14 жовтня старовинне козацьке село Горошине відсвяткувало свій день народження.
Історія цього поселення бере початок із далеких часів існування Київської Русі. Є підстави гадати, що виникло воно як постійне укріплення за часів князювання Володимира Святославовича (помер у 1015 р.), який побудував по Десні, Остру та Сулі ряд міст-фортець для захисту південних кордонів Київської Русі від нападів кочівників. Першу згадку про це поселення знаходимо в одному з літописів за 1096 рік. За час свого існування Горошине пережило багато перемог і, на жаль, спроб знищити його: в 1083 році київські князі здобули біля нього визначну перемогу над половцями, у 1240 році татарські орди хана Батия вщент знищили Горошин, у 1640 році при уже відбудованому Горошині були розбиті татари Конецпольським, у 1658 і 1666 роках поселення знову було спалено і пограбовано татарами та поляками.
На картах України французького інженера Боплана, зроблених у сер. XVII ст., Горошин позначено як укріплене поселення на лівому березі Сули. До 1648 року місто входило до володінь Вишневецьких. Тут налічувалося по люстрації 107 господарів і 11 млинарських коліс. Потім Горошин став сотенним містечком Лубенського полку. Під час франко-російської війни був місцем формування 5-го козацького полку, в створенні якого брав участь Іван Котляревський. На початку XX століття належав до Хорольського повіту Полтавської губернії. Було дворів 471, жителів 2345, 2 церкви, 2 школи, 5 лавок, щотижневі базари, 4 ярмарки на рік, значні водяні млини і винокурний завод. Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СРСР у 1932-1933 рр., та через голод 1946-1947 рр.
Жителі села пишаються своєю історією та славетними предками. Але і зараз сільській громаді є ким пишатися, адже саме Горошине є батьківщиною заслуженого юриста України, кандидата юридичних наук, почесного працівника прокуратури України, державного радника юстиції 2 класу, адвоката, правозахисника Олексія Васильовича Баганця. Саме за ініціативи та сприяння цієї видатної людини 14 жовтня відбувся концерт до свята Покрови Пресвятої Богородиці, Дня українського козацтва, Дня захисника Вітчизни та з нагоди Дня села. Горошинський сільський Будинок культури був переповнений, адже в концерті взяли участь відомі виконавці, серед яких заслужена артистка України, улюблениця полтавчан Тетяна Піскарьова, талановиті естрадні співаки Альберт Салтиков і Сергій Піскун, дует «Козачка» Оржицького РБК. Крім пісень, зі сцени лунали слова привітання від сільського голови Юрія Олексійовича Надточія, Оржицького селищного голови Олени Вікторівни Сидоренко та самого організатора свята – Олексія Васильовича Баганця. Також для присутніх звучали проникливі вірші земляка, уродженця с. Оболонь, заслуженого артиста України, заслуженого діяча мистецтв України Віктора Женченка у виконанні самого автора та гострі жарти з уст відомого українського гумориста, народного артиста України Грицька Драпака.
У народні свята, а цього дня поєдналися державне, релігійне і всенародне свята, вірні сини і дочки рідної землі повертаються на батьківщину, до життєвих своїх джерел. Таким живильним джерелом для нашого земляка Олексія Васильовича Баганця, вихідця із славного козацького роду є його козацьке село Горошине, яке увібрало історію, яке нагадує про велич і славу козаків, про захисників Вітчизни. Олексій Васильович, справжній козак, шанобливо привітав своїх земляків та гостей святкування, які прибули звідусіль, зі святами. Відмітив роль сучасних захисників України на сході держави, їхню самовідданість і мужність. Пам’ять про загиблих на Донбасі воїнів ушанували хвилиною мовчання.
Історія козацтва переплетена з історією народу. Це козак воює за волю народу. Історія зберегла багато свідчень, як Пресвята Богородиця надавала надію на перемогу. Козацька Покрова – називають у народі це свято.
Для уродженців Гаївки, Горошиного є честю і гордістю вітати свого славного земляка О. В. Баганця, який вирішував важливі державні справи, ніколи не забуваючи про своїх земляків, допомагав і допомагає вирішувати їхні життєві проблеми. Дбає про розвиток соціальної сфери, зміцнення матеріальної бази закладів освіти, медицини, культури. Цей святковий день символічний для Олексія Васильовича, про що він відзначив у своєму вітальному слові. Бо його козацький рід був прихильником незалежності і волі. Його дід був закатований за прагнення до волі і свободи. Таке величне свято, яке ґрунтується на козацьких традиціях, об’єднує і надихає на добрі справи. Вітаючи усіх учасників святкового зібрання, своїх дорогих земляків, славного горошинського козака Олексія Васильовича Баганця, у знак подяки Олексію Васильовичу сільський голова Юрій Олексійович Надточій вручив йому Грамоту, а малі козачата – величний хліб і сіль.
Козацький марш величає диво, а смушева шапка – долю кучеряву. Шанованому земляку та сільському голові чарівна ведуча Тетяна Кононенко (с-ще В. Багачка) надягла смушеві шапки та вручила булаву, яка величає козака і передається при зміні поколінь.
Свято освячене радістю, піднесеним настроєм, а будні і сумом. Події на сході країни наповнюють щоденне життя українців тривогою. До козацької Покрови не так давно, 4 роки тому, додався День захисника України. Усім героям присвятив хвилюючу авторську пісню учасник бойових визвольних дій на території різних держав, офіцер, відомий український співак Альберт Салтиков, кожна пісня якого – це історія життя. Подякував Олексію Васильовичу за запрошення бути учасником такого чудового концерту, спілкування з таким добрим і щирим сільським глядачем. Подарував слухачам тематичну пісню «За волю, за козацьку долю». Пам’яті друзів, які віддали свої життя, боронячи рідну землю, присвятив зворушливу пісню «Син повернувся з АТО», яку присутні слухали стоячи, із сльозами на очах. Як офіцер-патріот, він побажав усім поважати свою країну, її символи і один одного. Подякував Олексію Васильовичу, як справжньому патріоту України, за його добрі справи для країни і людей.
Семенівщина – чудовий край, тут народилось багато талановитих людей. Чи то від Божого подиху, чи краси і величі природної... У цьому посульському краї народились два генерали – один юстиції, другий – сцени. Віктор Васильович Женченко оспівує поетично велич рідної землі. На концерті у віршах возвеличував роль жінки. Дякував Олексію Васильовичу, який, ідучи у світи, клявся перед мамою і Богом, що боротиметься із несправедливістю, за вірність своїй клятві і громадянському обов’язку. Піднесено декламував вірш «Як важко підійматися з колін», який читав на Майдані, та шанобливо – «Вертались у село фронтовики», відмітивши, що із 60 хат у роки війни у його селі тільки троє повернулись живими.
Підростають нащадки козацького краю. У нашому краї уже сучасна історія. Юна танцювальна пара Данило Басенков і Валерія Лисенко майстерно, елегантно виконала сучасні танці «Пасадобль» та «Румба».
Покрова – це і жіноче свято. Який козак без жінки. Покрова покриває землю снігом, дівчат – вінцем. Вокальний дует «Козачка» Оржицького РБК піднесено виконав українську народну пісню «Козаки, українські козаки», народжені на славу Покрови попурі українських народних пісень та «Сотник», яка ніби про Олексія Васильовича, яку він дуже любить і залюбки їм підспівував та підтанцьовував, такий простий, людяний, добрий, колишній заступник Генерального прокурора України, а назавжди наш славний земляк, уродженець Гаївки, який шанує своїх земляків, ніколи їх не забуває. Як співається у цій пісні: «Ти ніколи кривди нікому не вчинив. Ти мій омріяний мужній захисник».
На Покрову треба обов’язково вузлик зав’язати, покликати щось хороше: щастя, здоров’я, радість, сміх... Гість із Тернополя, гуморист від Бога, народний артист України Грицько Драпак заставив у залі кожного братися за живіт від сміху, навіть тих, хто уже давно так не сміявся – до сліз. Дивуючись тому, що такий переповнений глядацький зал сільського Будинку культури, він замість вступного слова пожартував, сказавши, що шара (безоплатність) для українців більше, ніж любов до України, а потім привітав усіх із святом, прочитав смішні гуморески. А естрадний співак Сергій Піскун землякам О. В. Баганця і йому особисто, гарній людині, з енергетикою доброти, подарував сучасні пісні.
Велике свято святкується з великою любов’ю. Свою любов до пісні і людей дарувала заслужена артистка України Тетяна Піскарьова. Спілкувалася мовою пісні: «Люблю», «Пісня солов’їна». У залі панував такий піднесений настрій, що співали разом пісні нашої душі, які живуть у серці: «Черемшина», «Я козачка твоя», «Сім’я» (музичний супровід віртуоза-баяніста Івана Заїчка). Талановита співачка, улюблениця полтавчан побажала усім мирного життя, спокою в країні, щоб усі жили, поважаючи цей світ і себе в ньому, щоб добрі думки доходили у всевишшя і реалізовувались на добро усім.
Радісним, змістовним, цікавим було свято у Горошиному, подароване землякам завдяки великій щедроті Олексія Васильовича Баганця. Концерт був на рівні держави. Сам Олексій Васильович подякував учасникам концерту за подаровану його дорогим землякам радість, задоволення, впевненість у завтрашньому дні. Ще раз привітав усіх із святом, побажав мирного і щасливого життя, щоб усіх беріг образ Пресвятої Богородиці.
Святкування продовжувалося на території біля Будинку культури, де були встановлені надувна гірка, апарат солодкої вати та різні атракціони для дітей, а кожен бажаючий міг покуштувати свіжозварену запашну кашу. І хоч цього дня погода була прохолодною та дощовою, та це не завадило жителям села Горошине і гостям насолодитися величним святом.
Тетяна КОРНІЙЧУК
Комментарии