b_385_225_16777215_00_images_Visnyk_Semenivschyny_nauhatko.jpg

Він відома людина у нашій країні і за її межами. Скрізь, де побував, має безліч друзів, які на всіх мовах величають його просто – Корнійович. У нього є щось особливе – непідроблена душевна щирість, людяність, відвертість, простота у спілкуванні, доброзичливість, уміння вислухати доводи опонентів і потім аргументовано, спокійно викласти свою думку, власну позицію. Він випромінює енергію, притягує до себе. З ним можна говорити на будь-які теми. Навіть у найскладніших екстремальних ситуаціях він завжди знаходить вихід, блискавично приймаючи єдино вірне рішення, і з дотепним, іскрометним гумором, притаманним лише йому, швидко владнає безнадійну, на перший погляд, справу. Ще в студентські роки коло його інтересів не обмежувалося спортом, хоча на той час він був уже семиразовим чемпіоном України, призером першості Союзу із самбо. Знався на питаннях економіки, політики, спортивної медицини та психології.

10 серпня цього року в житті нашого славетного земляка, Почесного громадянина Семенівщини Олександра Корнійовича Наухатька знаменна подія. Йому виповнилося 75 років. Він є відомим діячем фізичної культури і спорту. За значний особистий внесок у реалізацію державної політики в галузі фізичної культури та спорту України, високий професіоналізм указом Президента України у 1999 році йому присвоєно звання «Заслужений працівник фізичної культури та спорту України». Запорукою успіху є висока фахова та професійна підготовка. У 1966 році він закінчив Київський державний інститут фізичної культури і спорту за фахом «тренер-педагог». Потім здобув спеціальність «юрист-правознавець» в академії імені Дзержинського (Москва). Усе своє свідоме життя О. Н. Наухатько присвятив вихованню та формуванню фізичної досконалості, захисту та охороні прав людини, безпеці життєдіяльності.

У самбо Корнійович з 1956 року. Майстер спорту, Почесний майстер спорту СРСР, Державний тренер СРСР по Україні, заслужений тренер України,  чемпіон України 1966-1972 років, чемпіон Європи 2000-го та чемпіон світу 2001-2002 років серед майстрів. З 1991 року і по сьогодні – головний тренер збірної команди України з боротьби самбо. За роки Незалежності команда України здобула понад тисячу медалей різного гатунку у міжнародних чемпіонатах, Кубках Європи та світу. Він виховав і підготував 43 заслужені тренери України. У творчій співдружності з колегами підготував 21 чемпіона світу, 45 чемпіонів Європи, 12 заслужених майстрів спорту, 24 майстри спорту міжнародного класу. І це далеко не повний перелік спортивних досягнень. Він постійно поповнюється. Корнійович залишається першим почесним віце-президентом і членом виконкому Міжнародної федерації самбо (FіАS), начальником Департаменту фізичної культури і спорту, громадської організації «Міжнародний союз козацтва», генерал-полковником козацтва України, академіком Всесвітньої академії самбо, дійсним членом Міжнародної академії безпеки життєдіяльності, членом Міжнародної антитерористичної єдності. Його відзначено понад 40 державними, відомчими та трьома міжнародними нагородами,  зокрема орденом болгарських командос, за вагомий внесок у боротьбу з тероризмом.

З глибокою повагою ставляться до нього його колеги на Всесвітніх конгресах у Софії, Сен-Жан-де-Люз (Франція), Калінінграді, іспанському Хіхоні, Токіо, Москві та багатьох інших містах світу. Не випадково Олександр Корнійович Наухатько став одним із керівників міжнародного самбістського руху. Його ставлять завжди у приклад як зразкового сім’янина, який прожив у шлюбі з дружиною понад 50 років. Має чудову родину, виростили прекрасних дітей і внуків.

Олександр Корнійович займається науковою діяльністю, має понад 150 наукових праць, серед яких «Навчальна програма із самбо для дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, шкіл вищої спортивної майстерності», «Навчальна програма із самбо для молоді та юнацтва» та інші. Підготовлено до другу грунтовну монографію «Жити, щоб боротися, боротися,  щоб перемагати. Українське самбо: історія  в особистостях».

У своєму зверненні до колег, друзів, творців самбістського руху, до всіх, хто присвятив себе торжеству спортивних єдиноборств, хто симпатизує унікальному, захоплюючому виду спорту – самбо, популярність якого постійно зростає не лише в Україні, а й у міжнародному масштабі, Олександр Корнійович Наухатько виражає впевненість, що недалеко той час, коли самбо стане олімпійським видом спорту, і майбутнє в системі єдиноборств належить цій боротьбі. Тому девіз «Боротися, щоб жити, боротися, щоб перемагати» залишається мобілізуючим лейтмотивом. Корнійович, як ніхто інший, вірить у торжество самбо в Україні.

