Пам’ятаєте безсмертну «Наталку Полтавку» Івана Петровича Котляревського, де в найкращих традиціях описується український побут, людські почуття, змальовуються їхні сила й глибина.
Чи можна застосувати таку алегорію двом сільським радам Семенівщини, достовірно не скажеш, але саме ця класика української літератури влучно описує відносини Іванівської та Оболонської громад у сучасності.
«Що спільного?»
Іванівка та Оболонь мають козацькі корені, бо засновані вони козаками у XVII столітті майже в один час. Їх фундатори були добрими друзями, козаками-побратимами – Іван Васильович Піковець (нар. бл. 1710 – 1751 рр.) та Дем’ян Васильович Оболонський (? – 1758 рр.). Цікавинкою у їхній спільній біографії є те, що вони разом їздили до Петербурга до самої імператриці Єлизавети, де донька Дем’яна – Надія Оболонська (Пламенцева) стала хрещеницею царською.
Але не лише духовна, а й географічна близькість існує між цими населеними пунктами, тому села зажди були частинами одних адміністративно-територіальних одиниць: Лубенського полку, згодом Хорольського повіту. І як не згадати прекрасні часи, які пам’ятають старожили, коли Оболонь була центром однойменного району із 1923 р. по 1962 р. Дійсно прекрасні, адже враховуючи, що теперішня Семенівщина є правонаступницею цієї території, то, за офіційними даними, тут проживало близько 40 тис. осіб (на сьогодні – майже вдвічі менше). В Оболоні проживало біля 4 тис. осіб (зараз – близько 2 тис.), в Іванівці сьогодні мешкає близько 500. Тоді села росли й розквітали.
У сучасності Іванівка та Оболонь є частинами Семенівського району, але, як і родина Наталки переїхала до села, так і ці села вирішили створити власну – сільську ОТГ. Але й надалі нерозлучно... Футбольна команда «Оболонь-Іванівка» об’єднала спортсменів з обох сільрад на базі команд «Сокіл» (Оболонь) та «Маяк» (Іванівка).
«Разом крізь століття»
Села мають славну історію. Кожна епоха, кожне десятиліття лишало свій слід на їхніх скрижалях. Оболонська земля вабить до себе чудовою природою і славною історією, народними традиціями і високою сучасною культурою. Щедра вона земними багатствами і роботящими талановитими людьми, краєзнавчими і фольклорними скарбами. Розкинулось село по берегах тихоплинної річки Крива Руда, яку жителі називають з любов’ю Рудкою, на щедрих і родючих землях, які дають не лише високі врожаї, а й чаруючу природу садів і скверів. А понад усе це, Оболонь багата людьми, народними талантами. Цікава і багата історія села Оболонь. Воно засноване у 1744 році. Село належало до Горошинської сотні Лубенського полку. У 1781 році в селі налічувалося 180 дворів. Першим власником земель був генеральний бунчужний Дем’ян Оболонський, який до кінця XVIII ст. вважався одним із великих багачів південної Полтавщини. Після смерті Д. В. Оболонського його діти не змогли утримати батьківський маєток в належному стані. У 40-х роках XIX ст. усі маєтки Оболонських були розпродані. Село дісталося Позенам. Так з тих часів власником Оболоні став статський секретар, поміщик Михайло Позен, який переселив усіх кріпаків із найкращих ґрунтів (з «Гори») за річку Криву Руду (Рудку) на «Низ», на заболочені землі і пустирі.
Наприкінці ХІХ століття містечко Оболонь – волосний центр Хорольського повіту. У першій половині XX ст. було центром однойменного району. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932-1933 рр., та через голод 1946-1947 рр. У ході Другої світової війни село окуповане німцями у вересні 1941 р., з 1 вересня 1942 р. увійшло до Хорольського ґебіту, 23 вересня 1943 звільнене від нацистської окупації. У другій половині XX ст. через атеїстичну політику радянської влади було зруйновано Спасо-Преображенську церкву, збудовану засновником села Дем’яном. Тоді ж, у післявоєнний час, збудовано «на горі» середню школу і Будинок культури. До початку XXI ст. в Оболоні діяло дві школи, одну з яких, дев’ятирічну («на низу»), закрили у 2000-х рр.
