b_385_225_16777215_00_images_news_2014_Others_nobel.jpg

П'ять премій, які наприкінці ХІХ століття заповідав шведський промисловець і винахідник Альфред Нобель, вкотре знайшли своїх володарів. Цьогоріч нагороди присуджено за дослідження мозку, підвищення енергоефективності ламп, прорив у вивченні вірусів, життєпис людини в умовах окупації та боротьбу за права дітей.

Нобелівський тиждень, протягом якого щорічно з понеділка по п'ятницю оголошують лауреатів п'яти премій у галузі медицини, фізики, хімії, літератури та миротворчості, інтригує і привертає увагу мільйонів людей. Після скандалу 2009 року, коли Премію миру «авансом» вручили Бараку Обамі, який щойно вступив на посаду і не встиг зробити чогось значущого, рішення нобелівських комітетів розглядають не просто як присудження престижних $1,1-мільйонних нагород за заслуги, а як спробу наукового співтовариства послати політичні сигнали і сфокусувати увагу світової громадськості на найважливіших проблемах.

Серед тем, які найбільше хвилювали людство 2013 року, були громадянська війна в Сирії, виявлення «частинки Бога» в Адронному колайдері та комп'ютеризація суспільства. Нобелівські комітети підкреслювали ці тенденції рік тому, нагородивши фізика Пітера Гіґґза, який придумав теорію про частинку, що наділяє масою всі інші частинки в нашому Всесвіті. Також було премійовано трьох науковців, які розробили комп'ютерні моделі для «перенесення хімії в кіберпростір», і маловідому організацію із заборони хімічної зброї (вона послала експертів у Сирію після того, як 21 серпня 2013 року в Дамаску випустили отруйний газ «зарин», який убив 1400 людей).

Цього року Башар Асад та Адронний коллайдер відійшли на другий план. Їх затьмарили терористи ІДІЛ, які окупували великі території в Сирії та Іраку; російська агресія, що налякала країни Східної Європи; енергозалежність Євросоюзу, яка заважала Брюсселю вводити санкції; а також смертельна вірусна лихоманка Ебола, яку називають найсерйознішою загрозою після СНІДу.

Стурбованість цими проблемами, очевидно, позначилася на рішеннях Нобелівського комітету. Премію з літератури знову не здобув багаторічний фаворит букмекерів Гарукі Муракамі – ця нагорода дісталася французькому авторові схожих один на одного романів про Другу світову війну за «розкриття життєвого світу людини часів окупації».

Премію з фізики присудили не «батькові» світлодіодів Нікові Голоняку, а тим, хто доопрацював його винахід, підвищивши енергоефективність. Премія з хімії дісталася винахідникам флуоресцентної мікроскопії, що дала змогу спостерігати за вірусами і вселила надію знайти ефективні ліки від Еболи.

Медицина і фізіологія

Формулювання: «За відкриття системи позиціонування – «внутрішньої GPS» мозку, яка дає можливість орієнтуватися в просторі, – шляхом виявлення клітинної основи вищих когнітивних функцій».

1971 року Джон О'Кіф знайшов у головному мозку щурів «клітини локації», що формують карту знайомої місцевості. Він виявив, що певні клітини в ділянці, яку називають гіпокампом, завжди активуються, коли тварини перебувають у певному конкретному відділі лабораторії. Коли щура переміщали в інше місце, у гіпокампі активізувалися інші «клітини локації».

2005 року подружжя Мозер ідентифікувало в енторинальній корі мозку щура інший тип нервових клітин – координатні нейрони, що створюють у голові систему координат і дають можливість точно усвідомлювати позицію тіла у просторі та продумувати шляхи переміщення.

Гіпокамп та енторинальна кора часто зазнають ураження на ранніх стадіях хвороби Альцгеймера, і тому пацієнти нерідко забувають шлях додому. Розуміння системи «внутрішньої GPS» мозку допоможе лікувати нейродегенеративні захворювання. Також ці знання знадобляться для розроблення нейрокомп'ютерів, здатних до самонавчання.

Фізика

Формулювання: «За відкриття ефективних синіх світлодіодів, які забезпечують яскраві та енергоощадні джерела білого світла».

Після відкриття світлодіодів у 1960-х роках науковцям протягом трьох десятиліть не вдавалося зробити їх яскравими, оскільки світлодіоди випромінювали світло лише в зеленому і червоному діапазонах. Щоб змусити лампи випромінювати біле світло, потрібно було скомбінувати зелене і червоне світіння із синім. Знайти синій елемент, якого бракувало, вдалося на початку 1990-х завдяки зусиллям тріо Акасакі, Амано та Накамури.

Відповідно до прес-релізу Нобелівського комітету, поява синіх світлодіодів, які надійно працюють, дасть можливість замінити лампи розжарювання й екологічно чисто «освітлити XXI століття». У сучасних LED-ламп співвідношення «яскравість/споживана потужність» перевищує 300 люмен/ват, тоді як у звичайних ламп розжарювання цей показник дорівнює 16, а у флуоресцентних – 70.

У сучасному світі 25% електрики йде на освітлення. За допомогою LED-ламп вдасться заощадити цю енергію, а також поліпшити якість життя 1,5 млрд людей, що не мають доступу до електромереж.

Хімія

Формулювання: «За розвиток флуоресцентної мікроскопії високої роздільної здатності».

Тривалий час науковці вважали, що не зможуть розглянути крихітні молекулярні деталі живих клітин. 1873 року мікроскопіст Ернст Еббе визначив, що фізична межа традиційних оптичних мікроскопів становить 0,2 мікрометра. Розгледіти щось дрібніше не вдавалося, оскільки при подальшому збільшенні світлові хвилі починали процес дифракції.

2000 року Стефан Гелл запропонував новий метод мікроскопії. Направляючи в живу молекулу світловий пучок, він змушував її світитися завдяки ефекту флюоресценції. Мікроскопи могли зафіксувати цей феномен, що, на думку Нобелівського комітету, «вивело оптичну мікроскопію в нановимір». Її межі розсунулися з 0,2 мікрометра до 0,02 мікрометра.

Внесок Вільяма Морнера та Еріка Бейтціга полягає в тому, що до 2006 року вони зуміли зробити флуоресцентну мікроскопію вибірковою, змушуючи вмикати і вимикати підсвічування певних молекул у живих клітинах, що дає можливість спостерігати за дрібними вірусами і білками.

Література

Формулювання: «За мистецтво пам'яті, завдяки якому він виявив найнезбагненніші людські долі й розкрив життєвий світ людини часів окупації».

Нобелівська премія з літератури із самого початку набула репутації неоднозначної. 1901 року її міг дістати письменник-гігант Лев Толстой, але лауреатом став французький поет, ім'я якого навряд чи пам'ятають навіть самі французи.

Цьогоріч цю нагороду знову було присуджено французові Патріку Модіано, який написав близько 30 романів. Майже всі вони пов'язані з темою окупації Франції під час Другої світової війни. Модіано зображає історичні події незвичайним способом, ніби відтворює їх зі своєї пам'яті. Насправді автор, який народився 1945 року, окупацію не застав, і його «пам'ять» – це продукт уяви.

«Окупація в моїх романах має мало спільного з реальними 1940-ми роками. Я створюю атмосферу, яка нагадує окупацію, але зрештою не так уже й схожа на неї. У моїх перших трьох романах я описував не історичні події, а примарне світло моїх джерел», – розповідає про свою творчість сам Патрік Модіано.

Мир

Формулювання: «За боротьбу проти тиску на дітей та молодь, а також за права всіх дітей на здобуття освіти».

Фаворитом премії миру цього року вважали Папу Римського Франциска. Проте, замість літнього понтифіка, 2014 року цю нагороду здобудуть 17-річна пакистанська правозахисниця Малала Юсуфзай та індійський активіст у сфері боротьби за права дітей Кайлаш Сатьярті.

«У бідних країнах світу 60% населення – у віці до 25 років. Для мирного глобального розвитку необхідно, щоб поважали права дітей та молоді. У зонах конфліктів, зокрема, жорстокість проти дітей призводить до пролонгації насильства від покоління до покоління... Боротьба за права дітей сприяє встановленню «братства між націями», що є одним із критеріїв Альфреда Нобеля для присудження Нобелівської премії миру», – йдеться в сьогоднішньому прес-релізі Нобелівського комітету.

Чим зміцнили світ нинішні лауреати? Малала Юсуфзай, як повідомляють, «незважаючи на юний вік, кілька разів боролася за права дівчаток здобувати освіту». Своєю героїчною боротьбою вона подала приклад, як діти та молоді люди можуть робити внесок у поліпшення своєї життєвої ситуації.

Індус Кайлаш Сатьярті, продовжуючи традиції Ганді, очолював різні форми мирних протестів і демонстрацій, фокусуючи увагу на експлуатації дитячої праці. Завдяки таким активістам у світі залишилося близько 168 млн дітей, які працюють. 2000 року їх було на 78 млн більше.

Джерело: http://forbes.ua/

Недостатньо прав для коментування :(
Будь ласка, зареєструйтеся на сайті!

Рейтинг користувача: 0 / 5

Неактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зіркаНеактивна зірка