Народився О. К. Наухатько 10 серпня 1940 року у невеличкому селі Тарасівка, яке підпорядковане Семенівській селищній раді. Сьогодні у Тарасівці налічується 147 дворів і проживає 330 жителів. У минулому переважна більшість жителів села, навіть цілими родинами, працювали на Веселоподільському цукровому заводі і Веселоподільській дослідно-селекційній станції, які розташовані неподалік Тарасівки. Хата Наухатьків стояла майже на березі  ставка, за садком на леваді. Сюди взимку і влітку сходилося багато молоді з Вереміївки, Веселого Подолу і Семенівки. Узимку всіх об’єднувало бажання покататися з крутих берегів ставка, пограти на льоду без ковзанів у хокей, бо ковзани і ключки були рідкістю, влітку – щоб скупатися,  поніжитися на сонці та поганяти м’яча на леваді. Тут проходили справжні футбольні баталії. Незважаючи на невеликий зріст у худорляву статуру тіла, Олександр завжди перемагав своїх однолітків і навіть набагато старших за себе.

Навчався він у Семенівській середній школі №2. Учитель фізкультури Трохим Трохимович Бутенко не міг нахвалитися ним, завжди ставив Сашу у приклад іншим, адже той щороку вигравав шкільні і районні змагання з легкої атлетики. Особливо вдавалися йому стрибки, спринтерський біг, метання. Навчався у школі добре і після її закінчення, як і багатьох його ровесників, вабила романтика далеких доріг, хотілося чогось нового, незвіданого. За путівкою комсомолу Олександр вирушив підкоряти шахти Донбасу, та його вдавана «дорослість» не обманула гірників. Побачивши його в штреку, під землею, відразу зрозуміли, що перед ними ще хлопчина, якому тут не місце. Поклопоталися перед начальством, і Сашка направили в ремісниче училище, де він здобув професію столяра 5 розряду, а також виконав перший спортивний розряд у стрибковій акробатиці.

Армійська служба проходила на Північному флоті, де морози сягали 60 градусів. Безліч разів йому рятувало життя бездоганне, відпрацьоване до автоматизму знання прийомів самбо і досконала фізична підготовка. Минуть роки, і Корнійович знову прийде у рідний динамівський спортзал спочатку як тренер спорткомітету СРСР по Україні, потім – як президент Федерації самбо і головний тренер збірної країни.

Я пригадую розмову з відомим спортивним журналістом, майстром спорту Григорієм Канєвським, який на моє прохання коротко розповісти про Наухатька, не замислюючись, відповів: «Корнійович – один із не багатьох, у складному характері якого незбагненним чином уживається крига і полум’я, сувора вимогливість і незвичайна, до сентиментальності, доброта. Він уміє наполягати на своєму, довести доцільність своїх рішень. Це справді магнетична особистість, до якої тягнуться спортсмени, тренери, мої колеги – журналісти, які присвятили українському самбо сотні, якщо вже й не тисячі, публікацій».

Сказане про Олександра Наухатька продовжує заслужений тренер України Володимир Виноградов, який виховав дворазового чемпіона світу Ростислава Борисенка і цілу плеяду відомих майстрів: «Історію, всупереч твердженням марксистів, роблять особистості. В українському самбо – це Корнійович. Недаремно ж залишається він першим почесним віце-президентом і членом виконкому Міжнародної федерації самбо, главою дисциплінарної комісії, цього дуже важливого органу, який, висловлюючись юридичною мовою, вершить правосуддя – відстежує всі порушення й карає провинних суддів, спортсменів, тренерів, керівників національних федерацій. Тільки Корнійовичу, з його незаплямованою репутацією, який тонко розуміється на нюансах самбістського мистецтва, могли це довірити». А чемпіонат світу 2000 року з боротьби самбо у Києві. Це, перш за все, велика данина поваги, шани і визнання Олександру Корнійовичу Наухатьку, що виявила йому Міжнародна федерація самбо. У конкурсі за право проведення цього чемпіонату брали участь такі гранди європейського і світового самбо, як Англія, Франція, Швейцарія.

Прикладом 60-річної вірності самбо є така непересічна людина, наш земляк Олександр Корнійович Наухатько. Як життєвий звіт для сьогоднішніх і прийдешніх поколінь буде книга Корнійовича «Мій головний тренер – життя», яка незабаром побачить світ. Перебуваючи на олімпі світової слави, він ніколи не забував рідного гнізда, своєї Тарасівки, адже, як він сам жартома говорить, тут зарита його пуповина. Тут пройшло його дитинство, юність. Саме тут його мала батьківщина, центр його земного тяжіння, звідки почався його зоряний шлях до вершини світового визнання.

Валерій ЗІНЧЕНКО

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Коментарі  

# Tol 15.02.2016, 13:14
его домик помню. теперь там от него и следа не осталось. там теперь живут другие люди и другой домик стоит.

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка