Літній суботній ранок. На центральному стадіоні нашого селища зустрічаються ветерани Семенівщини та Козельщини. Під оплески вболівальників збірну виводить легенда місцевого футболу Анатолій Малофеєв. У найкращих традиціях справжнього футболу поруч із тими, хто десятиліттями прославляв спорт на полях району, крокують його майбутні продовжувачі.
Серед юних футболістів особливу увагу привертає наймолодший представник спортивної династії Малофеєвих – Дмитро.
Історія Дмитра почалася задовго до його перших виходів на футбольне поле. У 2012 році після одного з футбольних матчів познайомилися його майбутні батьки – Ігор та Вікторія. Згодом вони створили сім’ю, а у 2014 році народився син Дмитро.
У родині завжди жартували, що хлопчик просто не має іншого вибору, окрім як полюбити футбол. І справді, любов до гри передалася йому разом із генами. У 2022 році Дмитро почав займатися футболом, і вже з перших тренувань стало зрозуміло – ця справа захопила його по-справжньому.
Футбол для Дмитра – не просто захоплення, а справжня пристрасть. Його футбольним кумиром є Кріштіану Роналду, улюбленим клубом – «Реал Мадрид». Зараз, під час чемпіонату світу хлопець вболіває за збірну Португалії, уважно стежить за матчами та мріє одного дня вийти на поле на професійному рівні.
Сьогодні Дмитро виступає за ФК «Зірочки», де грає на позиції центрального нападника. Він відзначається наполегливістю, бажанням перемагати та постійно вдосконалювати свої навички. За свою ще зовсім невелику футбольну кар’єру хлопець уже встиг отримати визнання – минулого року його було відзначено нагородою «Кращий гравець».
Сам Дмитро впевнено говорить про свої цілі: «Я мрію вступити до футбольної академії. Хотів би стати професійним футболістом і грати на позиції лівого нападника». Підтримка родини для нього має особливе значення, адже любов до футболу в родині Малофеєвих передається з покоління в покоління.
Батько Дмитра – Ігор Олегович Малофеєв – також присвятив значну частину свого життя футболу. Народився він у Семенівці, але коли хлопцю виповнилося сім років, родина переїхала до Єгорівки. Навчався в Устимівській школі, де й почалося його серйозне захоплення спортом.
Любов до футболу супроводжувала Ігоря з дитячих років. Уже в десятому класі він почав виступати за устимівську команду «Вікторія», а паралельно грав за «Колос» в обласних змаганнях. Це був 2007 рік – час, коли футбол став невід’ємною частиною його життя.
Після школи Ігор вступив до Запорізького будівельного коледжу на спеціальність «Обслуговування та ремонт автомобільних двигунів». Навчаючись, продовжував грати у футбол за місцеву команду, не полишаючи улюбленої справи.
Після завершення навчання повернувся до рідного краю. Працював на станції технічного обслуговування автомобілів, а у вільний час захищав кольори єгорівської команди «Старт». Завдяки своїм лідерським якостям був обраний капітаном команди. Пізніше колектив виступав під назвою «Старт-Ветеран».
Згодом команда отримала нову назву – «Арсенал». Разом із однодумцями він продовжував грати та підтримувати футбольні традиції громади. До 2020 року футбол залишався важливою частиною його життя. Проте після того, як Ігор почав працювати далекобійником, можливостей регулярно виходити на поле стало значно менше, і футбольна кар’єра фактично завершилася. Та любов до гри нікуди не зникла. Сьогодні вона продовжується в успіхах його сина Дмитра, який упевнено робить власні кроки у футболі та прагне досягти нових спортивних вершин. Саме так у родині Малофеєвих зберігається нерозривний зв’язок поколінь, де футбольна історія батька стає натхненням для майбутніх перемог сина.
Особливе місце у футбольному становленні Дмитра займає його дідусь – Олег Малофеєв. Саме він не лише підтримує онука на матчах і тренуваннях, а й передає йому власний багаторічний спортивний досвід. На думку дідуся, футбол формує в людині найважливіші життєві якості.
– Насамперед це рішучість. Також взаємовиручка товариша, уміння грати в команді. На футбольному полі все вирішують долі секунди. Від того, яке рішення ти приймеш і наскільки вчасно це зробиш, часто залежить результат матчу, – говорить Олег Малофеєв. Сам дідусь має багату футбольну біографію. Захоплення грою супроводжувало його все життя.
– У мирні часи їздили на різні чемпіонати, виступали на змаганнях, бували на Півдні, на морському узбережжі. Спочатку я грав у полі, а згодом став беззмінним воротарем команди, – згадує він. Навіть сьогодні Олег Малофеєв не полишає улюблену справу. Він продовжує виходити на поле у складі ветеранської команди Семенівщини та власним прикладом доводить, що любов до футболу не має віку.
Для Дмитра дідусь є не лише рідною людиною, а й справжнім наставником. Саме від нього хлопець переймає наполегливість, спортивний характер, повагу до партнерів по команді та розуміння того, що перемоги досягаються завдяки праці, дисципліні й взаємній підтримці.
Двоюрідний дідусь Дмитра – Анатолій Олександрович Малофеєв – один із найяскравіших представників футбольної історії Семенівщини. Його життя з юних років пов’язане з футболом, який став не просто захопленням, а справою всього життя.
Перші кроки у грі він робив у рідній Єгорівці, а вже в шкільні роки виступав у відомому турнірі «Шкіряний м’яч». Згодом захищав кольори різних команд Полтавщини, серед яких «Цукровик», «Дружба», «Україна», «Рось», «Зоря» та легендарне семенівське «Динамо». У багатьох командах був не лише гравцем, а й лідером на полі, капітаном і тренером.
Свою футбольну майстерність він удосконалював і під час служби в армії, де грав за збірну Прикарпатського військового округу, а також ставав чемпіоном України серед команд технічних училищ. У різні роки здобував перемоги на обласному рівні, зокрема у складі «Динамо» (Семенівка), яке під його керівництвом ставало чемпіоном Полтавської області.
Після завершення виступів на професійному рівні Анатолій Олександрович не залишив футбол. Він і сьогодні виходить на поле у ветеранських матчах, демонструючи приклад спортивного довголіття та відданості грі. Його досвід, характер і любов до футболу стали важливою частиною родинної спадщини Малофеєвих та справжнім натхненням для молодших поколінь.
Так футбольна історія родини Малофеєвих продовжується вже в кількох поколіннях. Від дідуся – до батька, від батька – до сина. І сьогодні наймолодший представник цієї спортивної династії впевнено крокує власним футбольним шляхом, несучи з собою родинні традиції, любов до гри та мрію про великі перемоги.
Ілона КРАВЧЕНКО