Село Іванівка виникло в ХVІІ столітті. У ті давні часи на території села жили козаки-січовики, що не входили до числа реєстрових козаків. Але у XVIII ст. їх було закріпачено, землі відібрані і царським указом передані графу Безбородьку, пізніше землі села Іванівка були передані поміщику Туманському, у якого був свій маєток у Великій Бурімці. У поміщика було чотири доньки, одна з яких одружилася з Саньковським, але, не маючи своїх дітей, склала заповіт (духівницю) на користь племінника Милорадовича. У духівниці було записано, що спадкоємець повинен збудувати церкву, магазин, лікарню, дві школи в Іванівці, одна з яких реміснича. По смерті Саньковської духівниця була виконана. У 1895 році побудовано церкву, яка збереглася і до цього часу. У 1884 році у селі було відкрито першу школу, а згодом і другу. У ремісничій школі навчалися столярної, ковальської і чоботарської справи. От чому Іванівка мала велику кількість майстрів, особливо столярів і теслярів.
Селяни займалися сільським господарством, ткацтвом, бондарством, столярством, мірошництвом. За чотири століття село багато чого пережило. Були і війни, і голод, і революції, і відродження. Радянську владу в селі Іванівка встановлено у 1918 році. Перший колгосп «Маяк праці» створено у 1926 році. За період своєї діяльності господарство пройшло декілька реорганізацій і на даний час функціонує як приватне підприємство ПСП «Маяк».
У 1929 році було створено сільську раду, як орган місцевого самоврядування. Страшний голод 1932-1933 років забрав 350 жителів села. За час німецько-фашистської окупації гітлерівці стратили 14 місцевих жителів, вивезли на примусові роботи до Німеччини 113 осіб. Із фронтів Великої Вітчизняної війни не повернулось 139 воїнів-односельців.
Цікавою сторінкою у літописі цієї місцевості є Оболонський кратер – кратер діаметром 20 км у районі села Оболонь, що, за даними дослідників, утворився внаслідок метеоритного удару близько 169±7 мільйонів років тому. Нині район кратера заповнений різними породами, глиною, а на поверхні – ґрунтом. Тож виявити і частково дослідити його вдалося лише завдяки геологічним розвідкам. На захід від села розташований гідрологічний заказник «Солоне», на південний схід – заказник «Гракове».
«Постаті»
Як не дивно, уродженці Іванівки та Оболоні за своїми професіями також перегукуються. Відомими людьми, які тут народилися, є музикант Віктор Іконник (Іванівка) та заслужені артисти Валерій Стовбир, Віктор Женченко (Оболонь), кобзар і бандурист Віктор Лісовол (Оболонь), заслужений художник Ігор Панич (Іванівка) та відомі скульптори Леонід Позен, Володимир Білоус (Оболонь), архітектор Володимир Кравченко, поет Іван Перепеляк, заслужений лікар Прокіп Назарець (Оболонь).
«Шлюб і по розрахунку, і по коханню»
Процес об’єднання та створення Оболонської сільської ОТГ триває два роки. Для Іванівської сільської ради в складних умовах реформування включення до ОТГ було б «рятувальною шлюпкою», адже до складу входить лише одне село. Тож очільниця громади Світлана Діденко була в пошуках точок дотику та однодумців. Як розповіла Світлана Миколаївна, на перших етапах децентралізації зіткнулася з «підводними каменями» у вигляді сусідньої Погребняківської сільради, яка загальмувала цей процес. На щастя, Оболонський сільський голова Сергій Гамбаль пішов назустріч та згодився на утворення ОТГ із центром в Оболоні.
Згідно з перспективним планом формування територій громад Полтавської області, до складу Оболонської ОТГ мають увійти, крім Оболонської та Іванівської, Худоліївська, Наріжанська, Горошинська, Погребняківська та Степанівська громади. У даному випадку злиття підтримували як іванівці, так і оболоняни. Відповідними рішеннями сесій обох сільрад вони офіційно затвердили свої наміри. Та навіть при наявності однодумців процес об’єднання гальмувався, і вирішити це питання вдалося на найвищому рівні – зверненням до Кабінету Міністрів України.
А узаконять Іванівка та Оболонь, якщо так можна сказати, свої стосунки за тиждень до Нового року, 24 грудня, коли відбудуться вибори голови та депутатського складу Оболонської сільської ОТГ.
«Об’єднана тополина громада»
Історія Наталки та Петра закінчилася, як зараз кажуть, хеппі-ендом. Хочеться побажати того ж мальовничим тополиним Оболоні, Іванівці, Зікранцям, Тукалам, Наталенкам. Бажаємо, щоб на вибір іванівців та оболонців не вплинули ніякі сторонні обставини, особливо такі, як підкуп та брехня, і вони спільно зробили собі подарунок на Новий 2018 рік! Подальшого процвітання та успіхів на благо селян! Бо найголовніше у моїй розповіді те, що Наталка не дісталася возному, Тетерваковському.
Михайло ПОГРІБНИЙ
Комментарии
----------------------------------------------------------
Одна калюжа! Тільки дуууууууже велика!