Тимошенко створила кілька робіт пастеллю між моментами спілкування з відвідувачами експозиції. Першим враженням від події став швидкий портрет журналістки каналу «Рада», а наостанок художниця замалювала будівлю Верховної Ради – малюнок тепер прикрашає Комітет з питань бюджету.
Магія її творчості захоплювала депутатів, котрі один за одним підходили, цікавились, дякували за енергетику позитиву, яку їм у ці дні дарувала Полтавщина в особі нашої делегації.
– Не міг залишатися байдужим до полотен Алли Тимошенко і до ідеї персональної виставки, – поділився враженнями нардеп Костянтин Іщейкін. – Цю художницю знають і цінують далеко за межами України і я пишаюсь нашою землячкою. Особливо мені близька ідея, яку вона хотіла донести своєю творчістю – збереження культурної спадщини у нашій державі, у рідній Полтаві. Мене дуже вразила робота, де зображені ще з натури музичні класи Феофанії Базилевич. А тепер цієї будівлі вже немає і вона залишилась лише у пам’яті та фото полтавців, на полотнах художників. Я радий, що у мене є колеги-однодумці, які підтримують більш жорсткі зміни у законодавстві щодо збереження історичних, архітектурних і культурних цінностей, і неухильне виконання законів!
Не можна спотворювати центр міста, не можна руйнувати те, що робить нас унікальними і не менш цікавими за Європу. Сподіваюсь безвіз дасть можливість нашим громадянам побачити, як там дбають про свої міста і культурну спадщину.
– Вдячна за привернення уваги громадськості до збереження пам’яток, – додає Алла Тимошенко. – Європа має бути не в дозволах і безвізах, а у нашому ставленні до цінностей, історії, власної пам’яті й повазі до самих себе. Нас не будуть поважати в світі, коли ми не будемо самоідентичними та унікальними.
Завітало на експозицію чимало відомих гостей і народних депутатів. Представники Західної України впізнавали знайомі краєвиди, більшість просто вголос ділилися враженням від побаченого, а от суто жіночу емоційність полотен відзначила нардеп Ольга Червакова (як виявилося, її мама любить Полтаву), і особливе замилування природою й глибиною традицій нашого краю висловив Володимир Литвин, який майже півгодини не міг відійти від біленької хатки, виконаної у сучасній техніці, що просто сяяла йому з полотна художниці. Відзначилась і однофамілиця художниці – нардеп Юлія Тимошенко.
Символічно, що на виставку завітали і земляки – і нардепи від Полтавщини, і екскурсійні групи з Гадяцького, Карлівського та Котелевського районів.
«Жодного піару, жодного замовного тексту. Лише жива емоція десятків сердець, яким є що сказати власному народу!»
День напруженого обговорення медичної реформи у парламенті був прикрашений презентацією антології патріотичної поезії «Молюсь за тебе, Україно…». Це унікальна книга, якої потребує нині, мов ковтка живої води весь український загал.
Друге видання побачило світ завдяки підтримці Костянтина Іщейкіна, який організував презентацію збірки у Верховній Раді. Цілком інакша форма презентації, ніж це було в Полтаві. З кожним потенційним читачем видавець Ганна Грибан і дві авторки-поетеси – волонтерка й громадський діяч Олена Задорожна і я, автор цієї розповіді, спілкувалися окремо.
Кожна книга знайшла свого особливого читача й розлетілася по всій країні – вдячними власниками стали народні депутати й бійці АТО, журналісти й волонтери, педагоги й очільники місцевих громад.
– Цій книзі судилася доля бути уособленням голосу сьогодення, – ділиться деталями створення збірки видавець Ганна Грибан. – Вона часом гірка, читаючи її стає ком в горлі, але разом із тим – світла й обнадійлива. Усі ми хочемо миру для нашої держави, віримо й молимось за Україну! До видання увійшли твори 61 автора з Полтавської області – ми не відмовили жодному – тут і поезії зовсім юних, твори домогосподарок, бардів, і поезія людей відомих далеко за межами нашої держави. Жодного піару, жодного замовного тексту. Лише жива емоція десятків сердець, яким є що сказати власному народу!
Авторами книги стали також Таїсія Артюшенко, Єва Марко, Зінаїда Мироненко з Великобагачанщини, Наталія Баклай, Людмила Дякунова, Ганна Кревська, Олександр Печора , Раїса Плотникова, Сергій Саливон, Ніна Шерстюк з Лубен, Надія Гринь, Борис Кононенко, Микола Костенко, Юлія Манойленко з Лубенщини.
Молитву за Україну почули у Верховній Раді. І знов тираж розійшовся-розлетівся майже до останньої книжки – і це добра доля для кожного рядочка – бути почутим, підхопленим і кликати до об’єднання й миру у нашій державі.
Марія БОЙКО,
помічник народного депутата
