У той час, коли схід країни охопила війна, настає перевірка на мужність та витримку для кожного українця як на фронті, так і в тилу.
Для заступника головного лікаря Переяслав-Хмельницької ЦРЛ, в. о. завідуючого хірургічного відділення 35-річного Богдана Єзерського звичайні навчання на військовому полігоні у Дівичках, що на Київщині, перетворилися на випробування в реальному часі воєнного шпиталю. Про трагедію у Дівичках 4 серпня сурмили всі вітчизняні мас-медіа. Під час навчальної стрільби з міномета снаряд випадково влучив в окоп, де перебували військові. У результаті – один із них загинув на місці, а п’ятеро зазнали тяжких поранень.
– Про цю надзвичайну подію тієї п’ятниці після одинадцятої години мене сповістили мої друзі, які працюють у Дівичківській військовій частині. Я ж, не чекаючи офіційного повідомлення, цю звістку передав головному лікарю ЦРЛ Володимиру Григоровичу Якименку, і ми оперативно почали готуватися до надання їм необхідної меддопомоги, – розповів Богдан Олександрович, якому довелося організовувати порятунок поранених бійців, в інтерв’ю місцевому «Віснику Переяславщини». – Терміново було попереджено працівників рентген-служби, лабораторії, центру переливання крові, а також медперсонал усіх лікувальних відділень. Усі поставилися до цього з великою відповідальністю. До лікарні прийшли навіть ті лікарі, медсестри та санітарки, які були у відпустці. Уже згодом я дізнався, що деякі з них «летіли» сюди прямо з городу чи пляжу, серед них був і завідувач хірургічного відділення Андрій Єхало. Одним словом, тут був повний склад медичних працівників ще до приїзду поранених бійців, і кожен із них був готовий оперативно включатися в роботу».
Саме так і сталося – поранених було доставлено до Переяслав-Хмельницької центральної районної лікарні, як до найближчого медичного закладу, де, очікуючи поранених, лікарі вже підготували операційні та все необхідне обладнання для проведення термінових хірургічних операцій постраждалим військовослужбовцям, серед яких 55-річний Микола Соценко із Херсона, 41-річний В’ячеслав Баренцев із Дніпропетровщини, 41-річні Дмитро Прищепа та Євгеній Попов із Кривого Рогу, 33-річний Олександр Долбін із Запоріжжя.
Аби якнайшвидше доставити поранених на лікарняні ліжка і приступити до їх обстеження, Богдан Єзерський особисто взяв участь у транспортуванні їх каталками з УАЗа до палат.
– Хлопці, закривавлені та бліді, лежали у військовому УАЗі, хтось на ящиках з-під боєприпасів, хтось – на запасному колесі, – згадує далі хірург. – Вони були в шоковому стані і, не розуміючи до кінця, що з ними сталося, лише лаялися вголос. Усі поранені втратили багато крові. Видовище було не для слабонервних.
Військовики були у тяжкому стані, тож, не гаючи ані хвилини, поділившись на бригади, Богдан Єзерський та його колеги-хірурги Віталій Гетьман, Ашраф Абужаійаб, травматологи Павло Коврига і Андрій Кухар розпочали негайне оперування.
П’ять годин поспіль рятували Богдан Єзерський і його колега-хірург Віталій Гетьман пораненого бійця Євгенія Попова, який був у стані клінічної смерті, у якого були розриви шлунку і підшлункової залози, пошкодження селезінки, тонкої кишки і її брижки, лівої нирки, хребта. Також у вкрай тяжкому стані, на межі життя й смерті був і Олександр Долбін, у груди якого влучив осколок із людський кулак. Самому Євгенію Попову було перелито п’ять літрів крові і до п’яти літрів плазми крові. Для порятунку поранених бійців у відділенні трансфузіології було взято кільканадцять літрів крові. Усіх п’ятьох військовиків для продовження лікування госпіталізували до Київського військового шпиталю. Наразі четверо із них уже міцно стали на ноги. Потихеньку видужує і Євгеній Попов.
– Так склалося, що вони усі перед тим, як потрапити до Дівичківської військової частини, несли службу в зоні проведення АТО. Кажуть: з війни повернулися живими та неушкодженими, а тут, де вирує мирне життя, через фатальний збіг обставин ледь не пішли із життя. Я ж та всі мої колеги дуже радіємо, що нікого з них не втратили, – каже Богдан Олександрович. Він, відправивши поранених бійців до столиці, того ж вечора провів ще й дві операції місцевим хворим.
– Я вже звик спати по 2-3 години в день. Нічого не вдієш, сам собі обрав професію, яка задля порятунку людського життя змушує бути напоготові щогодини, щохвилини, – сказав наостанок Богдан Єзерський.
Пишаємося високим професіоналізмом нашого земляка Б. О. Єзерського і його колег та дякуємо, що, окрім професійних навичок, ці лікарі відповідальні, небайдужі та щиросердні. Завдяки високому професіоналізму та злагодженій роботі медиків життя наших захисників були врятовані.
На фото: Богдан Єзерський в ефірі програми «Надзвичайні новини» на національному телеканалі «ICTV» 4 серпня 2017 року
За матеріалами газети «Вісник Переяславщини»
