b_385_225_16777215_00_images_news_2014_Politic_ydav.jpg

Олександр Удовіченко розповів про свою відповідальність за Олександра Мамая та «зрадників», поділився планами на майбутні 2 роки — відкликати мера та працювати на громаду

Фракція політичної партії «Рідне місто» чекає на входження нових чотирьох депутатів до складу Полтавської міської ради. Це стало приводом, щоб поспілкуватись із лідером партії Олександром Удовіченком. Ми вважали, що йому є що розповісти, адже багато фігурантів, яких сьогодні і він особисто називає «зрадниками», з’явилася поруч із ним далеко не сьогодні.

Кілька пунктів із його біографії. У 1993-2003 роках Олександр Удовіченко — керівник Полтавської філії, регіонального управління та головного управління КБ «ПриватБанк». З липня 2003 року по січень 2005 року — голова Полтавської обласної державної адміністрації. З вересня 2006 по березень 2010 року — голова Полтавської обласної ради. З березня 2010 по березень 2014 року — голова Полтавської обласної державної адміністрації. З 1 вересня 2014 року — голова громадської організації «Рідне місто», рідний край». Екс-член Партії регіонів. Екс-голова обласної організації Партії регіонів. У лютому 2014 року Олександр Удовіченко був ініціатором припинення діяльності Полтавської обласної організації Партії регіонів та її місцевих організацій.

— Після виборів 15 року стала дилема як знайти конструктив у роботі із нинішнім мером Олександром Мамаєм. Він продукт, так би мовити, спільних дій: мешканців Полтави та політичних еліт. В тому числі, і я доклав руку до становлення Мамая...

— Вибачте, що переб’ю, але тут дійсно цікавий момент. Ви зараз гостро критикуєте міського голову, але люди скажуть, а хто його, так би мовити, породив? А це, як ви правильно відмітили, зробив, у тому числі, і Удовіченко.

— Безумовно, я відчуваю певну моральну відповідальність за тих, кого я у свій час підтримав і хто не виправдав сподівань полтавців. А так сталося, що я опікувався суспільними проблемами, в тому числі й в обласному центрі, протягом 10 років, навіть більше. Тому в Полтаві на кого не покажи пальцем, мені потрібно було підтримувати із ним якісь стосунки. Ще по моїй роботі у «ПриватБанку», коли я допомагав і словом, і кредитом нашим місцевим підприємцям, які починали робити перші кроки. Звідки взявся Мамай? Він був непоганим бізнесменом — у нього є ділова хватка. Після виборів у 2010 році, коли попередній мер Андрій Матковський не виправдав довіри, переді мною постала дилема — з одного боку зупинити Матковського, а, з другого, знайти того, хто мав велике особисте бажання стати мером. Таким виявився Мамай. Тоді він декларував речі, які були всім полтавцям зрозумілі — врятувати місто від бізнесового проекту. У тій мірі, у якій могла його підтримати обласна влада, ми його підтримали. Таким чином він став мером і ми намагалися із ним конструктивно працювати. Але він тоді отримав карт-бланш — свою більшість у міській раді, тому конструктивно співпрацювати ставало все складніше. З кожним роком це тільки поглиблювалось. Тому він перетворився на мера такого... базарного типу, який зробив бізнес на роздачі землі під ринки, під МАФи і т.д. Ось така історія — так він з’явився. 

Перед виборами у 2015 році, ми створили партійну організацію, незалежну від київського керівництва, щоб полтавці мали всю повноту впливу на процеси у місті. Постала дилема: як працювати з Матковським, а також із Мамаєм, який знову став мером. Ми домовились про сфери персональної відповідальності. Нам дісталася найважча ділянка — сфера ЖКГ. Ми працювали рік. Я не був комфортним ні для одного, ні для іншого. Тому що, де бачив моменти явного грабунку Полтави, то не давав питанням хід. Це не подобалось Олександру Мамаю, бо він звик цинічно використовувати людей, адже помилково вважає себе «царем». Через якийсь час йому вдалось «переманити» депутата Світлану Бондарєву. Отримавши таким чином 23 голоси, Мамай вирішив, що готовий скинути кайдани з ніг. Ситуація була зрозумілою, тому ми пішли в опозицію, розробили свою стратегію. На жаль, наші вже колишні колеги-депутати не зуміли працювати на громаду в стані опозиції. Так, Оксана Деркач не уявляє своєї ролі у Полтаві без портфеля секретаря міськради. У нас з колегами були багаточасові дискусії: як працювати із мером, який є головним носієм розорення Полтави...

