b_385_225_16777215_00_images_tov-sapsan_2015_teteruk.jpg

Середовище існування

Тетерук мешканець різноманітних ландшафтів, зустрічається в Центральній і Північній Євразії – від Альпійських гір і Британських островів на заході до Усурійського краю і Корейського півострова на сході. Окрім степової і лісостепової зони, досить часто трапляється у гірських лісах та на вересових пустищах Західної та Центральної Європи, де його ареал має чітко виражений острівний характер, в залежності від широти: на півночі на рівнинах і плоскогірних територіях, на півдні у високих горах, зазвичай на висоті від 1000 до 2200 метрів над рівнем моря в хвойних рідколіссях, болотах, оточених чагарниками і поодинокими деревами.  Межі ареалу досить розпливчасті – в залежності від чисельності популяції і культурних змін ландшафту вона зазнає змін в ту чи іншу сторону. В Україні поширений у Карпатах і на Поліссі. Живе по краях боліт, у негустих лісах, на порубках. Також в Україні тетеруки зустрічається на півночі лісостепової смуги. 

Довжина тіла – самця (самки) 50 – 70 (47 – 50) см

Розмах крил – 80 – 90 (77 – 80) см
Вага самця – 1100 – 1400 (750 – 1100) гр
Тривалість життя – до 10 років

Статевий диморфізм у тетеруків чітко проявляється. Самець чорний з темно-синім металічним полиском на голові, шиї, волі і попереці. Над оком червона «брова», на крилі біле «дзеркальце», хвіст ліроподібний. Нижні покривні пера крила, хвоста та пахові пера білі. Махові пера темно-бурі. Дзьоб чорний, пальці бурі. Влітку (червень – липень) у самця голова і частина шиї чорно-бурі, рябі. Самка бура, на хвості невелика вирізка. Верхня сторона тіла з темнобурими і рудуватими поперечними смугами та дрібними крапками. Шия спереду і воло вохристі з темними поперечними смужками. Груди, передня частина черева і боки тіла з вохристорудими і темно-бурими поперечними смужками та білими вершинами пер. Середина черева темно-бура з поперечним світлішим рисунком. На крилі, як у самця, біле «дзеркальце». Нижні покривні пера хвоста і крила та пахові пера білі. 

Молодий птах схожий на дорослу самку, тільки поперечні смуги світліші. Молоді самці і самки не відрізняються забарвленням, але вже в серпні у самців з'являються перші чорні пера шлюбного вбрання. Самку і молодого тетерука можна відрізнити від схожих на них рябчика і глухаря за розмірами (меншими, ніж у глухарки, але більшими, ніж у рябчика) і формою хвоста, що має помітну вирізку.

Пуховик вохристого кольору. Верх голови, плечі і широка смуга вздовж спини коричневі з чорними плямками. 

Спосіб життя

Тетерук веде осілий спосіб життя, заселяючи біотопи де поєднуються відкриті простори з лісовими масивами. Дорослих самців завжди можна легко впізнати по чорному загальному кольору і ліроподібному хвосту. З землі тетерев злітає завжди з сильним шумом, лопочучи крилами. Політ рівний, з частими змахами крил; частота змахів у нього приблизно така, як у крижня. Голос тетерука-самця під час токування — це бурмотіння, яке неможливо передати літерами, і «чуфикання», тобто щось подібне до шипіння. Самка має голос, що трохи нагадує голос свійської курки: «ко-ко-ко». 

