Талановиту, чарівну, добру, працьовиту жінку з села Заїчинці Тетяну Семенівну Пітенько вітаємо з Ювілеєм!
Пісня літала по світу, проте ніяк не знаходила тієї жінки, задля якої її створили. І раптом знайшла її! Це витончені смагляві руки, ці очі – зірки! Пісня виплеснула їй свою душу. І жінка простягла до неї, незримої, руки. І все життя вони крокують поруч – пісня і Тетяна Семенівна – наша ювілярка!
Сьогодні ми говоримо Тетяні Семенівні слова, якими вона передає свою любов до пісні, до художнього слова, про її творчий неспокій, бажання дарувати людям добро і радість.
Вона з’явилася на світ, коли земля потопала в білосніжному цвітінні садів, коли розквітають квіти – 4 травня 1940 року в селі Рогинці Талалаївського району на Сумщині.
У 1957 році закінчила середню школу і в 1958 році вступила до Гадяцького культурно-освітнього технікуму. Адже з дитячих років Таня мріяла про музику, спів. Вона завжди з дитячих років жила з піснею, слухала від старших жінок українські народні пісні і з серцем сприймала слова та музику пісень. У 1960 році закінчила повний курс Гадяцького технікуму по спеціальності культурно-освітня робота, отримавши кваліфікацію організатор-методист культурно-освітньої роботи.
Була направлена на роботу зі своїм чоловіком Віктором до Заїчинського Будинку культури. Але доля розставила все по своїх місцях. У зв’язку з тим, що в Заїчинському БК по штату числилася тільки одна одиниця, то Віктора Олексійовича призначили директором Будинку культури, а Тетяну Семенівну учителем співів та бібліотекарем Заїчинської середньої школи.
У школі Тетяна Семенівна організувала хор із числа учителів, драматичний колектив і з дітьми багато працювала в плані розвитку художньої самодіяльності та культурно-масової роботи. Директор школи та вчителі полюбили Таню за її працьовитість, талант та професіоналізм. Діти тягнулися до неї. Ідучи в ногу з життям, Тетяна Семенівна разом з учителями, учнями обслуговували сільське населення, кожну суботу в клубі давали концерт або ставили п’єсу. Разом з учителями ходили на ферми, в поле на тракторну бригаду, читали лекції, проводили бесіди з колгоспниками і разом із цим – давали концерти. Тетяна Семенівна своїм ставленням до роботи заслужила авторитет серед учителів, учнів та жителів села.
Із 1972 по 2004 рік була переведена на посаду директора Заїчинського Будинку культури. Тут розквітнув справжній талант цієї чудової жінки. Скільки в неї було задумів, планів! Вона просто вибухала ними, заряджаючи всіх таким ентузіазмом, якому може позаздрити кожен. На районні огляди художньої самодіяльності виставляла хор у кількості 50-60 осіб, драматичний колектив, агітаційну бригаду, жіночий і чоловічий ансамблі, солістів, дитячі колективи. Завжди колективи були підготовані на високому мистецькому рівні . Відділ культури вивчав і розповсюджував її досвід культосвітньої роботи.
Тетяна Семенівна – ветеран праці. Нагороджувалася грамотами та подяками районної ради і адміністрації, відділу культури, сільської ради, а також цінними подарунками. Тетяна Семенівна з чоловіком Віктором Олексійовичем виховали трьох дітей: двох доньок і сина. Усім дали освіту, придбали житло. Діти часто линуть до рідного гнізда, щоб допомогти мамі.
Із 1993 року вона – голова жіночої ради, десятки років – сільський кореспондент, а з 2012 голова ради ветеранів села. Приділяє багато уваги ветеранам війни і праці, пенсіонерам. Проводить масові заходи для них, відвідує їх, допомагає і підтримує. Усе встигає, на все в неї вистачає часу, навіть пише вірші. Її збірка – «Щирість серця» (2008 р.) це чисте джерело любові до рідної землі, свого села, його людей. А в 2016 році вийшла її книга «З любов’ю до людей». Роками вона виношувала зміст цієї книги. Збирала спогади, зустрічалась із людьми, записувала їх розповіді. У книзі описано історію від самого заснування села по сьогоднішній день. Згадано більше 300 людей: працівників ферми, школи, лікарні, сільської ради, колгоспу. Там і цифри, і люди, і дати, і події. Книга цінна для жителів села, для нинішніх та майбутніх поколінь, у ній важливі відомості про історичні події, про людей, скаліченої долі, про трудові звершення та духовне життя. Не обминула авторка жодного двору – кожного згадала в тій чи іншій ситуації. Показала непідробну щирість людей, тепло і любов до них. Служіння тим інтересам вимагало постійного зв’язку з односельцями, розуміння їх історичної долі, думок і прагнень.
Із Днем народження Вас, Тетяно Семенівно! Здоров’я, щастя, успіхів у житті та роботі! Хай у Вашій оселі завжди буде радість, достаток і все найкраще.
З любов’ю та повагою до Вас Любов МАЗАНЬКО,
ваші колеги: Ольга СІДАШ, Людмила ЖУРАВСЬКА,
Валентина та Іван САРАЖИН, Василь НОВОХАЦЬКИЙ, Іван ДЯЧЕНКО,
Іван МІЧМАН, Анатолій КОБЛИК, Іван ТАРАПУНЕЦЬ, Віра ПОНКО