— Вибачте, але ви згадали сферу ЖКГ. Наразі частина техніки комунальних підприємств передається в оренду приватним структурам. Однак за часів, коли член вашої команди Олексій Чепурко був заступником мера, то він підтримував фактичну ліквідацію комунального підприємства «ПМШЕД». Можливо, наразі влада просто продовжує лінію «Рідного міста»?

— Безумовно, можна нам таке питання поставити, і нам буде важко на нього відповісти. Але хочу сказати, що ситуація із «ПМШЕД» була започаткована Олександром Мамаєм ще у минулій каденції. І коли ми прийшли до керування цієї галуззю, то підприємства фактично вже не було. Були борги по зарплаті, була техніка, яка не відновлювалась... і так далі, і так далі. І Олексій Чепурко прийшов уже, так би мовити, на кінець життя цього підприємства. І постало питання: як зберегти хоча б кістяк людей, або як погасити заборгованість? Тому так тоді ситуація і склалася. Але зараз, коли комунальні підприємства знищуються на користь приватних і своїх «фірмочок», то це злочин перед громадою. І мер зараз продовжує форсувати питання комунальних підприємств, можливо, відчуваючи кінець своєї політичної діяльності у місті. Це все до питань командної роботи, але Мамай не вміє так працювати, натомість він нахабно і цинічно «розводить» людей, з однією метою — якомога більше заробити на бюджетній гривні. Ну, ви подивіться, що зараз відбувається із комунальною сферою Полтави. Вчора я був у Кременчуці — це небо і земля. Хоча там точно також прийшла нова команда, новий мер. Як можна було втратити нагоду отримати кредит ЄБРР на отримання нових тролейбусів? Тому що пасажирські перевезення — це була зона відповідальності мера і він її нікому не віддавав. Це його «золотий коник», як він вважає. І те, що він створив у цій сфері — це тягне на кримінальну відповідальність. Напевно, скоро й тролейбусне управління стане банкрутом... Чому так? Тому що у цієї людини навіть не вкладається у голові, як це працювати на користь громади. Ще перші тролейбуси «Богдан» ми з ним купували 50 на 50 із обласним бюджетом, бо він інакше не хотів, бігав, шукав варіанти, щоб не робити цього... Кременчуку ми тоді також допомогли із тролейбусами, але Кременчук сьогодні вже пішов далі (отримав 8 нових тролейбусів із 50).

— Добре. Ви довіряєте 4-м новим депутатам, які заходять від «Рідного міста»? Наприклад, у свій час тендерний комітет на КАТП-1628 очолював Едуард Волков, а підряд на поставку шин для сміттєвозів виграла фірма падчерки мера. Мера, якого ви критикуєте.

— Хочу сказати, що таке було взагалі КАТП-1628. Коли ми туди делегували нашого представника Тараса Бойка, то він проаналізував фінансовий стан підприємства і зрозумів, що це руїна. З бюджету не було фінансування, а воно було необхідне, бо прибутків там не було. І у нас виникали із Олександром Мамаєм постійні конфлікті по роботі з КАТП. Тому що він кожного дня вбачав для себе певну небезпеку, коли молодий директор підприємства намагався реалізувати там роботу. Наприклад, до приходу Бойка запчастини закуповувались у якихось сумнівних фірм. І коли новий керівник почав працювати прозоро, то це почало викликати невдоволення. Коли постало питання із наведенням порядку на Макухівському сміттєзвалищі, то з’ясувалось, що там працює якийсь родич Мамая, який щодня заробляє там на сортуванні. Звичайно, можна шукати питання по роботі наших управлінців. Але, наприклад, взимку постало питання — поставити нові вікна на підприємстві, хоча б найдешевші. Це чомусь викликало таку бурю з боку міського голови... Хоча давайте ж створимо нормальні умови для людей, які там працюють... Це свідчить про те, що мер не здатен працювати на громаду. А про те, що він не здатен працювати командно, я говорив вище.

— Тобто, підряд структурам мера ваші представники не подарували?

