Я Роман Живолуп, навчаюсь в 4 класі в Устимівці, де рідне все мені. Я хочу всім сьогодні розказати про мою родину і її участь у тій страшній війні.
Уже давно закінчилась війнаІ не одне зросло вже поколінняТа жодної сім’ї не обійшла вонаІ пам’ятати все це сердець веління. Мої матуся й тато молоді,Вони не знають вибухів гарматиАле на захист всіх пішли тодіВідважні бабусі і дідусі – солдати.Дідусь Андрій був партизаном на ВолиніДідусь Іван на Курській був дузіЇх молодих ми згадуємо й ниніІ в розповідях місце є сльозі.Бабуся Ніна – чуйна медсестричкаУ госпіталі всю війну пройшла,Ну а бабуся Галя, ніжне личко,У концтаборі була.Хльобнули горя всі без переборуІ рідні, що чекали, й вояки.Загнали ворогів на дальню горуІ не на день, на рік, а на віки.Я розповіді рідних зберігаю,Про них я розповім своїм синам.Я патріот землі свойого краю,За Україну душу й серце я віддам.