«У свої 18 років дуже хотілося жити, – розповідає ветеран війни та праці, учасник бойових дій Іван Іванович Таточко, – а війна примушувала таких, як я, юнаків, достроково призваних на фронт, умирати двадцять разів на день, щохвилини дивитися смерті у вічі. Необхідно було переборювати неймовірні труднощі, щоб вижити. І сьогодні у свої 88 років всупереч усіляким негараздам, хворобам радієш кожному прожитому дню, по-особливому цінуєш життя, кожну його мить…». Народився він на хуторі Баганці, що тепер є селом із красивою назвою Гаївка Горошинської сільради, у тому далекому 1927 році. Батько Іван Федорович учителював, мати Варвара Іванівна була домогосподаркою. Іванові навчання в хутірській початковій школі давалося легко. У цьому він завдячує батькам, які дали йому знання, що були значно ширші та глибші за шкільну програму. Продовжив Іван похід у країну знань п’ятикласником Горошинської середньої школи, та провчився лише кілька тижнів, як почалася війна.
У 1944 році Івана Таточка було достроково призвано на фронт. Служити довелося в Харкові на Павловім полі у 53 піхотному полку 11 дивізії. Пройшовши прискорену підготовку молодого бійця, піхотинці поринули в пекло війни. Після жаданої Перемоги рядового червоноармійця за рекомендацією командування було направлено для подальшого проходження військової служби в секретну частину штабу Харківського військового округу. Вдень і вночі, незважаючи на погодні умови, Іван Іванович у супроводі охорони доставляв секретну військову пошту у штаби військових частин трьох областей, що входили до Харківського військового округу.
Демобілізувавшись у 1946 році, приїхав додому в рідну Гаївку. У 50-ті роки минулого століття працював у колгоспі бригадиром будівельної бригади, у 60-ті роки – бригадиром комплексної бригади, а в 70-ті роки – впродовж 15 років, аж до виходу на заслужений відпочинок, очолював колектив однієї з кращих у районі птахоферм. Іван Іванович Таточко повністю виконав своє земне чоловіче призначення – збудував дім, посадив сад і виростив сина Івана, продовживши славний рід Таточків. Про мужність та відвагу в боротьбі з ворогом говорять нагороди ветерана: ордени Вітчизняної війни I ступеня, «За мужність», 15 медалей, серед яких медаль Жукова, «За перемогу над Німеччиною» та інші.