— Потрібно розбиратися, що там були за структури, і які саме належать Мамаю. Але своїм депутатам, і тим, які заходять в раду, я безумовно довіряю. Основна задача — оновити команду. Тому що, наприклад, люди, яким ми довірили міську організацію «Рідного міста», створили там невеличкий клуб кумів-родичів-друзів. А велика кількість наших депутатів в районних радах міста залишились сам на сам.

(Додамо до цієї відповіді Олександра Удовіченка відповідь Едуарда Волкова. За його словами, він, як член тендерного комітету, мав інформацію про директора фірм, а не про кінцевих бенефіціаріїв, він не перевіряв цю інформацію. Він повідомив, що заробіток на підряді був приблизно 150 тис. грн. А потім він та Тарас Бойко звільнилися із підприємства.)

— Якщо я вірно зрозумів про «клуб»... То, наприклад, є підприємець Олег Хардін, який нещодавно став членом виконкому.

— Його привела Оксана Деркач, як активіста, як людину, яка хоче займатися суспільними справами. У нього є цех з виробництва шкарпеток у Мачухах, він бере участь у роботі в ОТГ Мачух. А те, що він неправомірно став членом виконкому, то це така подачка мера своїм міньйонам, на чолі із Оксаною Деркач. Він спочатку їх підкуповує, а потім перетворює на безвольних виконавців його волі. Таке життя. Деякі люди — слабкі в колінках. А потім не знають, як із цього колеса виплигнути і роблять нові і нові помилки. 

— До речі, чи не могли б зупинитись на цих людях більш детально. Ви багато згадували про Оксану Деркач. Але ким вона було до зустрічі із вами? Адже потім вона працювала у проекті Партії регіонів, разом із вами. Стала секретарем міськради вперше... Це знову завдяки вам.

— Вона була працівницею в оргвідділі Полтавської облдержадміністрації. Якщо не помиляюсь, у 2003 році, коли мене призначили головою адміністрації. Вона була енергійною, молодою особою. Хоча я тоді не очолював проект Партії регіонів, його очолював Олексій Лелюк. Вона вже працювала в активі ПР. Скажу, що у неї є певні задатки: організаторські та об’єднувальні. Вона ніколи не була сірою конячкою і завжди була активною серед нас. Інша справа — коли постав вибір між злом і труднощами, то вона обрала зло, яке, я вважаю, поставить жирну крапку на її політичній кар’єрі. По-друге, мені здалося, що у неї з’явилися великі амбіції на свою роль у міській раді. Настільки високі, що вона вирішила, що все інше не настільки важливе. Тепер вона вже говорить про свою команду і про свої добрі справи, які принесуть їй електоральну підтримку на майбутніх виборах. Це і стало причиною, що вона зробила крок до зради. Інакше не назву. Інша річ, коли вона б підійшла і сказала, що мені з вами далі — шляху немає. Я бачу, що Мамай — добрий мер і він буде наступним мером. А ми де будемо? Тому я виходжу з «Рідного міста». А коли вона почала за спиною вести сепаратні переговори із Мамаєм (а ми знаємо його можливості переконувати людей, обманювати і забувати про свої обіцянки), то вони і піддались на оцю всю історію. Щодо інших фігурантів цієї справи, яких ми відкликали, то вони зробили свій вибір і нехай ідуть іншим шляхом.

— А Валерій Пархоменко? Я особисто його тільки із вами пов’язував. З чого все починалося?

— Не пам’ятаю точно, звідки він взявся, якщо не помиляюсь, також працював в апараті адміністрації, був активістом. Він був і залишається енергійною людиною. І він має амбіцію реалізувати себе в суспільних справах. А по-друге, він проявив якусь слабкість, коли повинен був проявити позицію. Тому і Деркач, і Пархоменко — це наші прорахунки в роботі із людьми. Так буває...

— А що за людина — Євген Дикань? Він також був у вашій команді, що сталося?

— Коли ми створили «Рідне місто» і задекларували свою позицію, то приймали усіх, хто її поділяв. Тим більше, що увійти у нову політичну партію — це певний ризик. Тому із розумінням приймали. Потім стало відомим, що він кум Оксани Деркач, вони дружать сім’ями. Коли я його побачив вперше? Коли я був головою держадміністрації мені його привела громадськість. Більше у мене із ним контактів не було, а в 15 році він став членом нашої команди. Ви розумієте, що усі політичні партії — це добровільні об’єднання людей...

