Дитинство – прекрасна пора. Скільки розваг навколо і пригод, а найбільшою проблемою є вибір між цукеркою чи морозивом, прогулянкою чи переглядом мультфільмів. Розпорядок дня у кожного свій: хтось виховується вдома, поряд з батьками чи бабусею й дідусем, а хтось вирушає до дитячого садочка, де багато іграшок, нові друзі й перші вихователі.
Дошкільний вік – особливо важливий і відповідальний період у житті дитини, коли формується її особистість та світогляд. Благополучне дитинство і подальша доля кожної дитини залежить, у тому числі, і від мудрості вихователя, його терпіння, уваги до її внутрішнього світу. З допомогою своїх вихователів дошкільники пізнають секрети навколишнього світу, вчаться любити і берегти свою Батьківщину.
Вихователі та няні — це ж просто неймовірні люди! Спробуйте-но впоратися з десятком голосистих карапузів, знайти до кожного з них підхід, заспокоїти тих, хто плаче, похвалити тих, хто сам переодягнувся, переодягнути тих, хто сьогодні без настрою, вигуляти, погодувати, спати вкласти. А заняття: ліплення, аплікація, малювання, а свята: пісні, танці та вірші!
Які ж вони, ці «супер-люди»? Напередодні їхнього професійного свята ми вирішили познайомити вас із деким із них.
У сфері дошкільної освіти вихователь ДНЗ «Малятко» (с-ще Семенівка) Валентина Данилейко працює уже 7 років. Говорить, що вирішила стати на цей шлях завдяки мамі, яка теж усе життя працювала з дітьми. Упевнена, щоб знайти спільну мову з малечею, необхідно прислухатися до їхніх бажань, а не просто робити те, що вважаєш необхідним.
А ось ще одна вихователька «Малятка» Світлана Личковаха має поважний досвід виховання дітлахів: «Минає 37-й рік, як я працюю вихователем у дитячому садочку. Обрала цю професію, тому що дуже люблю дітей. Пам’ятаю свій перший робочий день, як хвилювалася і як переводила дітей по шнурочку з однієї групи в іншу. Для того, щоб завоювати довіру дитини, головне – справедливість. Діти відразу розуміють, коли їх сварять незаслужено, і потім довго пам’ятають образу. Тому важливо до будь-якої розмови чи вирішення будь-якого питання підходити мудро», - розповіла досвідчений вихователь.
У сім’ї Лілії Рудич професія вихователя, можна сказати, стала родинним підрядом. «У сфері дошкільної освіти працюю уже 20 років, із них 9 – вихователем, – розповідає Лілія В’ячеславівна. – Моя мама теж працювала у садочку, тому я, можна сказати, пішла її стежкою. До того ж, діти такі милі й цікаві, що не знаю, як їх можна не любити. На мою думку, вихователь повинен бути щирим, добрим та терплячим».
Гавриленко Альона, вихователь ДНЗ «Малятко» (с-ще Семенівка):
– У садочку я працюю вже майже 7 років. Для мене це було покликом душі, а не просто вибором професії, адже дуже люблю працювати з дітьми. Щоб завоювати довіру своїх вихованців, необхідно до кожного знайти індивідуальний підхід, враховувати його бажання та інтереси.
Наталія Костюк, практичний психолог ДНЗ «Малятко»:
– У дитячому садочку «Малятко» працюю уже 8 років. Для мене це поєднання професії та покликання, адже, на мою думку, немає людини, яка не любить дітей. Важко залишатися поряд із ними байдужою і не віддавати їм свою любов. Я думаю, що чим менша дитина, тим простіше знайти до неї підхід. Достатньо обняти, вислухати і все – дитина вважає тебе другом.
Коваленко Ганна, вихователь ДНЗ «Малятко»:
– Я працюю вихователем 38 років. Робота з дітьми, можна сказати, сімейна справа, адже мої мама і тітка – педагоги. Довіру дуже важливо не лише завоювати, а й утримати. Деякі мої вихованці, які вже мають свої сім’ї, досі при зустрічі називають мене просто Аня, адже я їх до цього привчила.
Про особливості своєї професії нам повідали й сільські вихователі.
Лашевич Аліна, вихователь дитячого садка «Веселка» (с. Устимівка):
– У дитсадку я працюю лише з початку нового навчального року. До цього працювала у школі, але вирішила спробувати себе і в роботі з дошкільнятами, тому що дуже люблю маленьких діток. До того ж, і сама виховую маленьку донечку. Просто отримую насолоду від часу, проведеного з малечею. Я вважаю, що вихователь перш за все повинен любити дітей, поважати їхню думку та уміти вислуховувати.
Пороскун Юлія, вихователь дитячого садка «Перлинка» (с. Очеретувате):
– У сфері дошкільної освіти працюю зовсім небагато, лише півтора року. Обрати цю професію вирішила через свою любов до дітей та бажання працювати з ними. Це, можна сказати, сенс життя. Довіру дитини можна завоювати лише за допомогою любові та поваги до неї. Це нічим не замінити.
Мотя Ольга, вихователь дитячого дошкільного закладу «Сонечко» (с. Оболонь): «У дошкільному закладі працюю вже 15 років, із них вихователем – 10. Навіть не знаю, коли вирішила обрати саме таку професію, бо з самого дитинства мріяла працювати з дітьми. Я вважаю, що перш за все вихователь має володіти такими якостями, як щирість і доброта. Це головне. Ну і, звісно, з розумінням ставитися до потреб та бажань дітей».
Герасименко Лідія, вихователь цього ж дошкільного закладу: «Уже 11 років працюю вихователем. Розпочинала свою педагогічну діяльність у дитсадку села Горошине, де пропрацювала 4 роки. Обрати цю професію мене надихнула моя вихователька Ольга Федорівна Сироватка. Ще тоді, в дитячому віці, я вирішила, що також буду вихователем. Головне в цій роботі – любов до дітей. Без цього працювати з ними неможливо. Також хочу привітати колег із професійним святом, побажати натхнення, здоров’я, щастя та побільше дитячих посмішок».
Рева Тетяна, вихователь КЗДО «Капітошка» (с. Товсте):
– У садочку працюю уже 5 років. Я завжди знаходила спільну мову з дітьми. Тому при виборі професії зрозуміла, що хочу стати педагогом дошкільної освіти. Я розумію всю відповідальність бути вихователем. У моєму розумінні, це означає бачити неповторність кожної дитини, усвідомлювати, що в моїх руках її життя і її душа, берегти їх і намагатися робити все, щоб їхнє дитинство було змістовним і радісним, бо від того, як пройде дитинство людини, залежить все його подальше доросле життя. Я люблю свою роботу і вважаю професію вихователя кращою для жінки, адже головна якість жінки – материнство. І я по-материнськи намагаюсь оточувати дітей турботою, ласкою, увагою, навчати їх новому. Я вихователь, і я пишаюся цим, адже життя присвячую дітям.
Ну і насамкінець хочеться привітати усіх працівників дошкільної освіти з професійним святом та висловити сердечну вдячність за невтомну працю, за великий талант і покликання сіяти мудрість і знання, за любов до дітей – найменших мешканців рідного краю.
Ваші серця завжди наповнені співчуттям, добротою, а обличчя освітлені милою посмішкою. Цими чудовими якостями ви ділитесь зі своїми вихованцями. Вам вони вірять, вас люблять і шанують. Бажаємо вам міцного здоров’я, творчого вогника, щедрості серця, здійснення найзаповітніших мрій. Дай вам, Бог, на землі ще багато світлих днів і щасливих років! Нехай вам завжди всміхається доля.
Тетяна КОРНІЙЧУК