Протягом теплого періоду року тетеруки ведуть наземне життя і рідко сідають на дерева. Восени, після згуртування у зимові зграї, тетеруки звичайно тримаються на деревах і тільки вночі спускаються на землю. При глибоких снігах ці птахи на ніч зариваються у сніг. Протягом зими в Україні тетеруки ведуть досить осіле життя, концентруючись тільки в місцях, де є чимало березняків, сережками яких вони живляться. В теплу пору року живляться змішаною їжею: листочками і насінням диких і культурних рослин, лісовими ягодами, а також комахами — мурашками, жуками і гусеницями. Пташенята в перші дні свого життя живляться виключно комахами та іншими безхребетними і тільки пізніше починають їсти також ягоди, листочки і квіти різних трав. Восени тетеруки регулярно вранці і ввечері вилітають на поля гречки, де збирають насіння цієї культури. Взимку ці птахи живляться переважно на деревах і їдять виключно рослинну їжу, а саме: сережки, бруньки і пагінці берези, верби, сережки вільхи. При розтаванні снігового покриву нерідко спускаються на землю і збирають різні ягоди, насіння, листочки, що збереглися під снігом зеленими. 

Вже в кінці червня у самців починається часткове післяшлюбне линяння, в результаті якого голова і шия стають рябими. В серпні — вересні у самців і самок відбувається повне линяння. В цей самий час у молодих птахів линяє гніздове оперення. В кінці серпня у молодих самців серед рябого оперення з'являється значна домішка чорних пер першого шлюбного вбрання, а в кінці вересня вони вже в чорному оперенні, яке не змінюється до червня наступного року. 

Розмноження

Тетерук є типовим представником полігамних птахів з груповим характером токування. Токує у березні – травні. Але період шлюбних ігор може змінюватися в залежності від географічного місцезнаходження та кліматичних умов. Ранньою весною, ще до танення снігу, зимові зграї тетеруків розпадаються, і скоро після цього самці починають токувати. Токовища розташовані звичайно на відкритих місцях, а саме: на полянах, порубках, ділянках полів поблизу лісу і т. ін. Місця токовищ не змінюються іноді протягом десятків років. На токовищах збирається щороку до кількох десятків тетеруків. Під час токування самці бігають, розпустивши хвости і вигнувши дугою крила, підскакують, при зустрічі один з одним завзято б'ються, нагадуючи цим півнів. Весь час лунає їх бурмотіння, яке чутно на віддалі 1,5—2 км, і значно тихіше «чуфи-кання». Токування починається на світанку і закінчується після сходу сонця. В цей час тетеруки розлітаються з токовищ і нерідко токують деякий час поодинці, сидячи десь на дереві. Незабаром після початку токування на токовищах з'являються і самки. Вони звичайно тримаються у кущах поблизу токуючих самців, де і відбувається парування. Шлюбні стосунки у тетеревів мають характер проміскуїтету, тобто одна самка парується з кількома самцями, а кожний самець може запліднити кілька самок. Самці токують ще довго після відкладання самками яєць. Цим забезпечується, очевидно, запліднення тих самок, у яких перше гніздо розорене, і тому вони готуються відкласти повторну кладку. 

Гніздо самка будує на землі, звичайно під яким-небудь прикриттям — кущиком, буреломом тощо. Воно являє собою ямку, трохи вистелену сухими травинками. У повній кладці від 4 до 12 яєць, зазвичай—8—10. Самка насиджує кладку близько 23 днів. Через кілька годин після вилуплення пташенята залишають гніздо, а віком близько тижня вони вже можуть перепурхувати. В цей час розміром вони ще менші за перепела. В кінці літа (кінець серпня — вересень) виводки розбиваються. Про потомство піклуються виключно самки. Пташенята стають на крило за 5–6 тижнів.

Охорона

Вид піддається впливу циклічних коливань чисельності, що трапляються кожні 17 – 20 років. Тетеруки страждають від змін в навколишньому середовищі, антропогенного навантаження, нераціонального використання лісових ресурсів, недбалого знищення мисливцями, браконьєрства, а також від інфекційних хвороб. Щоб забезпечити приріст чисельності даного виду потрібно припинити осушування боліт, заборони збирати ягоди в місцях гніздування і на токовищах. Існує успішний досвід штучного розведення тетеруків в Росії, Німеччині, Польщі, Швеції тощо. Вид занесено до Червоної Книги України (статус – зникаючий) та Бернської конвенції.

 

 

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка