Я, Стародуб Марина Володимирівна, учениця 5 класу Семенівського НВК №2. Моя прабабуся Мезлікіна Марія Іванівна та прадід Мерзлікін Микола Лукич воювали в другій світовій війні. Мені розповідала мама, що тоді,коли почалась війна, прабабуся з прадідусем були ще незнайомі. Бабуся Марія копала окопи, а дідусь воював, та іноді він теж копав окопи. Коли стріляли, дідусь заховався в окопі, в якому ховалась і бабуся. Вони познайомилися і закохались. Бабуся Марія дістала тяжке поранення від розриву бомби. Вона знепритомніла, а коли прийшла до тями, пішла, не розуміючи куди.
Минали роки. Бабуся трималася. Вона чекала дідуся з фронту, який бився з німцями заради неї. Як тільки війна закінчилась, вони одружилися. Через рік бабуся Марія народила сина Володимира, а ще через кілька років – доньок Надію і Ніну, а потім народився Віктор, мій дідусь, мамин тато. Прадід Микола вже помер. А бабуся Марія жива і зараз. Їй дев'яносто, але вона тримається.
