У селі Василівка Семенівської громади народився та виріс учитель фізичної культури, для якого спорт став справою усього життя. Після закінчення дев’яти класів місцевої школи Максим Романенко твердо вирішив присвятити себе фізичному вихованню.
Поштовхом для цього стала щира любов до спорту і, водночас, повага до вчительської професії, яка завжди вважалася однією з найважливіших у суспільстві.
Максим Сергійович вступив до Кременчуцького педагогічного училища імені А. С. Макаренка, після закінчення якого отримав пропозицію працювати в Криворудській ЗОШ... Не вагаючись, він прийняв її. Сьогодні з вдячністю згадує директора школи Павла Миколайовича Бабарику та дружній педагогічний колектив, які підтримали молодого спеціаліста, повірили в його сили й ділилися власним досвідом.
– Максиме, розкажіть, які риси, на Вашу думку, спорт найбільше виховує у дітей?
– Спорт формує дисциплінованість, витривалість, силу волі, цілеспрямованість і відповідальність. Він виховує чесність, вміння програвати з гідністю та долати труднощі. Це школа життя, яка робить людину сильнішою в усіх сенсах.
– Що для Вас означає кожен урок фізичної культури?
– Для мене урок – це не просто обов’язок чи тренування. Це насамперед можливість передати дітям ті знання, які я отримав сам, і показати їм, що спорт може бути цікавим і важливим у житті.
– Які види спорту найближчі Вашому серцю?
– Не хотілося б виділяти якийсь один, бо кожен вид спорту по-своєму цікавий. Але найбільше мені подобається футбол. Під час гри отримуєш неймовірні емоції, відчуття командного духу та азарт боротьби.
– Що для Вас найцінніше у роботі з дітьми?
– Найцінніше – це можливість передати їм свої знання, уміння та навички. Це відчуття, що ти залишаєш у їхньому житті щось важливе й корисне.
– Чи доводиться мотивувати учнів, які не дуже люблять фізкультуру?
– Якщо чесно, то за весь період роботи я не пам’ятаю таких випадків. Навпаки – діти ще до дзвінка збираються під спортзалом і чекають на урок.
– Яку роль спорт відіграє у сучасному житті молоді?
– Важливу й багатогранну. По-перше, він допомагає підтримувати фізичне здоров’я та дає енергію для повсякденних справ. По-друге, заняття спортом формує навички роботи в колективі, дисципліну, вчить правильно ставитися до перемог і поразок.
– Розкажіть про свій власний спортивний шлях.
– Він розпочався ще у школі, коли ми їздили на змагання з різних видів спорту. Але найбільше мені, як я вже казав, подобається футбол. Першим моїм тренером був Олександр Олександрович Пугачов. Я дуже вдячний йому, адже саме під його керівництвом ми здобули багато кубків і медалей, а головне – я ще більше полюбив спорт.
– Який момент у професії для Вас найбільш пам’ятний чи знаковий?
– Для кожного вчителя найщасливіші миті – це перемоги його вихованців. Коли бачиш їхні емоції, радість і гордість – словами це важко передати. Адже ти проживаєш із ними кожен момент, і їхній успіх стає твоїм власним.
На завершення нашої розмови Максим Сергійович Романенко щиро звертається до своїх колег: «У цей святковий день хочу побажати всім вчителям фізичної культури, тренерам і спортсменам нашої громади міцного здоров’я, наснаги, терпіння та невичерпної любові до своєї справи. Нехай кожен ваш урок чи тренування приносять задоволення, а перемоги ваших вихованців надихають на нові здобутки. Ми всі робимо одну велику справу – виховуємо сильне, здорове та щасливе покоління».
Життєвий шлях і щоденна праця Максима – це приклад того, як щира любов до спорту може перерости у справу всього життя. У кожному уроці, у кожному слові та жесті він передає дітям не лише знання й навички, а й цінності, які формують особистість. Адже спорт – це не тільки сила і здоров’я, а й шлях до дружби, довіри, впевненості у власних силах.
День фізичної культури і спорту – це чудова нагода подякувати таким педагогам за їхню невтомну працю та відданість справі. Саме завдяки їм у нашій громаді зростає покоління, яке вміє мріяти, прагнути перемоги й долати будь-які труднощі.
Ілона КРАВЧЕНКО
