Життя та здоров’я людини – головні, фундаментальні цінності. Діяльність медпрацівників спрямована на їх збереження та вимагає від них гуманного ставлення до людини, поваги до її особистості, співчуття та співучасті, доброзичливості, благодійності та милосердя, терплячості, взаємодовіри, порядності та справедливості.

Медпрацівники завжди пам’ятають, що головний суддя на їхньому професійному шляху – це, насамперед, совість.

Медсестри комунального підприємства «Семенівська ЦРЛ», про яких піде мова далі, в повній мірі відповідають усім названим критеріям. Завдяки їхній порядності та професійній майстерності сотні хворих підвелися на ноги, одержали значне фізичне полегшення або цілковите одужання.

b_385_225_16777215_00_images_news_2019_06_DSCI4394.jpgСвітлана ЛЯШЕНКО

Одержавши середню освіту, вступила на навчання до Кременчуцького медичного училища, яке успішно закінчила в 1995 році. З тих пір вона беззмінно працює в кабінеті функціональної діагностики поліклінічного відділення Семенівської центральної районної лікарні. У цьому кабінеті проводяться дослідження: ЕКГ, спірометрія, РЕГ (судин головного мозку, верхніх та нижніх кінцівок), холтер ЕКГ та інших.

За два з половиною десятиліття роботи через турботливі руки Світлани Микитівни пройшли тисячі хворих і людей на планових медоглядах.

Світлана Ляшенко встигає скрізь: професійна, не байдужа, енергійна і метка, у неї багато клопотів, адже географія її роботи не обмежується кабінетом функціональної діагностики. Вона також є медсестрою лікаря-ендокринолога Ю. В. Грицай. Тому медсестрі ще треба пройтися, навіть пробігтися, по всіх стаціонарних лікувальних відділеннях, вчасно провести обстеження хворих. Юлія Володимирівна високо оцінює людські та фахові риси медсестри, задоволена співпрацею.

Вона так говорить про неї: «Світлана Микитівна чесно, добросовісно виконує свої посадові обов’язки. Але це, мабуть, лише в педагогів та медпрацівників робота виходить за межі посадових обов’язків. Людина не механізм, у неї є душа, а справжній медик лікує не тільки тіло, турбується ще й про душу пацієнта».

Погоджуюся з лікарем, тому що був свідком, як Світлана Микитівна, підтримуючи хворих, вислуховувала їхні тяжкі життєві сповіді. А ще якось бачив, як вона вичитувала недисциплінованого хворого, який вийшов за межі лікарняної дисципліни. Дорослий, самодостатній чоловік, сконфузившись, опустив винну голову, вже зовсім по-дитячому підкорявся строгій медсестрі Світлані. Звичайно, вона могла б нишком пройти повз порушення правил лікарняного закладу, не псуючи своїх нервів, але розуміла, що в інтересах пацієнта, треба зупинити його, налаштувати на ефективне лікування.

Світлана Ляшенко разом із чоловіком виростили і виховали хорошого сина Євгенія, 1996 року народження, який навчається в Харківському університеті імені Василенка на комп’ютерника-програміста. Вона берегиня своєї сім’ї й ангел-охоронець своїх братів. Це її велика родина! Для жінки сім’я стоїть на першому місці всіх пріоритетів.  А як має бути по-іншому?

Коли заходиш до кабінету, де працює С. М. Ляшенко, складається враження, що потрапив до зимового саду. Скрізь розкішно буяють квіти, які так любить Світлана Микитівна. Жінки обожнюють квіти. Не всі і не всякі, але загалом це правило діє. І йдеться не лише про естетику, але й про психологічні аспекти. Про що свідчить любов жінки до квітів? Про приязнь, захоплення, красу, повагу, ніжність, жіночність. Фактично, усе, що можна довго описувати словами, відображає любов до квітів. І це не залежить від кількості – чи великі оберемки-чагарі, чи єдина квіточка. Жінка, яка любить квіти, – справжня жінка.

Ось такою я побачив жінку-медика Світлану Микитівну Ляшенко.

b_385_225_16777215_00_images_news_2019_06_DSCI4391.jpgВалентина ВЕРНИГОРА

Закінчила Полтавський базовий медичний коледж у 2013 році, працювала в Полтаві в ПМСД №1. Із 2017 року до цього часу є медсестрою терапевтичного відділення ЦРЛ.

Загалом біографія Валентини Василівни невелика, навіть маленька. Звичайно – жінка ще зовсім юна. Але те, що вона обрала собі фахом медицину, говорить про неї немало, розкриває багатогранність її характеру, глибокі та поважні людські риси.

«Найважче дивитися в очі тяжкохворим», – говорить медсестра. – Хочеться допомогти, забрати біль, вилікувати, поставити на ноги, повернути рідним здорову людину».

«Професійна і працьовита, завжди весела, зібрана і організована, як говориться, «хапає все на льоту», – розповідає про медсестру Юлія Володимирівна Грицай, виконуюча обов’язки завідуючої терапевтичним відділенням. – Коли Валентина Василівна на зміні – я спокійна, значить усе буде добре. З нею легко працювати лікарям і медперсоналу, а пацієнти поважають і щиро люблять медсестричку Валічку. Вона завжди добросовісно виконує всі призначення лікаря, швидко та акуратно робить роботу, яка входить до сфери професійної діяльності. Добре знає і виконує свої обов’язки, як і всі фахові медпрацівники, стоїть на захисті життя та здоров’я людей».

«Наша Валічка, Валюшка», – захоплено говорять про медсестру пацієнти терапевтичного відділення. З нетерпінням чекають її зміни, довіряють її добрим рукам. Кажуть, що в неї «легка рука».

Напевне, щастя людини – знайти себе, бути на своєму місці, виконувати улюблену, необхідну іншим роботу. Можливо, у цьому і є сенс життя. Якщо так, то у медсестри Валентини Василівни Вернигори все склалося добре. А надія і опора в її житті – чоловік та п’ятирічний синочок Денис.

Олександр КОСЬКО

Недостаточно прав для комментирования:( Пожалуйста зарегистрируйтесь на сайте!

Рейтинг:  5 / 5

Звезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активнаЗвезда активна