Цьогорічна весна тихо вже дібралася свого зеніту. Розчинилася у шумі перших тендітних листочків берізок, приєдналася до багатоголосся пташиного співу, закружляла у біло-рожевому кипінні вишнево-яблуневого цвіту, пронеслася теплим дощем над селом і вмила чистою росою різнобарвні квіти. Задивилися люди на таку красу і почали допомагати весні: прибирали подвір’я, білили паркани та дерева, садили квітники... Пам’ятаєте афоризм Антуана де Сент-Екзюпері: «Прибрався сам – прибери планету»? Адже так хочеться, щоб ніщо не заважало бачити красу рідного краю і відчувати, що в цьому є і твоя посильна допомога. Мабуть, це і є запорука хорошого настрою, з яким працівники Горошинської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів вийшли на прибирання території довкола новозбудованої церкви в с. Горошине (Замостя).
Сортування будівельних відходів, прибирання сміття, вирубування чагарників… І все дружно, з посмішкою, світлою душею, бо робиться не лише для себе, а перш за все для громади. Управні руки виконували роботу, а серця переконувалися, що храм у селі має бути спільною турботою громади, а не поодиноких ентузіастів. З пагорба золотом сяє купол новозбудованого храму. Біля нього працюють люди. Це поєднання вічного із сьогоденням, гармонія внутрішніх поривань та добрих справ. Це ще одне підтвердження того, що людина прагне чистоти не тільки зовні, а й внутрішньої. Тож нехай весняна благодать додасть сили і здоров’я, наснаги, миру і любові небайдужим людям. Добрі справи множаться, а в душах панує віра, спокій і гармонія.
Надія Копиця,учитель Горошинської школи
Комментарии
И ни те ни другие ничего не сделают.