— Можливо, потрібно попереджати людей, що вони не обов’язково прийдуть до влади, для цього потрібно працювати.

— Звичайно, і ми попереджали, що, можливо, ми будемо в опозиції. І я йшов кандидатом у мери Полтави для того, щоб максимально реалізувати підтримку полтавців, для того, щоб завести максимальну кількість людей.

— Так, більшість депутатів зайшла у раду на вашому імені. До речі, є позиція керівника КУ «Інститут розвитку міста» Юрія Левченка, який заявив, що не писав про відмову від депутатства у 2015 році. А ви написали, тому, як наступна по списку, до ради зайшла Оксана Деркач.

— Я не хочу наводити зараз «тєнь на плєтєнь» на Оксану Деркач, яка відповідала за міські вибори, як керівник партійного проекту. І сьогодні у мене немає бажання це розворушити. Якщо є таке бажання у Левченка, то нехай. Ситуація була така — є сайт ЦВК, де є результати виборів по Полтаві із мокрими печатками. І Левченко був вище за Деркач у списку. У них були майже однакові результати, але, як мені пояснили, у Левченка була більше дільниця, там більше виборців. Тому стоять: Левченко, Деркач, Волков. А на міській ТВК — Деркач, Левченко, Волков. Але чому раніше Левченко не мав запитань, а тепер вони у нього з’явились? Я мав із ним зустріч, він сказав, що у нього є моральне і юридичне право розбиратись в цій ситуації. Я тільки — за.

— Як я зрозумів, він вже не ваша людина?

— (Усміхається) Ну, питання так не стоїть: наша чи не наша людина. Кожен повинен проявити себе у справах. Тоді можна сказати: ми далі йдемо із цією людиною або не йдемо. Але ми не ставили перед собою питання перевіряти Левченка на лояльність, це не наш підхід. Ось якщо ми побачимо, що людина пішла з іншими людьми, то тоді ми принципово поговоримо з Івановим, Петровим...

— А Олег Демков? Новий депутат від «Рідного міста». Його з Оксаною Деркач пов’язували, принаймні, дружні стосунки.

— Все що стосується 4-х нових депутатів, то вони здатні працювати і в команді, і в опозиції до мера. Спільні рішення фракції — підтверджуються відповідними голосуваннями на сесії. Можна мати свою думку, аргументувати її. Але колективна форма прийняття рішень повинна превалювати в діях депутатів. Ці четверо заявили, що вони здатні себе так вести. Розумієте, депутатська робота — це безкінечна боротьба: боротьба із викликами з боку цинічних осіб, які роблять атаки на депутатів. Сьогодні ми відпрацьовуємо стратегію дії на майбутні 2 роки. Вона буде озвучена громаді, але вже зараз ми доносимо до громади, що наше завдання — позбавити Полтаву від такого мера, як Мамай. Бо якщо ми оберемо його в третій раз — то Полтава перетвориться на хутір, вкритий бур’янами.

— Амброзією, а не просто бур’янами.

— В центрі міста — амброзія. Жоден газон не стрижеться. В принципі, зруйнована система прибирання в місті. Але так сталося, що мер обманув і певні політичні еліти, і виборців, використавши їхні труднощі.

— До речі, коли ви вище говорили про пошук алгоритму дій після виборів 2015 року, курсували чутки, що команди Олександра Мамая та Андрія Матковського повідомили, що у них були найбільші витрати під час виборів, тому місце «Рідного міста» — третє. Приблизно так було сказано, що ми рік попрацюємо, а потім і вам щось дамо...

Це примітивний підхід, що ось ми витратили більше... Я не знаю, скільки вони витратили. Думаю, що більше, ніж ми. Ми збирали особисті кошти, певні спонсорські кошти. Ці кошти дозволили нам друк нашої агітаційної продукції. Ми намагалися доходити до людей і доносити їм свою позицію. А вони роздавали аптечки, цукор. Але так питання не стояло: «Хто скільки витратив». Для мене особисто стояла інша проблема — дивилися на мене 7 пар очей депутатів і запитували мене, а як знайти своє місце, щоб принести користь громаді. Той же Володя Корнійчук (наразі відкликаний депутат. — Авт.) запитував, ось на окрузі у виборців дах тече, інші проблеми. Чи повинні ми якось впливати на це? Звичайно, що повинні. Але потрібно було вибудувати такий алгоритм, щоб працювати на виборців і врахувати амбіції і Матковського, і Мамая. Але коли винесли на сесію 37 кіосків, а я сказав, що давайте або взагалі мораторій, або не будемо ставити ці кіоски, то я став некомфортним партнером. Мер почав шукати інші шляхи. Хоча я думаю, що він із самого початку це планував: зробити вигляд, що буде командна гра, а потім потроху купляти депутатів. Але і в мене іншого вибору не було, своє слово звик тримати.

