Найщиріші ювілейні вітання добрій, щирій людині – Григорію Васильовичу Руденку!
Третє травня – особливий День не лише для іменинника, а й для родини, сусідів, друзів, яких у нього багато не лише на Полтавщині.
Народився майбутній генерал у прекрасному селі Новоолександрівка колишнього Оболонського (тепер Семенівського) району Полтавської області.
Батько Василь Гнатович – майстер на всі руки, мама Феодосія Іванівна – велика трудівниця, усе життя працювала в колгоспі на фермі, була передовиком виробництва, нагороджена орденом та медалями.
Життя в селі – це важка праця батьків і дітей. Ця доля не обминула й Григорія Васильовича. Разом із меншою сестричкою Марійкою допомагав батькам по господарству.
У перший клас Григорій пішов у селі Новоолександрівка, тут була хороша початкова школа. А в 5 клас довелося ходити в сусіднє село Новоселиця, що знаходилося за п’ять кілометрів.
Дорога ґрунтова. Ото ж щоденно пішки п’ять туди й назад. Нарікань не було. Прагнення до знань виробляло витримку й повагу до батьків та вчителів.
Чорнявенький хлопчинка завжди був спокійний, урівноважений і надзвичайно старанний, мав багато друзів, добре навчався, був лідером серед односельців – учнів.
Роки минали. Відповідальність збільшувалась, бо, крім навчання, треба було виконувати домашню роботу, допомагати полоти кукурудзу в колгоспі, перебирати її на току зрілою, вибирати картоплю та ін. Не було відпочинку навіть у час літніх канікул.
За таку старанність керівництво колгоспу нагороджувало учнів та вчителів поїздкою на екскурсію в Київ, Полтаву, Канів, Миргород.
Для поїздки виділяли грузові машини, на яких встановлювали лавочки, а щоб не намочив дощ, укривали брезентом, і о п’ятій ранку вирушали в дорогу.
Після поїздок, як згадує Григорій Васильович, розмов і спогадів було багато: і про виставку народного господарства, і про музеї в Полтаві І. Котляревського, П. Мирного, В. Короленка.
Із гордістю та почуттям патріотизму згадує Григорій Васильович поїздку на Чернечу гору до могили Т. Шевченка в Каневі, М. Гоголя в с. Великі Сорочинці.
Із гордістю згадує Григорій Васильович поїздку в Канів до могили Т. Шевченка, у Великі Сорочинці, де є музей М. Гоголя. Це історія українського народу, рідної Полтавщини.
Наполегливість у навчанні, розум допомогли досягти мети. Григорій Васильович закінчив Харківський юридичний інститут. А далі – відповідальна робота, важкі випробування, здійснення мрій.
Генерал-майор залишився порядним у всьому. Він любить, як і в дитинстві, райський куточок у селі свого дитинства і юності, постійно приїжджає туди. Його життя – це турбота про тих, хто залишився там.
Завдячуючи Григорію Васильовичу, в селі росте березова алея, упорядковане кладовище! Його поважають не лише жителі Новоолександрівки, а й у Семенівському районі, області. Їм він відповідає взаємністю. Добро не забувається, а спонукає до щедрості й праці.
У цей святковий День народження генерал-майора Григорія Васильовича Руденка від усього серця вітаємо й бажаємо міцного здоров’я, віри в добро, ще довго топтати ряст на рідній землі. Зичимо справжнього весняного тепла в душі, щоб доля дарувала довгі літа.
Ніна Іванівна БОРИСЕНКО,
с-ще Семенівка
Комментарии