Тоді прийшли до мене Олександр Мамай і Андрій Матковський. Мер сказав, що потрібно зробити перезавантаження. Я запитав: Ви вдвох так думаєте? Вони почали говорити, що наші люди ведуть себе неадекватно. Що Чепурко дає інтерв’ю журналістам без згоди мера. Можете уявити, що у мера в голові, коли заступник працює і дає інтерв’ю, але це, на його думку, неадекватно?

— Тобто, вони прийшли вдвох?

— Так. Я сказав Матковському, чи він вірить у ту нісенітницю, яку каже Мамай? А Матковський говорить, що нічого страшного, адже і Оксана Деркач задумала щось своє. Я відповів, що, рєбята, ми ж прийшли для іншого, у нас свої політичні партії. Бо слово «перезавантажити» прозвучало таким чином, що «давайте розійдемось». Прозвучало, що ми не комфортні, а вони інакше розуміють свою роль у місті.

— Про «перезавантаження» я вже чув від Андрія Матковського. А чи можна зараз спрогнозувати конфігурацію нової більшості? І, до речі, яка тут роль нинішнього голови Полтавської ОДА Валерія Головка?

— Я хочу ще раз повторити: фракція «Рідного міста» на будь-які домовленості із Олександром Мамаєм не піде. І ми будемо голосувати за ті питання, які, на нашу думку, нестимуть користь громаді Полтави. Все інше ми не підтримуватимемо.

— Наприклад. Кредит ЄБРР — позитив? Збереження комунальних підприємств?

— Звичайно, це позитив. Взагалі, якщо говорити про майбутнє, то наша фракція надасть свої голоси за недовіру меру Мамаю. І ми будемо шукати для цього інші голоси. Щодо інших наших партнерів, то ми координували свої дії тільки в рамках відкликання депутатів. Інших домовленостей не було. Тому по подальшій роботі ми не брали перед іншими фракціями жодних зобов’язань стосовно коаліцій. Стосовно діяльності обласної адміністрації, то я не приховую того, що я часто не розумію дії сьогоднішньої влади, але з іншого боку, вважаю, Головко поступив розумно, як мінімум відповідально, коли надав майданчик для засідань ТВК на території ОДА. Чому? Тому що мер робив все, для того, щоб дискредитувати роботу ТВК, залякати її членів. У мене є інформація, що він особисто об’їжджав членів ТВК, тиснув у різних формах, винаймав спортсменів і т.д. Члени нашої ініціативної групи отримували погрози, якісь пасквілі...

— Хто буде наступним секретарем міськради?

— Це, звичайно, ключове питання, але на сьогодні я не можу дати на нього відповіді. Я розумію, що ми повинні знайти алгоритм для спільних голосувань за недовіру меру. Але взагалі, ми не будемо підтримувати ті кандидатури, які будуть роз’єднувати, а не об’єднувати.

— Наприклад, лідер найбільшої фракції Андрій Матковський — це яка фігура?

— Це роз’єднувальна.

— Тобто, важко зараз щось сказати однозначно? А інші фракції — «Самопоміч», «Свобода»?

— Щодо «Свободи», то прогнозую, що вони пройдуть той же шлях, який пройшли їхні попередники, але набагато швидше (усміхається). У них буде повне розчарування від їхньої співпраці із мером. Він їх використав на останньому витку своїх можливостей. З іншого боку, прагматики із «Свободи» використали мера для реалізації своїх принципових програмних завдань.

— Питання червоно-чорного прапору?

— Так, прапор. Щоб ви розуміли, є завдання — вкрити території усіх рад червоно-чорними прапорами. Що вони ще готові продати за прапор... Ось і все. А «Самопоміч»... Вони для мене романтики. Так, вони декларують якісь корисні речі, а потім хтось говорить «риги». Ну, побачимо, як ми будемо співпрацювати.

Джерело: https://poltava.to

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка